Постанова № 74688149, 13.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4965/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Київ

Унікальний номер справи 752/4943/14

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Шахової О.В.( суддя-доповідач), Вербової І.М., Головачова Я.В., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.,

сторони справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником ОСОБА_5,

на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва, постановлену 17 квітня 2018 року під головуванням судді Чередніченко Н.П. в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_5, звернулася до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року було відмовлено в задоволенні позову ПАТ &q?ву;Дельта банк&q?та; до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором заборгованості у розмірі 1 052 146,77 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року вказане рішення було скасовано та постановлено нове, яким вимоги ПАТ &q?ги;Дельта банк&q?та; задоволено та стягнуто з неї на користь ПАТ &q?ть;Дельта банк&q?та; заборгованість у розмірі 1 052 146,77 грн.

11 березня 2015 року Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ рішення Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року залишено без змін.

У 2017 році позивач отримав у Голосіївському районному суду м. Києва виконавчий лист у вищевказаній справі. Виконавчий лист містить відомості про набрання Рішення законної сили 11.12.2014 року.

Постановою старшого державного виконавця від 9.09.2017 було відкрито виконавче провадження.

З огляду на викладене та враховуючи те, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання належить рахувати з 12.12.2014 по 12.12.2015, вважала, що строк пред'явлення його до виконання банком пропущено, у зв'язку з чим просила визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу та, посилаючись на порушення норм процесуального просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд першої інстанції

помилково визначив, що закінчення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, ще до отримання цього виконавчого документу стягувачем у суді, не є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Проте, вважає, що суд не взяв до уваги ту обставину, що процесуальною підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є, зокрема, пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених в ній. Просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи .

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що закінчення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, ще до отримання цього виконавчого документу стягувачем у суді, не є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню

Окрім того зазначав, що згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року було відмовлено в задоволенні позову ПАТ &quКи;Дельта банк&q?ня; до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором заборгованості у розмірі 1 052 146,77 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року вказане рішення було скасовано та постановлено нове, яким вимоги ПАТ &q?у ;Дельта банк&q? б; задоволено та стягнуто з неї на користь ПАТ &q?АТ;Дельта банк&q?ан; заборгованість у розмірі 1 052 146,77 грн.

11 березня 2015 року Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ рішення Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року залишено без змін.

У 2017 році позивач отримав у Голосіївському районному суду м. Києва виконавчий лист у вищевказаній справі. Виконавчий лист містить відомості про набрання Рішення законної сили 11.12.2014 року. Виконавчий лист виданий 22.05.2017.

Вказаний виконавчий лист банком було подано на примусове виконання до Голосіївського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ та постановою старшого державного виконавця від 09.09.2017 було відкрито виконавче провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним стосовно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від 11 грудня 2008 року в справі «Антонюк проти України» зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилання в апеляційній скарзі на пропуск строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання не є відповідно до ст. 432 ЦПК України беззаперечною підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а є підставою для вирішення питання про наявність правових підстав для відкриття виконавчого провадження або для вирішення питання про наявність правових підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа для виконання.

Окрім того, 05.10.2016 набрав чинності ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016.

Відповідно до ч. 1 ст.12 вказаного Закону виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до п. 5 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

З огляду на ту обставину, що ПАТ «Дельта Банк» звернувся із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 752/4943/14-ц Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві після набрання чинності ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р., державний виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження керувався ст. 12 вказаного Закону.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи.

Разом з тим, в установленому законом порядку ОСОБА_4 дії державного виконавця чи/та постанову про відкриття виконавчого провадження про виконання рішення суду від 11.12.2014 не оскаржила.

За викладених обставин та відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає оскаржувану ухвалу без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року залишити без змін а апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 14.06.2018 року.

Суддя-доповідач

Судді: