Постанова № 74672544, 13.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Клопот С.Л.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року Справа № 825/1433/18

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Дрогана С.В.,

представника відповідача Паншиної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року у справі

за позовом Чернігівського прикордонного загону

(військова частина 2253)

до Головного управління Державної фіскальної служби

в Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Чернігівський прикордонний загін (військова частина 2253) (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.02.2018 р. № 494/25-01-13-03.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не було надано доказів, підтверджуючих своєчасне виконання ним обов'язків зі сплати ЄСВ.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін та, зокрема зазначає, що у відповідача не було правових підстав для нарахування йому штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ЄСВ.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у червні 2014 року військова частина 2253 зверталась до ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівський області з листом від 17.06.2014 р. № 11/1719 щодо роз'яснення, на який рахунок необхідно перераховувати ЄСВ, утриманий з допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами військовослужбовців-жінок Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253) у розмірі 33,2 % та 2 %.

На вказаний лист позивачем було отримано письмову відповідь щодо перерахування ЄСВ, утриманого з допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами військовослужбовців-жінок, на рахунок № 37193202002526.

Справи по листуванню військової частини зберігаються 3 роки (ст. 349 наказу Міністерства юстиції України № 578/5-12), тому у зв'язку з закінченням терміну зберігання 04.12.2017 р. справа була знищена, що підтверджується копією акту про вилучення для знищення документів, не віднесених до Національного архівного фонду.

З грудня 2013 року по грудень 2014 року військовою частиною 2253 здійснювалося утримання та перерахування ЄСВ з допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами військовослужбовців-жінок у розмірі 33,2 % та 2 % на рахунок № 37193202002526 ДПІ у м. Чернігові (призначений для зарахування ЄСВ військовими частинами, які виплачують грошове забезпечення), відкритий у ГУ ДКСУ у Чернігівський області, вчасно та у повному розмірі.

Під час подання в Чернігівську податкову інспекцію звіту в електронному вигляді по нарахованому ЄСВ за період з грудня 2013 року по грудень 2014 року аналітичні дані по ЄСВ на суми грошового забезпечення та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами з таблиці 4 Розділу II щодо сум, перерахованих на рахунок № 37193202002526 (ЄСВ, нарахований на суми грошового забезпечення військовослужбовців - код 71020000), зараховувалися відповідачем як внески по коду 71010000 (ЄСВ, нарахований роботодавцем по працівникам).

Таким чином, в обліку податкового органу по коду відповідності символів рахунку розмірам ЄСВ 71020000 (по військовослужбовцям) з'явилася недоплата, а по коду відповідності символів рахунку розмірам ЄСВ 71010000 (по працівникам) відповідна сума переплати.

15.05.2015 р. позивач звернувся з листом № 11/621 до Чернігівської податкової інспекції для проведення звірки по ЄСВ на предмет виявлення можливої заборгованості, нарахованих штрафів та пені.

10.06.2015 р. позивачем були отримані акти звірки даних обліку по ЄСВ від 10.06.2015 р. № 6213-20 станом на 01.05.2015 р. (ЄСВ, нарахований на суми грошового забезпечення військовослужбовців) та від 10.06.2015 р. № 6215-20 станом на 01.05.2015 р. (ЄСВ, нарахований на суми заробітної плати, винагороди, за договорами цивільно-правового характеру, допомозі по тимчасовій непрацездатності).

Зазначені акти звірки за даними територіального органу Міндоходів та за даними платника розбіжностей не мали, штрафні санкції та пеня не нараховувалися.

17.04.2015 р. позивач звернувся ГУ ДФС України в Чернігівський області щодо надання роз'яснення про розмір ЄСВ, нарахованого на допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам з числа військовослужбовців, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами ( копія листа від 17.04.2015 р. № 11/252).

05.05.2015 р. позивачем було отримано відповідь від ГУ ДФС України в Чернігівський області № 1207/10/25-01-17-02-10 про те, що єдиний внесок для військових частин, які надають допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, встановлюється у розмірі 34,7 % суми такої допомоги, а саме суми грошового забезпечення. Тому у звітності по ЄСВ за 2015 рік аналітичні дані по ЄСВ з допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами військовослужбовців-жінок відображались лише по коду 71020000 - по військовослужбовцям.

