Постанова № 74672643, 12.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 р. м. Одеса Справа № 522/20161/17

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Домусчі Л. В.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук’янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– ОСОБА_1

при секретарі – Черкасовій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2018 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А :

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови .

Зазначало, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем неправомірно, оскільки невиконання судового рішення через відсутність державного фінансування є поважною причиною та не залежить від ГУПФ України в Одеській області.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2018 року позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, управлінням пенсійного фонду рішення виконано не в повному обсязі. Крім того, посилаючись на пункт 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, яка розроблена відповідно до закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» зазначає, що відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області не входить до переліку органів виконавчої служби, отже це виключає можливість його участі у справі як відповідача.

Учасники справи у судове засідання не з’явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Одеській області перебуває виконавче провадження за № 47439743 щодо виконання виконавчого листа № 2а-604/10, виданого 22.04.2015 року Приморським районним судом м. Одеси, згідно якого Головне управління зобов’язано здійснити ОСОБА_2 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю для постраждалих від аварії на Чорнобильської АЕС з урахуванням ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести відповідні виплати з 17.08.2008 року в розмірі 75% мінімальних пенсій за віком, провадження по якою було відкрито постановою від 07.05.2015 року.

Вказану постанову державного виконавця Головне управління ПФУ в Одеській області отримало 22.05.2015 року.

Листом від 28.05.2015 року №5764/05 Головне управління ПФУ в Одеській області просило відповідача відкласти провадження виконавчих дій у зв’язку з тим, що в постанову суду від 30.11.2010 року допущено описку (невірно вказано дату, з якої необхідно провести перерахунок пенсії) та ними була подана до суду заява про виправлення описки.

04 червня 2015 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси було виправлено описку в постанові суду.

Після надходження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2015 року про виправлення описки в постанові суду, головне управління листом від 17.06.2015 року №6576/05 сповістило відповідача про виконання рішення суду.

Зокрема, у листі зазначило, що на виконання постанови суду від 30.11.2010 року ОСОБА_2 у червні 2015 року проведено перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю для постраждалих від аварії на Чорнобильської АЕС з урахуванням ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 17.08.2008 року по 22.07.2011 року, оскільки 23.07.2011 року набрала чинності постанова КМУ від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірі виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету». Тобто, перерахунок проведено до дати, з якої відбулися зміни у пенсійному законодавстві, але виплати не проведено у зв’язку з відсутністю фінансування.

Також зазначено, що доплата по перерахунку за вказаний період в сумі 12061, 18 грн. буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Неодноразово про зазначені обставини головне управління ПФУ в Одеській області повідомляло відповідача листами №4697/03 від 04.04.2017 року, №11160/03 від 06.07.2017 року та №19546/03 від 11.10.2017 року.

Постановою державного виконавця від 10.10.2017 року ВП №47439743, отриманою пенсійним органом 18.10.2017 року, на ГУПФУ в Одеській області за невиконання у повному обсязі рішення суду без поважних причин за виконавчим листом №2а-604/10 (а саме в описовій частині постанови зазначено, що грошова сума нарахована, але не виплачена) було накладено штраф у розмірі 5100 грн..

Не погодившись з даною постановою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач частково виконав рішення суду, а саме провів перерахунок пенсії в розмірі визначеному у постанові суду, але виплата донарахованих сум, які перевищують бюджетні призначення на поточний рік, буде здійснена за наявності відповідного фінансування з державного бюджету, про що було повідомлено державного виконавця, а відтак часткове невиконання судового рішення УПФ з незалежних від останнього причин (через відсутність відповідного фінансування із державного бюджету) є поважною причиною в розумінні статі 75 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з чим прийняття державним виконавцем оспорюваної постанови про накладення штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання на території України судових рішень визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону України 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII).

У відповідності до ст.3 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України підлягають примусовому виконанню.

Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення

Відповідно до ч. 1,2 даної статті передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі передбачено ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 даної статті разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Враховуючи викладене, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконано вимогу державного виконавця в межах своїх повноважень, а саме згідно рішення боржник здійснив перерахунок пенсії в розмірі визначеному у постанові суду, проте, виплата пенсії не здійснена у зв'язку з відсутністю коштів, оскільки вони не є власністю боржника та не знаходяться на його рахунках.

Тобто, фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем семиденного строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.

Відтак, виконання судового рішення позивачем мало місце, а часткове невиконання судового рішення відбулось з незалежних від позивача причин, які є поважними у розумінні статей 63,75 Закону № 1404-VІІІ, що виключає можливість накладення штрафу на боржника.

Правова позиція подібного змісту висловлена Верховним Судом України у постанові від 09.06.2015 року по справі №21-658а15 та в постанові від 21.02.2018 року по справі № 814/2655/14

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що накладення штрафу у випадку відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Невиконання судового рішення відповідачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідних коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Щодо посилання апелянта на той факт, що відділ не є належним відповідачем, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області визначений Законом України " від 02.06.2016, № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Типового положення про відділ державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі ,затвердженого Наказом Мінюсту від 20.04.2016, № 1183/5, є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, є структурним підрозділом та підпорядковується Головному територіальному управлінню юстиції в Одеській області , утворений Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку та є належним відповідачем у справі.

Доводи апелянта щодо не залучення до участі стягувача по виконавчому провадженню зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують. Крім того, в апеляційній скарзі не наведено, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 313, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 13 червня 2018 року .

Головуюча суддя: О.В. Лук’янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова