Рішення № 74684493, 31.05.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11540/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року місто Ужгород Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Монич О.В.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

за участі представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Ужгородського Об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про зобов’язання відповідача – суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Ужгородського Об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про зобов’язання відповідача – суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Позов мотивує тим, що 10 жовтня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області, з письмовим зверненням щодо врахування періоду, що дає право на отримання грошової допомоги, гарантованої пунктом 7-1 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

11.10.2016 року відповідач, своїм листом, відмовив ОСОБА_4 у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 пенсій у зв'язку із відсутністю стажу роботи 35 років на посадах, які надають право на отримання такої допомоги.

Позивач вважає рішення відповідача протиправним, дії – неправомірними.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги викладені в адміністративному позові підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, надала суду письмові заперечення, вважає, що відмова Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області у виплаті ОСОБА_4 грошової допомоги у розмірі 10 пенсій є правомірною та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши учасників судового процесу, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи, суд приходить до слідуючих висновків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностямита визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У судовому засіданні встановлено, що 10 жовтня 2016 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області, з письмовим зверненням щодо врахування періоду, що дає право на отримання грошової допомоги, гарантованої пунктом 7-1 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до листа № 02/С-193 від 11.10.2016 року Ужгородське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області відмовило ОСОБА_4 у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 пенсій у зв'язку із відсутністю стажу роботи 35 років на посадах, які надають право на отримання такої допомоги, мотивуючи свою відмову тим, що, згідно з матеріалів пенсійної справи спеціальний стаж ОСОБА_4, що дає право на пенсію за вислугу років складає 34 роки 6 місяців 18 днів, що недостатньо для призначення та виплати грошової допомоги. Також позивачу було роз'яснено, що до спеціального стажу не враховано період її роботи з 01.09.1981р. по 07.08.1985р. (З роки 11 місяців 7 днів) в Перемишлянському міському середньому професійно-технічному училищі №61 на посаді керівника фізичного виховання. Оскільки, посада керівник фізичного виховання професійно-технічних навчальних закладах не передбачена Переліком закладів і установ освіти та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (Переліком передбачені керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи).

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-УІ від 08.07.2011 року доповнено розділ XV Закону України №1058-ІУ від 09.07.1993р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пунктом 7-1, яким передбачено особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж ( для чоловіків 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У підпункті е) ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що працівники освіти мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи від 25 до ЗО років за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на який дає право на пенсію за вислугу років, зокрема, в професійно-технічних закладах -викладачі.

Отже, ОСОБА_4 працював в Перемишлянському міському середньому професійно-технічному училищі №61 на посаді керівника фізичного виховання, яка дає йому право на пенсію за вислугою років та яка включається до розрахунку та обчислення середньої заробітної плати в повному обсязі, сплачуючи при цьому відповідні відрахування та податки, та користувався усіма правами, обов'язками і відповідно і пільгами, передбаченими законодавством для посад, які займав.

Судом встановлено, що вказані обставини, дають ОСОБА_4 право врахувати час його роботи на посаді викладача фізичного виховання за період з 28.08.1981р. по 07.08.1985р. в Перемишлянському міському середньому професійно-технічному училищі №61. Який в свою чергу буде достатній для призначення йому спірної виплати.

Крім того, листом № 02/С-193 від 11.10.2016 року, управління Пенсійного Фонду України Закарпатської підтверджує, що згідно трудової книжки та за результатами зустрічної перевірки, в період з 28.08.1981р. по 07.08.1985р. ОСОБА_4 працював на посаді керівника фізичного виховання (3 роки 11 місяців 7 днів), яка була передбачена штатним розписом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, час роботи ОСОБА_4 на посаді керівника фізичного виховання, дає йому право на пенсію за вислугу років, за період з 28.08.1981р. по 07.08.1985р. в Перемишлянському міському середньому професійно-технічному училищі №61. Так як, згідно записів трудової книжки ОСОБА_4, він має загальний стаж роботи 38 років 5 місяців 25 днів на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років, в тому числі й на посаді керівника фізичного виховання, при виході на пенсію за віком, а відтак позивачу ОСОБА_4 повинно виплатити з державного бюджету десять місячних пенсій.

Так, правова позиція викладена в постанові Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2014 року по справі № 127/14605/14-а .

Крім того, відповідно до ч. І ст. 57 Закону України «Про освіту» держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам призначення і виплату пенсії відповідно до чинного законодавства.

Згідно ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам ОСОБА_5 призначаються трудові пенсії, за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років.

Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Так, пунктом «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що вправі на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, або часткової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-Х1І встановлено, що працівники освіти мають право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до пункту «є» статті 55 цього Закону, згідно з якою таке право надається за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Педагогічний стаж являє собою сумарну тривалість трудової діяльності працівників в освітніх закладах на посадах, пов'язаних з навчальним процесом.

На підставі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 78. Дія зазначеного Порядку поширюється на працівників, зазначених в Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 963, і на яких поширюються умови оплати праці працівників навчальних закладів і установ освіти.

Частиною другою ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 1 Конституції України - Україна є демократичною, соціальною правовою державою, визнано, що найвищою соціальною цінністю в ОСОБА_5 є людина, її права й свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, суд має повне право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.

При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції не є привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки, суд не вирішує в цьому разі питання про надання певного статусу, не призначає пенсію у певному розмірі, а лише зобов'язує державний орган вчинити дії у спосіб, на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.11,70,71,86,106-163,185-186КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до Ужгородського Об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про зобов’язання відповідача – суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області та зобов'язати зарахувати до стажу роботи ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що дає право на пенсію за вислугу років та на право виплати грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи 28.08.1981р. по 07.08.1985р.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_6