Окрема думка судді № 74670301, 07.06.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

"07" червня 2018 р. Справа № 906/920/16

За результатами розгляду апеляційної скарги заступника прокурора Житомирської області у справі № №906/920/16 колегією суддів ухвалено постанову, якою рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Зокрема згідно пункту 4 ухваленої постанови апеляційний суд визначився наступним чином:

В частині позовних вимог Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі: 1) Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, 2) Житомирської обласної державної адміністрації, 3) Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" до 1) Житомирської районної державної адміністрації, 2) Оліївської сільської ради Житомирського району, яка є правонаступником Кам'янської сільської ради Житомирського району, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінвест" в частині визнання незаконним та скасування розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 08.06.2007 №544 “Про створення державної приймальної комісії” та першого заступника голови Житомирської районної державної адміністрації від 13.08.2007 № 791 “Про затвердження актів державної приймальної комісії”; визнання недійсним акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта - спортивно-оздоровчого комплексу “У Петровича” від 27.07.2007; визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Кам’янської сільської ради Житомирського району від 20.09.2007 № 147 “Про надання погодження на виготовлення свідоцтва про право власності на майно”, яким надано погодження товариству з обмеженою відповідальністю “Домінвест” на виготовлення свідоцтва про право власності на спортивно-оздоровчий комплекс “У Петровича” у справі №906/920/17 залишити без розгляду.

У цій частині постанови вважаю за необхідне скористатись правом учасника колегії , яке передбачене статтею 34 ГПК України та висловити окрему думку.

Залишаючи без розгляду частину позову, апеляційний суд виходив з положень статті 278, пункту 3 частини 1 статті 226 ГПК України, прийшовши до таких висновків з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2012 року Прокурор Житомирського району в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області, Житомирської обласної державної адміністрації, державного підприємства “Житомирське лісове господарство” звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, Кам'янської сільської ради Житомирського району, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю “Домінвест”, про визнання протиправними та скасування розпоряджень від 08.06.2007 №544 та від 13.08.2007 №791, визнання протиправним та скасування акта від 27.07.2007, визнання протиправним та скасування рішення від 20.09.2007 №147.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2014 у справі №806/3374/14 (за результатами нового розгляду справи, змінено номер провадження) провадження у цій адміністративній справі зупинено до завершення Житомирським РВ УМВС України в Житомирській області розслідування кримінального провадження №12013060170001246 від 22.10.2012, за фактом самоправних дій посадових осіб ТОВ “Домінвест”.

Станом на момент розгляду справи №906/920/16 у Рівненському апеляційному господарському суді, провадження у адміністративній справі №806/3374/14 не поновлено. Провадження в адміністративній справі не завершено.

Колегія апеляційного суду, залишивши позов без розгляду у цій частині, виходила з того, що адміністративна справа №806/3374/14 за позовом прокурора Житомирського району, яка перебуває у провадженні Житомирського окружного адміністративного суду, є справою із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же самих підстав.

Вважаю, що колегія суддів прийшла до такого висновку, виходячи з помилкового застосування пункту 3 частини 1 статті 226 ГПК України .

У господарській справі №906/920/16 частиною позовних вимог є визнання незаконним та скасування рішення виконкому Кам’янської сільської ради Житомирського району від 20.09.2007 № 147 “Про надання погодження на виготовлення свідоцтва про право власності на майно”, в адміністративній справі №806/3374/14 прокурор просить визнати протиправним та скасувати рішення від 20.09.2007 №147 “Про надання погодження на виготовлення свідоцтва про право власності на майно”, що свідчить про тотожність предметів позову.

Суб'єктний склад учасників адміністративної справи №806/3374/14, яка розглядається Житомирським окружним адміністративним судом, є подібним до складу учасників господарської справи №906/920/16, у який також беруть участь державне підприємство “Житомирське лісове господарство” в якості позивача та Кам'янська сільська рада Житомирського району в якості відповідача. Проте, не зважаючи на ідентичність позовів у частині предмету та складу учасників, не можна погодитись з висновком про наявність однакових підстав в обох розглянутих вище позовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відтак, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Одночасно, відповідно до ч.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, юрисдикція господарських судів поширюється на справи у яких є спір про право.

Елементи позову — це його складові частини, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу.

До елементів (складових частин) позову належать його предмет, підстава та зміст. Вони обов'язково повинні бути відображені в позовній заяві.

При цьому цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що між сторонами існують правовідносини і що внаслідок певних дій відповідача ці відносини стали спірними. В свою чергу, від характеру спірних правовідносин залежить правова кваліфікація спору.

Таким чином, з огляду на різний характер правовідносин, спори з яких відносяться до юрисдикції адміністративних та господарських судів , підстави позову не можуть бути однаковими.

Враховуючи наведене, вважаю висновок більшості колегії суддів щодо можливості застосування пункту 3 частини 1 статті 226 ГПК України та залишенні без розгляду позову у частині позовних вимог про визнання недійсним рішення виконкому Кам’янської сільської ради Житомирського району від 20.09.2007 № 147 “Про надання погодження на виготовлення свідоцтва про право власності на майно” помилковим.

З огляду на наведені вище обставини, вбачається, що апеляційний суд мав визначитися з питання віднесення до юрисдикції господарських судів спору у цій частині та вирішити питання про можливість застосування положень пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.

Суддя Т.Л.Філіпова