Ухвала суду № 74669427, 14.06.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8309/18

Провадження № 1-кс/344/3479/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Пастернак І.А., з участю секретаря Кріцак Г.В., прокурора Присяжнюка В.Я., підозрюваного ОСОБА_1 його захисника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про продовження строків тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12018090000000003 від 02.01.2018 , -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обґрунтування якого посилався на те, що слідчим управлінням Головного Управління Національної поліції вІвано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 02.01.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201809000000 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч.2 ст. 149 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 26 грудня 2017 року ОСОБА_1 дізнався про крадіжку грошових коштів у його дружини ОСОБА_3 та не звертаючись у правоохоронні органи безпідставно звинуватив у її вчиненні ОСОБА_4

В подальшому ОСОБА_1 діючи з метою задоволення незаконних майнових претензій до ОСОБА_4 вступив у злочинну змову із невстановленими слідством особами, з якими спільно розробив злочинний план спрямований на вимагання грошових коштів у ОСОБА_4 із погрозою застосування насильства над потерпілим.

Цього ж дня, близько 15 год. невстановлені слідством особи з метою реалізації спільного злочинного плану, за попередньою змовою з ОСОБА_1 м. Долина звинуватили ОСОБА_4 у крадіжці грошей у ОСОБА_3 та пригрозивши йому застосуванням насильства, почали вимагати у нього передачі ОСОБА_1 грошових коштів на суму 1350 доларів США.

ОСОБА_4 заперечив факт крадіжки грошей у ОСОБА_3 та відмовився у наданні зазначених грошових коштів.

Після цього, невстановлені слідством особи у м. Долина, за попередньою змовою групою осіб, з метою вчинення вимагання грошових коштів схопили ОСОБА_4 та на автомобілі привезли його до господарства ОСОБА_1, що по вул. Олійника, 10, с. Княжолука, Долинського району, де помістили потерпілого у складське приміщення.

Протягом 26 та 27 грудня 2017 року невстановлені слідством особи, за попередньою змовою з ОСОБА_1, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, в зазначеному складському приміщенні, позбавляючи волі та незаконно утримуючи ОСОБА_4, почали вимагати у нього передачі ОСОБА_1 грошових коштів на суму 1350 доларів США, які згідно офіційного курсу гривні до іноземної валюти НБУ України становлять 37732,5 грн. та 2000 грн., при цьому умисно наносили йому численні удари руками, ногами, а також гумовим шлангом та дерев'яною палкою удари в різні частини тіла, спричинивши ОСОБА_4І згідно висновку експерта № 3 судово-медичної експертизи тілесні ушкодження у вигляді синців у ділянці лівого плеча, і передпліччя, в ділянках грудної клітки, на зовнішній поверхні правого плеча, в поперековій ділянці зліва, з переходом на ліву сідницю, на боковій поверхні живота, з переходом на ділянку кульшового суглоба, в ділянці правої сідниці, в ділянках обох стегон, лівої гомілки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

27 грудня 2017 року у вечірній час ОСОБА_4 відпустили додому та пригрозили застосуванням насильства висловивши вимогу принести грошові кошти або примусово їх відробити шляхом виконання будівельних робіт у Російській Федерації.

Протягом січня - березня 2018 року ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів щодо незаконного збагачення за рахунок одержання прибутку, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, за попередньою змовою групою осіб з невстановленою слідством особою із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечне для життя чи здоров'я до ОСОБА_4, схиляли його до поїздки в Російську Федерацію (здійснювали вербування) з метою його залучення до примусової праці по виконанню будівельних робіт з отриманням собі його прибутку.

ОСОБА_4 сприймаючи погрози ОСОБА_1 та невстановленої слідством особи як реальні, вимушений був погодитися щодо його переміщення на територію Російської Федерації та подальшої трудової експлуатації.

В середині квітня 2018 року ОСОБА_1 з метою переміщення ОСОБА_4 на територію Російської Федерації для трудової експлуатації через Державний кордон України організував його поїздку, залучивши водія ОСОБА_5 у власності якого є автомобіль НОМЕР_1.

18 квітня 2018 року ОСОБА_1, доводячи свій злочинний намір до кінця, з метою трудової експлуатації людини, в с. Тяпче Долинського району, умисно помістив ОСОБА_4 «Мерседес-Бенц спрінтер» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, передавши останньому паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 та відправив потерпілого на територію Російської Федерації.

Цього ж дня, о 13 год. 40 хв. автомобіль НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 в якому знаходився потерпілий ОСОБА_4 був зупинений працівниками поліції в смт. Болехів Долинського району.

У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підозрюються ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, приватний підприємець, одружений, раніше не судимий.

18 квітня 2018 року ОСОБА_1 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та 19.04.2018 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 149 КК України.

19 квітня 2018 року Івано-Франківським міським судом підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - до 17 червня 2018 року.

Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показаннями потерпілого ОСОБА_4, слідчим експериментом з потерпілим ОСОБА_4, показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, висновком експерта № 69/39/3-2Д судово-медичної експертизи, протоколом обшуку, протоколами проведених негласних слідчих ( розшукових) дій – зняття інформації з транспортних телекомунійкаційних мереж за номером телефону, яким користується підозрюваний ОСОБА_1, протоколом негласної слідчої ( розшукової) дії – аудіо, відео контроль особи, а саме ОСОБА_1, протоколом негласної слідчої ( розшукової) дії – аудіо, відео контроль особи, а саме ОСОБА_4, протоколом негласної слідчої ( розшукової) дії – спостереження за особою ОСОБА_4 та іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Однак, закінчити досудове розслідування кримінального провадження

№ 12018090000000003 у строк, зазначений у ч. 2 ст. 219 КПК України не представляється можливим, оскільки необхідно зняти гриф таємності з клопотань про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та ухвал суду про надання дозволу на їх проведення, з метою використання в подальшому вказаних документів та протоколів проведення негласних слідчих ( розшукових) дій як доказів у кримінальному провадженні, оголосити остаточну підозру. Окрім цього, необхідно виконати в повному обсязі вимоги ст. 290 КПК України, а саме повідомити сторонам, які визначені ч.ч. 7, 8 ст. 290 КПК України про відкриття матеріалів кримінального провадження та надати сторонам доступ до матеріалів досудового розслідування, виконати вимоги ст. 291 КПК України склавши обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування.

Вказані процесуальні та слідчі дії не можливо було виконати раніше, у зв’язку з значним об’ємом проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні.

Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018090000000003 продовжено до чотирьох місяців, тобто до 19.08.2018.

Приймаючи до уваги, що підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, оскільки злочини у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого відповідно до ч. 2 ст. 189 КК України передбачено позбавлення волі на строк від трьох до семи років та особливо тяжкого, за вчинення якого відповідно до ч. 2 ст. 149 КК України передбачено позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 - переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює неминучість призначення покарання, пов’язаного з позбавленням волі, за вчинення ним тяжкого та особливо тяжкого злочинів;

- п. 3 - незаконно впливати на потерпілого та свідків, які були очевидцями вчинення злочину;

- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення.

З викладеного вище вбачається, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу, необхідно продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 на строк проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, тобто до 19.08.2018.

З урахуванням п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 враховуючи, що злочини у вчиненні яких він підозрюється вчинені із застосуванням насильства та погрозою його застосування - прошу не визначати розмір застави.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задоволити без визначення застави.

В судовому засіданні захисник підозрюваного щодо задоволення клопотання заперечила, просила відмовити в його задоволенні та застосувати до її підзахисного запобіжний захід не пов”язаний з позбавленням волі, оскільки, все обвинувачення підозрюваного зводиться тільки до пояснень потерпілого. Матеріали кримінального провадження не містять скарг від свідків, щодо здійснення на них впливу. За час обрання запобіжного заходу тримання під вартою, досудовим слідством нових доказів здобуто не було. Щодо наведених прокурором ризиків, то підозрюваний переховуватись від органів досудового розслідування не буде, оскільки має міцні соціальні зв”язки: одружений, опікується хворим (онко) ботьком. Жодного разу до будь-якої відповідальності не притягувався, а отже, відсутні ризики вчинення нового злочину.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В той же час згідно з ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, а ч. 2 даної статті зазначає про можливість продовження строку досудового розслідування.

Ст. 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що закінчити досудове розслідування не представляється можливим, оскільки, є ряд доказів, отриманих в під час негласних слідчих (розшукових) дій, з яких слід зняти гриф секретності, що потребує додаткового часу.

Крім цього, повідомив, що на даний час не змінились ризики, які були на час обрання запобіжного заходу ОСОБА_1

З матеріалів клопотання вбачається, що 18 квітня 2018 року ОСОБА_1 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та 19.04.2018 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 149 КК України, за вчинення яких зокрема передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

19 квітня 2018 року Івано-Франківським міським судом підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - до 17 червня 2018 року.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Тримання під вартою не повинно бути продовжене через очікуване покарання у вигляді позбавлення волі (Leteliier v.France (Летельєр проти Франції), §51; LA, v.France ( LA проти франції), §104; Prencipe v.Monaco (Пранцип проти ОСОБА_3), §79; Tiron v.Romania (Тирон проти Румунії), §§ 41-42).

Ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами (Becciev v.Moldova (Бекчієв проти Молдови), §59).

Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу (Jarzynski v.Poland (Яжинський проти Польщі) §43).

Однак зі плином часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання підозрюваного під вартою: за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, дачі показань (Clooth v.Belgiu (Клоот проти Бельгії), §44).

Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (W v.Switzerland, 14379/88, 26 січня 1993 року).

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов"язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв"язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v.Moldova (Бекчиєв проти Молдови) §58).

Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Neumeister v.Austria (Коймайетер проти Австрії), §10).

Відповідно до ОСОБА_10 Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 p., Суд повинен вживати заходів щодо усунення підстави для надходження до Європейського суду з прав людини заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Європейському суді з прав людини та сумлінно виконувати обов'язки щодо загального захисту прав людини у порядку сг.206 КПК України.

Цим же листом рекомендується при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково розглянути можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення Свропейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Згідно з ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Ч. 5 ст. 194 КПК України передбачено обов’язки, які слідчим суддею можуть бути покладені на підозрюваного.

Таким чином, при застосуванні до підозрюваного цілодобового домашнього арешту, можна уникнити ризиків, на які посилається прокурор.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 зазначеного злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків, наявність постійного місця проживання, а також відсутність судимості.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу, тому клопотання захисника слід задоволити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому протягом доби залишати житло з покладенням на нього додаткових обов’язків і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Ч. 6 ст. 181 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України,-

У Х В А Л И В :

Застосувати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та заборонити йому протягом доби залишати житло за адресою: с.Княжолука, Долинського району, Івано-Франківської області, вул.Олійника, 10.

Покласти на ОСОБА_1 такі обов’язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожною вимогою;

2) не залишати житло за адресою: с.Княжолука, Долинського району, Івано-Франківської області, вул.Олійника, 10, без дозволу слідчого, прокурора.

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до підрозділів ДМС України в Івано-Франківській області свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в’їзд в Україну, та роз’яснити, що в разі невиконання таких обов’язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала слідчого судді діє до 19.07.2018 року включно (в межах строку досудового розслідування) та підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Виконання ухвали доручити відповідному органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1, а контроль за її виконанням покласти на прокурора Івано-Франківської омісцевої прокуратури ОСОБА_11

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Пастернак І.А.