Постанова № 74669285, 12.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1834/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача-головуючого – ОСОБА_1,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

при секретарі – Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНЗАС УКРАЇНА" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 13.06.2017 № НОМЕР_1, №0011351401, №0011371301, №0011361401, –

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2017 року ТОВ "ТРАНЗАС УКРАЇНА" звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що угоди, укладені з контрагентами ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Гобіус ЛТД» були реальними, що підтверджується первинними документами, витрати були сформовані правомірно. Позивач не порушував п.51.1 ст.51, «б» п.176.2 ст.176 ПК України , тому застосування штрафної санкції в сумі 510 грн. є протиправним. Крім того, позивач мав право, як платник екологічного податку, у якого у звітному ІІІ кв.2016 періоді не виникло об’єкту оподаткування не подавати податкову декларацію, тому штрафна санкція в сумі 170 грн. застосовано протиправно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.06.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

В решті позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що актом «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016» № 412/14-29-14-01/19285560 від 18.05.2017 встановлено порушення:

- п.44.1,п.44.2 ст.44 п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 494400 грн. в т.ч. по періодах: за 2014 рік на суму 26400 грн., за 2015 рік на суму 468000 грн.

- абз.а) п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 29333 за грудень 2014,

- пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 гр.2 розділу ІІ ПК України , а саме: підприємством не подано до контролюючого органу податкову декларацію з екологічного податку на ІІІ кв. 2016.

- П.51.1 ст.51, пп. «б» п.176.2 ст.176 ПК України не включено до наданих до ДПІ податкових розрахунків сум доходу, нарахованих(сплачених) на користь платника податку, а також сум утриманого з них податку(ф.1-ДФ) виплачених доходів фізичним особам-підприємцям за надані послуги та реалізований товар за період 01.01.2015-30.06.2016.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.06.2017:

- № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов’язання податок на прибуток в сумі 494400 грн. податкового зобов’язання та 6600 грн. штрафні санкції.

- №0011351401, яким збільшено суму грошового зобов’язання податком на додану вартість в сумі 29333 грн. та 7333,25 грн. штрафні (фінансові) санкції.

- № НОМЕР_3, яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн.

- № НОМЕР_4, яким застосовані штрафні санкції за платежем екологічний податок в сумі 170 грн.

В акті перевірки зазначено, що за період, що перевірявся, підприємство займалось установкою, сервісним обслуговуванням та ремонтом радіолокаційного та навігаційного устаткування для суден, реалізацією навігаційного та радіообладнання, навчальних тренажерів для водного транспорту та програмного забезпечення до них.

Перевіркою повноти визначення витрат за 2014 рік, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 встановлено завищення на 146667 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Гобіус ЛТД». До перевірки договір не надавався, акт виконаних робіт № ОУ-0000175 від 31.12.2014 не містить оригінали підписів представників суб’єктів господарювання та печаток підприємств, не розкриває суті наданих послуг, тому не може використовуватись, як первинний документ та неможливо підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, в результаті допущених позивачем норм Податкового Кодексу України донараховано за 2014 рік податок на прибуток в сумі 26400 грн.

Також по взаємовідносинах з ТОВ «Гобіус ЛТД» відображено податковий кредит в сумі ПДВ за грудень 2014 в сумі 29 333,33 грн. ТОВ «Гобіус ЛТД» сформував податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ»АРУТИС-С» на підставі договору № 72 від 18.12.2014, що підтверджується податковою накладною та актом виконаних робіт на оплавування району системи регулювання руху суден для визначення тіньових зон. Оскільки неможливо підтвердити реальність надання послуг ТОВ «АРУТИС-С» на користь ТОВ «Гобіус ЛТД», враховуючи відсутність персоналу та відсутність технічної можливості, а також працівників відповідної кваліфікації для надання даного виду послуг та подальшого надання таких послуг ТОВ «Гобіус ЛТД» на адресу ТОВ «Транзас України» у грудні 2014.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 13.06.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового Кодексу України.

Згідно пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України (станом на 2014 рік) витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і збирання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Кодексу.

Позивач надав суду на підтвердження реальності угоди, укладеної з ТОВ «Гобіус ЛТД» договір № 71 від 16.12.2014, за умовами якого виконавець зобов’язується надати послуги з оплавування району дії СРРС «Маріуполь» на судні виконавця, а замовник зобов’язується прийняти та здійснити оплату послуг, акт здачі-прийняття робіт від 31.12.2014, підписаний сторонами та скріплений печатками, докази оплати послуг, податкова накладна від 31.12.2014 № 304, протокол приймально-здавальних випробувань технологічного обладнання, програмного забезпечення ПРРС «Маріуполь» після модернізації, протоколи приймально-здавальних випробувань.

З урахуванням викладеного, угода, яка була укладена між позивачем та ТОВ «Гобіус ЛТД» спрямована на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Послуги, які придбавав позивач притаманні його господарській діяльності та використовувалися ним для здійснення господарської діяльності, тому формування позивачем податкового кредиту та витрат за результатами господарської діяльності з контрагентом, зазначеним в акті перевірки є правомірним, тому податкове повідомлення-рішення №0011351401, яким збільшено суму грошового зобов’язання податком на додану вартість в сумі 29333 грн. та 7333,25 грн. штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов’язання податок на прибуток в сумі 26400 грн. податкового зобов’язання та штрафні санкції за 2014 рік є протиправними та належить скасувати.

Перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за період 01.01.2015 по 31.12.2016 встановлено його заниження на суму 2 600 000 грн. за 2015 рік.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ у складі адміністративних витрат відображало операції з ФОП ОСОБА_2 на підставі договору від 04.10.2015 № 101504/Ю про надання консультаційних та юридичних послуг на суму 800 000 грн. та на підставі договору від 02.03.2015 № 031502/Ю про надання консультаційних та юридичних послуг в сумі 1 800 000 грн. Позивач надав до перевірки акт приймання-передачі від 30.12.2015, 09.09.2015.Розрахунки між суб’єктами господарювання здійснювались у безготівковій формі. Вказані операції з ФОП ОСОБА_2 підприємством відображено у складі витрат 2015 в розмірі 2 600 000 грн., які відповідач вважає завищеними, оскільки факт їх надання перевіркою не встановлено.

Отже, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за 2015 встановлено його заниження в сумі 468 000 грн. в результаті допущених порушень п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134 ст.134 ПК України.

За змістом пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результатів до оподаткування.

На підставі підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

В акті перевірки контролюючий орган посилався на вищезазначені норми ПК та на п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, П(С)БО16 «Витрати» (арк. перевірки 21-22) і дійшов висновку, що для підтвердження даних бухгалтерського обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції та визнаватись витратами відповідно П(С)БО16 «Витрати». Такий же висновок містився у п.138.2 ст.130 ( в редакції чинній на 2014 рік, до 01.01.2015 року).

Проте норми Податкового Кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин станом на 01.01.2015) не містять норму, тотожну нормі 138.2 ст.138 ПК України, яка існувала до 01.01.2015 року, тому відповідачем не доведено суду з урахуванням внесених змін до Податкового Кодексу України, яку норму порушив позивач, яка б забороняла відносити до «Адміністративних витрат» підприємства юридичні та консультативні послуги в 2015 році в сумі 2600 000 грн., які вплинули на зменшення фінансового результату в сумі 2600 000 грн. та зменшення податку на прибуток в сумі 468000 грн. в 2015 році., тому податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов’язання податок на прибуток в сумі 468000 грн. податкового зобов’язання та штрафні санкції за 2015 рік є протиправними.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Транзас Україна» до наданих до ДПІ податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.1-ДФ) за період з 01.01.2015 по 30.06.2016 не включено виплачені суми доходів фізичним особам-підприємцям за надані послуги та реалізовані товари, чим порушило п.51.1 ст.51 пп. «б» п.176.2 ст.176 ПК України.

Згідно пункту 176.2 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно з пунктом 119.2 статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Позивач не повинен був зазначати у податкових розрахунках (ф.1-ДФ) дохід нарахований самозайнятій особі, оскільки позивач при отримані послуг та придбанні товару у фізичних осіб-підприємців не виступає податковим агентом, не нараховує доходи на користь ФОП. Не відображення в звіті доходів фізичним особам-підприємцям за послуги та товар не призвело до зменшення/збільшення податкових зобов’язань платника податку, тому податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн. належить скасувати.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від13.06.2017, колегія суддів зазначає, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому відповідно до пункту 13.1. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013, № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи податкового органу, що під час перевірки не надавались протоколи приймально-здавальних випробувань технологічного обладнання, програмного забезпечення ПРРС "Маріуполь" та договір між позивачем та ТОВ "Глобус ЛТД" колегією суддів не сприймаються з огляду на наступне.

Суд повинен досліджувати і враховувати документи платника податків при оскарженні повідомлення-рішення навіть, якщо ці документи не подавались при проведенні перевірки та із запереченнями

Вказаний висновок відповідає вимогам статті 11 КАС України щодо повного та всебічного встановлення обставин справи.

Варто відмітити і те, що сам по собі факт ненадання позивачем до перевірки документів по господарських операціях не свідчить про те, що господарські операції фактично не здійснювалися. Норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів тільки часом проведення податкової перевірки. Пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визначає статус показників податкової звітності, не підтверджених необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, наданням винятково тих доказів, які надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на всіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

В умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.

Аналогічні правові позиції викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28 січня 2016 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 55644902 та ухвалі Вищого адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 62560928.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНЗАС УКРАЇНА" є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року у справі № 814/1834/17 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду – 14 червня 2018 року.

Головуючий: ОСОБА_1Суддя: Суддя: ОСОБА_3 ОСОБА_4