Постанова № 74688148, 07.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22ц-/796/4824/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2018 року м. Київ

Справа № 753/15095/17

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

за участю секретаря судового засідання Шебуєва Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником ОСОБА_3,

на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року, постановлену у складі судді Вовка Є.І. в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва,

про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про стягнення грошової компенсації, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київблагоустрій», виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації про солідарне стягнення з відповідачів на його користь грошової компенсації майнової шкоди в розмірі 1 863 852 грн. 96 коп., моральної шкоди у розмірі 1000000 грн. та судових витрат.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року у відкритті провадження у цій справі відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказував, що висновок суду про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства є помилковим, оскільки спірні правовідносини не відносяться до юрисдикції господарських судів, що визначено ст. 12 ГПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року), ст. 20 ЦПК України. Матеріали справи не містять жодного доказу або відомостей про наявність у ОСОБА_2 статусу фізичної особи-підприємця, натомість правовстановлюючі документи на знищене нерухоме майно чітко ідентифікують ОСОБА_2 як громадянина України, без відповідного запису про статус власника як фізичної особи-підприємця.

В судове засідання учасники справи не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу у їх відсутність у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що з даним позовом про стягнення грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 звернувся до суду у серпні 2017 року. В обґрунтування позову посилався на те, що він є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1. На підставі рішення Київської міської ради від 5 березня 2015 року № 210/1075 вказана земельна ділянка була відведена позивачу для експлуатації та обслуговування будинку, магазину. Протягом 24 липня 2017 року та 4 серпня 2017 року співробітники Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) знищили об'єкт позивача, відкрито заволоділи конструктивними елементами об'єкта, обладнанням, будівельними матеріалами, а в подальшому, використовуючи екскаватор, невідомі особи зруйнували будинок, чим завдали позивачу матеріальну та моральну шкоду.

У зв'язку з наведеним, посилаючись на ст.ст.2, 3, 11, 15, 16, 17, 22, 23, 175, 176, 316-321, 1166, 1167, 1172-1174, 1190, 1192 ЦК України, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь грошову компенсацію майнової шкоди в розмірі 1 863 852 грн. 96 коп., моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн. та судові витрати.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі у зв'язку з тим, що позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2018 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому апеляційний суд зазначив, що в матеріалах даної справи відсутні відомості щодо позивача, тобто останній виступає у справі в якості фізичної особи чи суб'єкта підприємницької діяльності. За таких обставин, суду першої інстанції необхідно з'ясувати суб'єктний склад учасників справи (процесуальний статус позивача) і, в залежності від цього, вирішувати питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі в порядку цивільного судочинства (або дійти висновку про те, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року у відкритті провадження у цій справі відмовлено.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції вважав, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та виходив з того, що необхідною передумовою для прийняття рішення про відмову чи задоволення вимог заяви, зокрема є розгляд господарсько-правового спору позивача з вищенаведеними суб'єктами владних повноважень щодо правомірності їх вищевказаних дій, розгляд якого має проводитись за правилами господарського судочинства

Щодо правової природи статусу позивача як суб'єкта саме підприємницької діяльності (в тому числі, як фізичної особи-підприємця) у вказаних правовідносинах, суд першої інстанції посилався на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року за аналогічним позовом ОСОБА_2 Вказаною ухвалою рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року скасовано, провадження у цій справі закрито, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що судом апеляційної інстанції було встановлено, що: позивачем у даній справі є фізична особа-підприємець ОСОБА_2, відповідачі - юридичні особи, предмет спору: відшкодування збитків. Договори оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладали як фізичні особи-підприємці.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

За змістом ч. 1 ст. 15 ЦПК України (в редакції на час подання позовної заяви) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. ст. 41, 12 ГПК України (в редакції на час подання позовної заяви) господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України (в редакції на час подання позовної заяви) право звертатися до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 21 ГПК України (в редакції на час подання позовної заяви) сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 30 ЦПК України (в редакції на час подання позовної заяви) сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

З матеріалів справи вбачається, що даний спір виник у серпні 2017 року між позивачем ОСОБА_2, який є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, та відповідачами щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок знищення нежитлового приміщення.

Вирішуючи питання щодо юрисдикції даної справи, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність в матеріалах цієї справи даних щодо статусу позивача, як фізичної особи - підприємця. Матеріали, додані позивачем до позовної заяви, не містять договорів оренди нежитлового приміщення, на які суд посилається в оскаржуваній ухвалі ( укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 як фізичними особами-підприємцями).

Таким чином, за відсутності даних щодо статусу позивача у цих правовідносинах, як суб'єкта підприємницької діяльності, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про підсудність даного спору господарському суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні його позовних вимог до КП «Київблагоустрій», Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Головного управління національної поліції у місті Києві про стягнення грошової компенсації, відшкодування моральної шкоди, упущеної (втраченої) вигоди та судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року - скасовано, провадження у справі - закрито у зв'язку з тим, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. 09 листопада 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у вказаній справі, судове рішення на даний час не прийнято.

Однак в матеріалах цієї справи відсутні відомості щодо статусу позивача як суб'єкта підприємницької діяльності та чи пов'язаний спір із підприємницькою діяльністю позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року в іншій справі за аналогічним позовом ОСОБА_2, якою провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд дійшов передчасного висновку про те, що даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року постановлена з порушенням вимог процесуального права, а тому існують підстави для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України,суд

постановив:

Апеляційну ОСОБА_2, яка подана його представником ОСОБА_3, - задовольнити частково.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 14 червня 2018 року.

Суддя - доповідач: Т.І. Ящук

Судді: О.В. Немировська

А.О. Чобіток