Постанова № 74669452, 13.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/864/18

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року, постановлену в м. Одесі, по справі за адміністративним позовом Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та внесення запису про скасування державної реєстрації прав, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив скасувати рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства “Центр державної реєстрації” ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36767537 від 23.08.2017 року 15:20:36, занесеного до державного реєстру, номер запису про право власності 22024494, реєстраційний номер нерухомого майна 1335158751101 та внести відповідний запис про скасування державної реєстрації прав в Державний реєстр прав на нерухоме майно.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Не погоджуючись з ухвалою суду в частині недотримання правил підсудності, ОСОБА_1 надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на новий судовий розгляд до Суворовського районного суду м. Одеси. Доводами апеляційної скарги зазначено, що, оскільки позивач звернувся до суду про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомості, який належить їй на праві приватної власності та територіально знаходиться в Суворовському районі м. Одеси, тому в даному випадку спір йде про конкретне право власності особи на об`єкт нерухомого майна. Право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, у зв`язку з чим апелянт вважає, що провадження у справі судом відкрито з порушенням правил щодо виключної підсудності розгляду таких справ, дана справа повинна розглядатись за правилами цивільного законодавства у Суворовському районному суду м. Одеси.

Відзивів на апеляційну скаргу позивачем та відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому фактично оскаржується правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення, про що державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» було зроблено відповідний запис.

Відповідно до позову Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради 23.03.2017 було укладено з третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір ТС-321/17 на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, за яким позивачем було надано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 право за плату тимчасово використовувати місце під розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності загальною площею 14,89 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Затонського, 1. У свою чергу відповідно до договору підставою для розміщення тимчасової споруди в межах м. Одеси є паспорт прив`язки, який є невід`мною частиною договору.

16.10.17р., під час обстеження тимчасової споруди, позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 18.07.2017 отримала технічний паспорт від фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на зазначену тимчасову споруду та разом з випискою №505 від 25.06.1989, виданою виконавчим комітетом Одеської міської ради депутатів трудящих, подала вказані документи для державної реєстрації права власності в тимчасову споруду як на об'єкт нерухомості.

Площа тимчасової споруди відповідно до паспорту прив'язки складає 14,8 кв.м., а відповідно до технічного паспорту -16,20 кв.м.; габаритні розміри павільйон в паспорті прив'язки - 5,73 х 2,60 м, в технічному паспорті - 5,81 х 3,34м.

Відповідно до розділу технічного паспорту «Технічна характеристш нежитлових приміщень» матеріал зовнішніх стін приміщення - шлакоблок; матеріали перекриття - дерев'яні балки.

Порівнюючи план споруди, визначений паспортом прив'язки, та план споруді визначений технічним паспортом, можна дійти висновку, що такі плани є ідентичними (включаючи розташування дверей та вікна споруди).

Державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2 на підставі поданих заявником документів було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36767537 від 23.08.2017 15:20:36, занесеного до державного реєстру номер запису про право власності 22024494 реєстраційний номер нерухомого майна 1335158751101, відповідно до якого ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової карті платника податків: НОМЕР_1, громадянином України, зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 16,20 кв.м. за адресою: Одеса, вулиця Ойстраха Давида (Затонського), будинок 1а/1.

Колегія суддів зазначає, що судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України (у редакції, яка діє з 15.12.2017 р.) в порядку адміністративного судочинства.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України у редакції, чинній на час прийняття рішення).

У ч. 1 ст. 2 КАС України (у зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства визначено захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року) юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об’єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України ( в редакції, чинній на час звернення з позовом) Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з ч.1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України ( в редакції, чинній на час звернення з позовом) позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на нерухоме майно, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року по справі № 396/2550/17.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України

Згідно з п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з п. 1ч.3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: справу розглянуто неповноважним складом суду.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 317, 321, 325, 328 КАС України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року – скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та внесення запису про скасування державної реєстрації прав– рішення.

Роз`яснити позивачу, що зазначена справа має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик