Постанова № 74679737, 12.06.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/5061/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1250/18Головуючий у 1-й інстанції Січиокно Т. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Хіль Л.М., Абрамова П.С., при секретарі: Гавриленко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 січня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із вказаним вище позовом, в якому просив суд стягнути із ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.02.2011 року у розмірі 16541,91 грн., яка утворилася станом на 09.05.2016 року.

Позов позивачем мотивований тим, що 11.02.2011 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 7000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв'язку з тим, що кредитні зобов’язання відповідач належним чином не виконала, станом на 09.05.2016 року, утворилася заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 16541,91грн., яка складається з наступного:6992, 23 грн. - заборгованість за кредитом;2176, 55 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом;5276, 32 грн. - заборгованість за пенею та комісією;950 грн. - штраф відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:500, 00 грн. штраф (фіксована частина);763, 90 грн. штраф (процентна складова).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15 січня 2018 року позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – залишено без задоволення.

З даним рішенням суду не погодився ПАТ КБ «Приватбанк» та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апелянт вважає, що дане рішення суду є незаконним, необґрунтованим та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого і незаконного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохала апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 січня 2018 року залишити без змін.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 11.02.2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір № б/н, що складається з Заяви клієнта, Умов і правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та ОСОБА_3, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 7000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.10, 12-45).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 09.05.2016 року заборгованість за даним кредитним договором б/н від 10.02.2011 року складає 16541,91 грн., яка складається з наступного: 6992, 23 грн. - заборгованість за кредитом; 2176, 55 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 5276, 32 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 950 грн. - штраф відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн. штраф (фіксована частина); 763, 90 грн. штраф (процентна складова) (а.с.6-9).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, вбачається, що 13.06.2015 року за заявою ОСОБА_2 внесено відомості за ч.1 ст.185 КК України та зазначено, що 12.06.2015 року в період часу з 15 год. 00 хв. по 15 год. 30 хв. невідома особа викрала з кредитної картки «Приватбанк» №5211-5373-2543-1638 грошові кошти в сумі 6993 грн. (а.с.72). На запит суду ПАТ «Приватбанк» надав відповідь, згідно якої письмових заяв від 12.06.2015 року про неправомірне зняття коштів з рахунку боржника у банку не зареєстровано. Від 14.08.2015 року зареєстровано звернення ОСОБА_2 (а.с.91).

Так, згідно заяви ОСОБА_2 від 14.08.2015 року, адресованої до ПАТ «Приватбанк», остання просила зупинити на час проведення досудового розслідування нарахування відсотків і штрафів за прострочку основної суми, а саме 6993 грн. (а.с.97).

Із наданої виписки за період із 01.01.1999 по 24.04.2017 року (а.с.93-96) вбачається, що 12.03.2015 року із рахунку за основною карткою: 9992****9414676 було здійснено наступні операції: 12.06.2015 року LiqPay. Перевід з карти на карту від 12-06-2015 ID платежу 60079056; 12.06.2015 року списання експрес-платежу по телефону 3700; 12.06.2015 року списання експрес-платежу по телефону 3700; 12.06.2015 року списання експрес-платежу по телефону 3700 (а.с. 93).

Згідно копій СМС - повідомлень, які були надані відповідачем ОСОБА_2, вбачається, що остання 12.06.2015 року у період часу із 09:39 год. по 17:11 год. отримувала СМС повідомлення про блокування її номера телефону (а.с. 99 – 103)

13.06.2015 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до правоохоронних органів про зняття із рахунку кредитних коштів у розмірі 6992, 23 грн., за результатами розгляду заяви було внесено до ЄРДР відомості за ч.1 ст.185 КК України.

Залишаючи позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» без задоволення, суд першої інстанції з урахуванням наданих сторонами доказів виходив з того, що 12.06.2015 року відбулося несанкціоноване зняття грошових коштів у розмірі 6992, 23 грн., та відповідач ОСОБА_2 звернулася з відповідною заявою до правоохоронних органів. Тому, оскільки ОСОБА_2 не отримувала грошових коштів у розмірі 6992, 23 грн., а отже зобов’язання за умовами кредитного договору не порушувала. З цих підстав, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Згідно ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених у договорі, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт укладення договору та отримання платіжної картки ПАТ КБ «Приватбанк» сторонами не заперечується. Так, звертаючись до суду з вказаним позовом ПАТ КБ «Приватбанк» вказував, що у відповідача ОСОБА_2 мається заборгованість за кредитним договором №б/н від 11.02.2011 року у розмірі 16541,91 грн., яка вказана у розрахунках заборгованості, та яку відповідач повинен сплатити позивачу у виконання умов договору. При цьому, усі доводи ПАТ КБ «Приватбанк» ґрунтувалися на позовній заяві, в якій Банк зазначив, що кошти у розмірі 7000 грн. були видані ОСОБА_2 у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

В доводах апеляційної скарги представник ПАТ КБ «Приватбанк» зазначає, що ОСОБА_2 виявила та використала вразливість нового web-інтерфейсу LIQPAY, внаслідок чого, остання незаконно заволоділа грошовими коштами у розмірі 6992,23 грн. При цьому, доводи апеляційної скарги обґрунтовуються з посиланням на положення статті 1212 ЦК України, яка регламентує обов’язок повернення майна, набутого без достатньої правової підстави.

Однак, дані доводи на думку колегії суддів, повністю суперечать вимогам викладеним у позовній заяві та доводам, які викладені в апеляційній скарзі, оскільки при зверненні до суду з позовною заявою банк прохав стягнути заборгованість за кредитним договором №б/н від 11.02.2011 року, а не повернути майно, набуте без достатньої правової підстави.

Крім того, з наданих матеріалів справи вбачається, що 13.06.2015 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до правоохоронних органів про зняття із рахунку кредитних коштів у розмірі 6992, 23 грн., за результатами розгляду заяви було внесено до ЄРДР відомості за ч.1 ст.185 КК України.

Так, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20 березня 2018 року скаргу потерпілої ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_4 від 25.09.2015 року про закриття кримінального провадження №1201517004001570 від 13.06.2015 року – задоволено у повному обсязі. Скасовано постанову старшого слідчого СВ Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавські області ОСОБА_4 від 25.09.2015 року про закриття кримінального провадження №1201517004001570 від 13.06.2015 року. Дана ухвала суду набрала законної сили 20.03.2018 року (а.с. 216).

Відповідно п. 1.32 ст. 1, п. 20.1 ст. 20 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» власник рахунку може ініціювати списання коштів та розпоряджатися ними.

Однак, згідно п. 9 розділу VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операції з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред’явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

В свою чергу, позивачем не надано жодних доказів того, що грошові кошти були отримані особисто ОСОБА_2 або її дії чи бездіяльність призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Колегія суддів вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції достовірно встановив, що відповідач зверталася до «Приват ОСОБА_3» з приводу крадіжки з її кредитної картки №5211-5373-2543-16-38 грошових коштів у розмірі 6993 грн. Крім того, відповідач проінформувала правоохоронні органи про факт крадіжки, а тому її вини, як підстави цивільної-правової відповідальності не вбачається, що виключає можливість стягнення з неї заборгованості, яка виникла не з її вини.

Так, як списання грошових коштів з карткового рахунку №5211-5373-2543-16-38 грошових коштів у розмірі 6993 грн., що мало місце 12 червня 2015 року відбулося не за її розпорядженням, як власника рахунку, а внаслідок вчинення злочину, якому вона не сприяла, а тому відповідач не повинна нести за такі операції цивільно-правову відповідальність у вигляді сплати кредиту, процентів, пені та штрафів і саме по собі списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_2 та облік банком заборгованості на цьому рахунку не є підставою для задоволення позову.

Колегія суддів перевіривши законність рішення суду першої інстанції на підставі наявних матеріалів справи на наданих сторонами доказів вважає, що в даному випадку користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, проведених за її картковим рахунком, оскільки позивачем не було доведено, що дії чи бездіяльність ОСОБА_2 призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно правової позиції, висловленої ВСУ під час розгляду справи № 6-71цс15 від 13 травня 2015 року вбачається, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред’явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Судом першої інстанції на підставі наявних матеріалів справи та наданих доказів було достовірно встановлено те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а тому в даному випадку висновок суду є правильний і підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України саме на сторін процесу покладено обов’язок доказування обставин, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» – залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 січня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 12 червня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_5 /підпис/ ОСОБА_6

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: