Постанова № 74688181, 13.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий у 1-й інстанції - Піхур О.В.

№22-ц/796/5329/2018 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №761/2499/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

судді-доповідача Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

Шебуєвої В.А.,

за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 травня 2018 року про закриття провадження в справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення по визнання правочину нікчемним, -

В С Т А Н О В И В

У січні 2018 року позивач звернувся з позовом до відповідачів про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним.

Мотивуючи звернення із позовною заявою в порядку цивільного судочинства, посилався на частину першу статті 19 ЦК України та зазначав, що звернувся до суду за захистом права, яке випливає з договорів банківського рахунку, а позов пов'язаний із правом осіб вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їм майном (грошовими коштами).

Просив суд:

скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський», зазначене у наказі № 42/2 від 01 червня 2016 року в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунки позивача на загальну суму 36763,20 грн.;

зобов'язати ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно позивача, який має право на відшкодування коштів у розмірі 36763,20 грн., які знаходяться на поточному рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) №980-032-000000450 від 26.02.2015 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року відкрито провадження у справі.

18.04.2018 року та 10.05.2018 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» звернулася із клопотанням про закриття провадження по справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 травня 2018 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним - закрито.

Не погоджуючись з ухвалою, представник позивача подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зазначає, що спір не є публічно-правовим, оскільки всі правовідносини, які можуть виникати між клієнтами неплатоспроможних банків з одного боку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з іншого боку мають своїм джерелом цивільно-правові угоди, укладені між цими клієнтами та банком до моменту визнання цього банку неплатоспроможним НБУ в порядку, передбаченому статтею 76 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Вважає, що в разі виникнення юридичного спору між клієнтом банку та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб такий спір може мати лише приватно-правовий характер і не може мати публічно-правового характеру.

Звернення з позовом до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач звернувся за захистом прав, що виникли з цивільних відносин.

Вимога про скасування рішення відповідача є правовим наслідком визнання цивільного права позивача на отримання відшкодування від Фонду.

Необґрунтованим є посилання суду на постанову від 12 квітня 2018 року в адміністративній справі № 820/11591/15 Великої Палати Верховного суду, оскільки вказана постанова не містить висновків щодо непоширення юрисдикції саме цивільних судів на спори вкладників з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно позовних вимог про відшкодування вкладів.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Сторони в судове засідання не з&q?ни;явилися, про час та місце розгляду справи судом повідомлені, що підтверджується зворотніми повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заслухавши доповідь судді дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовними вимогами, згідно яких просить скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» зазначене у Наказі №42/2 від 01.06.2016 року в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (код ЄДРПОУ 39140702) по перерахуванню коштів на рахунки позивача на загальну суму 36763,20 грн.; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно позивача, який має право на відшкодування коштів у розмірі 36763,20 грн., які знаходяться на поточному рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-032-000000450 від 26.02.2015 року.

У обсязі конкретних обставин цієї справи зміст спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, що виникли між позивачем, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, визначення яких залежить від з'ясування прав позивача, статусу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів.

Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність) можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Відповідно пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Частинами першою та другою статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктів владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Законом України № 4452-VI від 23 лютого 2012 року «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Статтею 3 Закону № 4452-VI встановлено правовий статус Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно статті 4 Закону України № 4452-VI до функцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відноситься, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку; здійснює заходи щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.

Статтею 6 Закону № 4452-VI Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. (пункт 17, частини першої статті 3 Закону України № 4452-VI).

Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду. Оскарження рішень не зупиняє виконання оскаржуваного рішення або дії (стаття 54 Законом України № 4452-VI).

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, представник позивача ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про захист права ОСОБА_3 на включення його рахунку до переліку рахунків, за яким він зможе отримати відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про віднесення правочину до переліку нікчемних.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави позовних вимог, заявлених представником позивача, створюють публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням управлінських функцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що відноситься до юрисдикції адміністративних судів відповідно до статті 3 КАС України.

При закритті провадження у справі суд вірно керувався правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15 в якій, зокрема, зазначено, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16.

У силу ч.5 ст.411 та ст.417 ЦПК України, висновки суду касаційної інстанції є обов'язковими.

Відповідно частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Посилання представника позивача ОСОБА_4 на висновки, які містяться в інших постановах Верховного Суду України та Верховного Суду не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки не мають тотожного предмету спору, підстав позову та аналогічних обставин справи із позовними вимогами у справі, що переглядається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що вказана справа відноситься до цивільної юрисдикції спростовуються вищенаведеним.

У даному випадку позивач, звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним, тобто дані позовні вимоги підвідомчі адміністративному суду, тому, згідно ст. 19 ЦПК України та ст.ст. 4, 19 КАС України, позов повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства, а не в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження в даній справі, оскільки розгляд справ за вищевказаними позовними вимогами віднесено до компетенції судів адміністративної юрисдикції.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвалу постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав до її скасування.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 червня 2018 року.

Суддя-доповідач Л.Д. Українець

Судді М.І. Оніщук

В.А.Шебуєва