Постанова № 74672545, 14.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 753/23464/17 Суддя (судді) першої інстанції: Коренюк А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в призначенні пенсії за віком з урахуванням довідок № 16, № 45, № 46 від 10.02.2017, виданих Ялтинською міською лікарнею № 1;

- зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 15.09.2017 року перерахунок пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням довідок № 16, № 45, № 46 від 10.02.2017, виданих Ялтинською міською лікарнею № 1.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві замінено на підставі ст. 52 КАС України на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачу 14 вересня 2017 року виповнилося 58 років, у зв'язку з чим в жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії.

До заяви, зокрема, було додано довідки про розмір заробітної плати за 1995-1999 роки № 16, № 45, № 46 від 10.02.2017, видані Ялтинською міською лікарнею № 1.

Позивач вказує, що при прийнятті документів в усній формі їй було відмовлено у прийнятті вказаних довідок, що призвело до зменшення розміру її пенсії.

У зв'язку з цим 07 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулася до пенсійного органу із заявою, в якій просила долучити до пенсійної справи довідки про розмір заробітної плати за 1995-1999 роки № 16, № 45, № 46 від 10.02.2017, видані Ялтинською міською лікарнею № 1, та провести перерахунок пенсії з урахуванням вказаних довідок.

Листом від 07.12.2017 позивачу відмовлено у прийнятті вищезазначених довідок з посиланням на ч. 3 ст. 9 закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якою передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана відмова є законною та обґрунтованою.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що відмова у врахуванні довідок є протиправною, зважаючи на те, що страховий стаж набуто нею на території АР Крим у 1995-1999 роках та у встановленому порядку сплачено страхові внески.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на підставі доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Приписи ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначають, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що пенсіонер має право на врахування при призначенні пенсії заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 30 червня 2000 року незалежно від перерв. При цьому, виникнення такого права законодавець пов'язує із обов'язком особи надати довідку про заробітну плату.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про те, що видані позивачу Ялтинською міською лікарнею № 1 довідки про заробітну плату не можуть бути враховані пенсійним органом при перерахунку пенсії ОСОБА_2, оскільки видані організацією, створеною всупереч вимог законодавства України.

Відповідно до ст. 132 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Згідно ст. 133 Основного Закону систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

Зі змісту преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон) вбачаться, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1049 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.

Тобто, одним з основних напрямків політики держави України стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист та повноцінна реалізація, зокрема, соціальних прав громадян України.

Приписи ст. 1 Закону визначають, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Положеннями ч. ч. 1-3 ст. 9 Закону визначено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

На підставі статті 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Період роботи позивача з 1994 по 2001 роки у Ялтинській міській лікарні № 1 підтверджується відомостями трудової книжки.

Згідно із статтею 64 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.

Статтею 65 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» визначено загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій, згідно якого середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи, починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 81 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» визначено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються, у тому числі, пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

На підставі частини 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-1V заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

На підставі п. п. 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно із пунктом 2.10 вказаного Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, довідки про розмір заробітної плати позивача за 1995-1999 роки № 16, № 45, № 46 від 10.02.2017 видані Ялтинською міською лікарнею № 1 у відповідності до законодавства Російської Федерації. Тобто, вказані довідки видано органом, який створено всупереч законів України.

Водночас, пенсійним органом не було враховано, що інформація, що міститься у довідках № 16, № 45, № 46 від 10.02.2017, стосується періоду роботи ОСОБА_2 з 1995 року по 1995 рік та складені на підставі особових рахунків у вказаний період. Крім того, у документі зазначено, що з усіх сум за вказаний період проведені відрахування до Фонду соціального страхування у повному обсязі. Тобто, відомості, які зафіксовані у довідці, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України. При цьому доказів щодо їх недостовірності відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на гарантоване ст. 46 Конституції України право громадян на соціальний захист, колегія суддів приходить до висновку про наявність у відповідача правових підстав для врахування довідок № 16, № 45, № 46 від 10.02.2017 при проведенні перерахунку пенсії позивача.

З огляду на те, що відповідачем не прийнято рішення за наслідками розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії про її задоволення чи відмову, оскільки відповідь надано листом, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача розглянути заяву повторно.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції вирішив справу при з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 6 цієї статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями ст.ст. 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 березня 2018 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у призначенні пенсії за віком з урахуванням довідок № 16, № 45, № 46 від 10.02.2017, виданих Ялтинською міською лікарнею № 1.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 07 листопада 2017 року та урахувати довідки № 16, № 45, № 46 від 10.02.2017, видані Ялтинською міською лікарнею № 1, при перерахунку пенсії.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,16,) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, 02091, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн.) 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

Повний текст постанови виготовлено 14.06.2018