Військова частина 2253 сплачувала єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з допомоги у зв'язку з вагітністю і пологами як жінок військовослужбовців так і жінок вільнонайманих працівників з грудня 2013 року по грудень 2014 року в повному розмірі, без порушень термінів сплати і поточних боргів по сплаті цього внеску не мала.

01.03.2018 р. на адресу військової частини 2253 надійшло рішення ГУ ДФС у Чернігівський області від 22.02.2018 р. № 494/25-01-13-03 про застосування до військової частини 2253 штрафу у розмірі 2604,87 грн. за період з 21.01.2014 р. до 21.01.2014 р.; штрафу у розмірі 14276,96 грн. за період з 21.01.2015 р. до 29.09.2015 р. та нарахування пені у розмірі 645,82 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ).

З розрахунку штрафних санкцій, який долучено до вказаного рішення, військовою частиною 2253 невчасно перераховано ЄСВ за 21.01.2014 р. та за період з 21.01.2015 р. по 29.09.2015 р.

Зазначене рішення ГУ ДФС у Чернігівський області мотивувовано тим, що військовою частиною 2253 ЄСВ з нарахованих сум допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами військовослужбовців-жінок сплачено на неналежний рахунок органу доходів і зборів, а саме, що такий внесок слід сплачувати на рахунок № 37194201002526 (71010000 - ЄСВ, нарахований роботодавцем), на який зараховується ЄСВ із заробітної плати, а військова частина 2253 сплачувала відповідний платіж на рахунок № 37193202002526 (71020000 - ЄСВ, нарахований на суми грошового забезпечення військовослужбовців), де обліковується ЄСВ із грошового забезпечення військовослужбовців.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач сплачував ЄСВ з допомоги у зв'язку з вагітністю і пологами жінок-військовослужбовців та жінок -вільнонайманих працівників у спірні періоди в повному обсязі, без порушень термінів сплати і поточних боргів по сплаті ЄСВ не мав.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751 (далі - Порядок № 1751), Наказом Державної казначейської служби України від 16.08.2013 р. № 130, яким затверджено Довідник відповідності символу звітності класам професійного ризику виробництва та категоріям платників ЄСВ (далі - Довідник), Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435 (далі - Порядок № 435).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб:

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Аналогічні норми викладені в пункті 1 розділу ІІ Порядку № 435.

Згідно з п. 7 Порядку № 1751 жінкам з числа військовослужбовців Державної прикордонної служби України допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення, а пунктом 8 цього ж Порядку - покриття витрат на виплату допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам з числа військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на ці цілі Збройним Силам та іншим військовим формуванням, тобто виплачується грошове забезпечення військовослужбовцям-жінкам.

У Довіднику не зазначено який технічний символ застосовується для обліку ЄСВ із нарахованих сум допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами військовослужбовців-жінок, а тому серед рахунків, відкритих Чернігівською ОДПІ в Головному управлінні Державної казначейської служби у Чернігівський області, не було рахунку, на який необхідно перераховувати ЄСВ із нарахованих сум допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами військовослужбовців-жінок.

Отже, законодавством регламентовано зобов'язання роботодавців, які використовують найману працю, сплачувати ЄСВ, зокрема з нарахованих сум допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінок.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем було своєчасно та в повному обсязі виконано зазначене зобов'язання і відповідачем не доведено зворотного.

При цьому, доводи апелянта про те, що позивачем не було надано доказів, підтверджуючих своєчасне виконання ним обов'язків зі сплати ЄСВ, спростовуються матеріалами справи, а саме належним чином завіреними копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, позивачем вживалися всі необхідні заходи для сплати ЄСВ за правильними реквізитами і відповідні платежі вчинені згідно з роз'ясненнями (відповідями) податкових органів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України) і обов'язок доказування правомірності спірного рішення в адміністративних справах, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, покладається на суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі.

Водночас, відповідно до принципу офіційного з'ясування обставин справи, який випливає зі змісту ст. 9 КАС України, саме податковий орган повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Разом з тим, судова колегія враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 23.07.2002 р. у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», відповідно до якої адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, має саме податкове управління.

Таким чином, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним оскаржуваного рішення, та не переконав судову колегію у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ст. 243 КАС України, виготовлено 13 червня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: