Рішення № 74669490, 08.06.2018, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/5118/14-ц

Провадження № 2/345/374/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2018 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі :

Головуючого - судді Кардаш О.І.

при секретарі Заткальницькій Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми боргу за договором кредиту посилаючись на те, що 29.10.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № IFIAAE00004247 на підставі якого останній отримав кредит у розмірі 13020,69 дол. США на термін до 26.10.2012 року. На забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором № IFIAAE00004247 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 29.10.2014 року. Позивачем свої зобов’язання за даним договором виконано в повному обсязі на відміну від відповідача, який порушив умови договору і станом на 25.09.2014 року має заборгованість у розмірі - 40871,13 дол. США, що за курсом 12.95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.09.2014 року складає 529281,13 грн., яка складається із 12165,50 дол. США – заборгованість за кредитом, 3156,77 дол. США – заборгованість по процентам за користування кредитом, 556,81 дол. США – заборгованість по комісії за користування кредитом, 24992,05 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, які позивач просить стягнути солідарно з відповідачів та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з вищенаведених підстав, просить суд його задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав частково, а саме вказав, що відповідач згідний сплатити на користь позивача заборгованість за кредитним договором № IFIAAE00004247 від 29.10.2007 року в розмірі 6000,00 доларів США. В частині вимог про стягнення пені просить відмовити у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася з невідомих для суду причин. Суд ухвалив проводити розгляд справу без її участі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № IFIAAE00004247 від 29.10.2007 року, за умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 13020,69 дол. США, на термін до 26.10.2012 року (а.с.12).

В якості забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором № IFIAAE00004247 від 29.10.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки від 29.10.2007р. (а.с.15). Згідно п.1 договору поруки предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором. П.2 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов’язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно до умов кредитного договору № IFIAAE00004247 від 29.10.2007 року, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач ОСОБА_1 повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також витрати згідно кредитного договору. У випадку порушення зобов’язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

29.10.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави рухомого майна (а.с.70-72), за умовами якого заставою забезпечується виконання зобов’язань заставодавця за кредитним договором № IFIAAE00004247 від 29.10.2007 року. В забезпечення виконання заставодавцем зобов’язань за кредитним договором заставодавець надав в заставу автомобіль марки “Volkswagen Bora”, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 04.11.2011 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № IFIAAE00004247 укладеним між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 29.10.2007 року в розмірі 21472,00 доларів США, звернено стягнення на предмет застави: транспортний засіб марки “Volkswagen Bora”, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. (а.с.73). Як видно з виписки по рахунку ОСОБА_1 (а.с.111 зворот) та меморіального ордеру (а.с. 112-113) 23.01.2013 року кошти від продажу вазаного автомобіля в сумі 5762,29 доларів США були спрямовані на погашення заборгованості по пені, що відповідає вимогам п. 3.3 кредитного договору № IFIAAE00004247 від 29.10.2007 року.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

За правилами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно розрахунку заборгованості по кредиту щодо ОСОБА_1 станом на 25.09.2014 року за ним рахується заборгованість по несплаченому кредиту у розмірі - 40871,13 дол. США, що за курсом 12.95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.09.2014 року складає 529281,13 грн., яка складається із 12165,50 дол. США – заборгованість за кредитом, 3156,77 дол. США – заборгованість по процентам за користування кредитом, 556,81 дол. США – заборгованість по комісії за користування кредитом, 24992,05 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором (а.с.4-7).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

П.4.1 кредитного договору від 29.10.2007 року передбачено, що у разі порушення позичальником будь-яких зобов’язань, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3,7.5 цього договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочення (а.с.12 зворот).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Судом встановлено, що згідно із п.7.1 кредитного договору № IFIAAE00004247 від 29.10.2007 року (а.с.13) кредитні кошти відповідачу ОСОБА_1 було надано на строк з 29.10.2007 року по 26.10.2012 року. Тобто, починаючи з 27.10.2012 року, банк фактично знав про своє порушене право і саме з цього моменту розпочався перебіг строку позовної давності. Позивачем надіслано позов до суду 05.12.2014 року, тобто позивачем пропущено встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України річний строк звернення із позовними вимогами про стягнення пені.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Таким чином, в частині вимог про стягнення з відповідачів пені в розмірі 24992,05 дол. США слід відмовити у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

Отже, з відповідачів на користь позивача слід стягнути в солідарному порядку заборгованість по кредитному договору № IFIAAE00004247 від 29.10.2007 року в розмірі 15879,08 дол. США, що за курсом 12.95 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.09.2014 року (в межах заявлених позовних вимог) складає 205 634,086 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності ст.141 ЦПК суд стягує з відповідачів судові витрати.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 526, 554, 1054 ЦК України, ст.ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2 та ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_3 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в солідарному порядку заборгованість по кредитному договору № IFIAAE00004247 від 29.10.2007 року в розмірі 15879,08 дол. США, що за курсом 12.95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.09.2014 року складає 205 634.086 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2 та ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_3 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в солідарному порядку судові витрати по справі 3084,51 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

СУДДЯ:

Повний текс рішення виготовлено 14.06.2018