Постанова № 74672619, 12.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 487/2107/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Щербина С.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Танасогло Т.М.,

суддів – Запорожана Д.В.,

– ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

13.04.2017 року ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва (далі по тексту - УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Управління ПФУ у Заводському районі м. Миколаєва від 08.11.2016 року № 88/1.

Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані протиправністю рішення № 88/1 від 08.11.2016 року прийнятого УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва про утримання надміру виплачених сум пенсій за період з 01.02.2013 року по 31.03.2016 рік у розмірі 34456,83 грн., з огляду на те, що переплата пенсії за період з 01.01.1991 року по 25.12.1995 рік відбулася не з його вини. В період з липня 1993 року по 1995 рік він працював на підприємстві Виробничий кооператив «Супутник» в м. Ялти АР Крим, яке на цей час ліквідоване. Зазначений період праці відображений у його трудовій книжці, однак відповідачем не врахований.

31.05.2017 року представник позивача подав уточнений позов пред'явивши його до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.02.2018 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 22.01.2012 року отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно вимог п.44 Порядку № 22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", управлінням фонду була сформована пенсійна справа ОСОБА_2 за №169292, яка зберігалась в приміщенні управління та електронна пенсійна справа.

В березні 2016 року було виявлене несанкціоноване вилучення деяких пенсійних справ з приміщення управління Фонду, в тому числі пенсійної справи №169292 ОСОБА_2

Слідчим відділом Ленінського ВП ГУНП в Миколаївській області 28.04.2016 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення за ознаками ст. 357 ч. 2 КК України.

За даними електронного особового рахунку №169292 ОСОБА_2 з моменту призначення пенсія обчислювалась без врахування заробітку, в подальшому з грудня 2012 року обчислення пенсії проводилось із заробітку згідно з вимогами ст. 40 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема за період до 01.07.2000 року враховувався заробітку за період протягом з квітня 1988 по червень 1993 рік.

В лютому 2013 року зареєстровані зміни у заробітній платі, а саме заробіток за період до 01.07.2000 року враховано за період з січня 1991 по грудень 1995 рік. Заробітна плата за період з 01.01.1991 року по 25.12.1995 року визначалась управлінням Фонду на підставі довідок про заробітну плату, наданих позивачем, а заробітна плата за період з 01.07.2000 року по 30.09.2010 року за даними системи персоніфікованого обліку.

Згідно даних електронного особового рахунку №169292, для обчислення розміру пенсії позивача, була використана заробітна плата за період з 01.01.1991 по 25.12.1995 рік на підставі довідок про заробітну плату, наданих ОСОБА_2

Оскільки позивач за даними трудової книжки працював в Миколаївському річковому порту (з 21.03.1990-20.01.1992) на підприємстві «Миколаївелектротранс» ( з 21.01.1992-30.07.1993) управлінням Фонду були витребувані довідки з зазначених підприємств.

Проаналізувавши довідки надані Миколаївським річковим портом та КП ММР «Миколаївелектротранс» в електронному особовому рахунку позивача управлінням Фонду встановлена значна розбіжність в розмірі заробітної плати за період з січня 1992 року по липень 1993 рік в кожному місяці.

У зв’язку з викладеним Управління ПФУ дійшло до висновку, що позивачем були надані до Управління ПФУ недостовірні данні щодо розміру заробітної плати за період з 1991 року по 1995 рік.

Крім того дані про заробітну плату позивача за період з серпня 1993 року по грудень 1995 рік та їх документальне підтвердження первинними документами, управлінням ПФУ не отримані, оскільки за даними трудової книжки, наданої позивачем до Управління ПФУ, останній за період з серпня 1993 року по грудень 1995 рік не працював, в тому числі у ВК «Супутник».

У зв'язку з чим, Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області 14.02.2017 року було зроблено запит про витребування довідки про період роботи та заробітну плату позивача у ВК «Супутник» на території АРК Крим, але відповідь не надійшла. Крім того достовірних даних, підтверджуючих працевлаштування у ВК «Супутник» позивачем до Управління ПФУ також не надано.

На підставі документів, достовірність яких була підтверджена первинними бухгалтерськими документами, управлінням фонду було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2013 року з урахуванням заробітної плати з 01.04.1988 по 30.06.1993 та з 01.07.2000 по 30.09.2010, страховий стаж враховано по 30.09.2010. За результатом перерахунку розмір пенсії склав 1401,42 грн.

Отже Управління ПФУ вважало, що у зв'язку з наданням позивачем недостовірних відомостей про суми заробітної плати за період з 01.01.1991 року по 25.12.1995 рік утворилась сума переплати у розмірі 34456,83 грн. за період з 01.02.2013 року по 31.03.2016 рік.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була перевірена достовірність наданих позивачем даних, періоду роботи з 1990 по 1995 рік ОСОБА_2 та витребувані належні довідки про заробітну плату з Миколаївського річкового порту та з «Миколаївелектротранс».Крім того, відповідачем була перевірена достовірність наданих позивачем даних, щодо періоду роботи з 1992 по 1995 рік ОСОБА_2 у Кооперативі «Спутник», однак на неодноразові запити Головного управління фонду до Пенсійного фонду Російської Федерації стосовно праці ОСОБА_2 у період з 1992 рік по 1995 рік у Кооперативі «Супутник» відповіді не надійшло.

08.11.2016 року УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва на підставі ст.. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було прийнято рішення № 88/1 про утримання надміру виплачених сум пенсій.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було доведено зловживання з боку пенсіонера - позивача ОСОБА_2 щодо подання документів з неправдивими відомостями, а тому прийняте рішення про стягнення надміру виплачених сум пенсій, відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.11.2016 року є правомірним.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Порядок утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій визначений статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з частиною першою якої суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

За приписами частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Отже, зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

За приписами статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Тобто, відповідальність за зміст та достовірність офіційних документів, які видаються органами державної влади, іншими організаціями та установами на виконання їх повноважень може нести саме організація, а не фізична особа, відносно якої видано довідку.

Отже з огляду на вищевикладене вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних , формування яких не залежить від пенсіонера.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що на запити Головного управління фонду до Пенсійного фонду Російської Федерації стосовно праці ОСОБА_2 у період з 1992 рік по 1995 рік у Кооперативі «Супутник» відповіді не надійшло. А відповідно така інформація відповідачем перевірена не була.

З огляду на вищевикладене колегія судді апеляційної інстанції вважає, що відповідачем було не доведено зловживання з боку пенсіонера - ОСОБА_2 щодо подання документів з неправдивими відомостями, а тому прийняте рішення про стягнення надміру виплачених сум пенсій, відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.11.2016 року є неправомірним.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктами 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи висновки суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на відповідача, відтак з урахуванням вимог ч. 3 ст. 139 КАС України суд дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки за поданий позивачем позов немайнового характеру було сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн. (на аркуші справи - 3 знаходиться оригінал квитанцій №17515846 від 12.04.2017 року про сплату ОСОБА_2 судового збору у розмірі 640,00 грн.), за подання позовної заяви та на апеляційну скаргу на аркуші справи -92 знаходиться оригінал квитанції №NOYWR53502 від 29 лютого 2018 року у розмірі 960 грн. - за подання апеляційної скарги, то судовий збір підлягає стягненню у сумі 1,600 грн. на користь позивача за рахунок за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2018 року у справі №487/2107/17 – скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про скасування рішення – задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління ПФУ у Заводському районі м. Миколаєва від 08.11.2016 року № 88/1

Стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської (код за ЄДРПОУ 41250753) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1600 (одну тисячу шістсот) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного судового рішення – 12.06.2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_1 ОСОБА_4