Постанова № 74668990, 06.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"06" червня 2018 р. м. Дніпро справа № 808/3978/17 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року (суддя Бойченко Ю.П., м. Запоріжжя)

у справі № 808/3978/17

за позовом ОСОБА_1

до заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2, Державного підприємства «Сетам»

про визнання дій та бездіяльності протиправними, -

встановив:

В грудні 2017 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду зі скаргою на дії Заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 (далі – відповідач 1) та Державного підприємства «Сетам» (далі – відповідач 2), в якому позивач просив визнати незаконними дії відповідача 1 за виконавчим провадженням №49824564 щодо невнесення в постанову про поновлення вчинення виконавчих дій обов’язкової інформації згідно вимог абз. 6 п. 2 гл. ХІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5; визнати незаконними дії відповідача 2 щодо поновлення торгів за лотом 179352, прийнявши постанову державного виконавця про поновлення вчинення виконавчих дій №49824564, які не містили обов’язкової інформації, а також нерозміщення на Веб-сайті інформації про відновлення електронних торгів, яка обов’язково повинна містити підстави для відновлення електронних торгів; просив скасувати постанову державного виконавця про поновлення вчинення виконавчих дій №49824564 від 07.09.2017.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року адміністративний позов повернуто позивачу (а.с.2, 3).

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на те, що ним у встановлений судом строк було виконано вимоги ухвали про залишення адміністративного позову без руху.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти рішення про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзиву на вказану апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову від 07 вересня 2017 року про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №49824564, яке в подальшому направлено організатору торгів – ДП «Сетам», який поновив торги за вказаним виконавчим провадженням.

Не погодившись із зазначеними діями та постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року адміністративний позов залишено без руху у зв’язку із тим, що до позовної заяви не додано її копії з додатками відповідно до кількості учасників справи, а також через відсутність доказів сплати судового збору та доказів підтвердження поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, а саме відсутність відомостей щодо неотримання позивачем ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2017 у справі №335/11262/17, якою відмовлено у відкритті провадження за цією скаргою з підстав не підсудності спору цьому суду, та докази того, що про існування зазначеного судового рішення позивач дізнався саме 12.12.2017. Надано строк для усунення недоліків – десять днів з дня отримання ухвали.

Ухвала суду від 22.12.2017 отримана позивачем 03 січня 2018 року (а.с.10).

15 січня 2018 року на адресу суду від позивача надійшла заява на усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 22 грудня 2017 року, разом із якою позивачем надано до суду копію позовної заяви для відповідача, заяву про поновлення строків для звернення до адміністративного суду, клопотання про відстрочення сплати судового збору з доданими до неї копіями пенсійного посвідчення та довідки про отримані пенсійні виплати по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідам ІІІ групи протягом грудня 2015 року – травня 2016 року (а.с.11-14).

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року позовну заяву повернуто.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору не підтверджено належними та допустимими доказами. При цьому зазначено, що позивачем не надано до суду доказів поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду (докази неотримання позивачем ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2017 у справі № 335/11262/17 та докази того, що про існування зазначеного судового рішення позивач дізнався саме 12.12.2017).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 168 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Статтями 160 та 161 КАС України встановлені вимоги до позовної заяви та доданих до неї документів.

Згідно з приписами ч.ч. 3, 4 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

За приписами ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Також згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З даної норми вбачається, що підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору, серед іншого, є майновий стан заявника.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є інвалідом ІІІ групи, перебуває на обліку в Правобережному об’єднаному УПФУ м. Запоріжжя та має єдине джерело доходу – пенсію по інвалідності, з якої утримується плата на погашення виконавчого збору.

У рішенні по справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини констатує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди суті цього права.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

Також суд першої інстанції не врахував, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Нормами ч. 4 ст. 123 КАС України визначено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Так, подана позивачем заява про поновлення строку для звернення до адміністративного суду містить обґрунтування причин пропуску строку звернення, які полягають у помилковому направленні даного позову до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, який своєю ухвалою від 22 вересня 2017 року відмовив у відкритті провадження з підстав непідсудності значеного спору, а також інформацію про те, що вказана ухвала суду на його адресу не надсилалась і про існування вказаної ухвали позивачу стало відомо електронного реєстру судових рішень.

Слід зазначити, що законом не передбачено обов’язок особи отримувати судове рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому строк оскарження пов’язується з виконанням судом першої інстанції вимог щодо направлення судового рішення стороні, як передбачено ст. 251 КАС України.

Суд першої інстанції не з’ясував ці обставини справи, зокрема, факт отримання позивачем вказаної ухвали районного суду, тому доводи позивача щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовною заявою не спростовані.

Разом з тим, ч. 4 ст. 9 КАС України встановлено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Європейський суд з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Аналізуючи викладене вище, слід зазначити, що виявлені судом першої інстанції підстави для повернення позовної заяви не перешкоджають суду вчинити дії для офіційного з’ясування всіх обставин у справі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали про повернення позову ОСОБА_1 порушено право позивача на звернення до суду за захистом його прав, свобод та інтересів, передбачених ст. 5 КАС України, а також ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист права людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, а тому ухвала суду про повернення позовної заяви підлягає скасуванню у зв’язку із порушенням норм процесуального права, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду 19 січня 2018 року у справі № 808/3978/17 скасувати.

Справу направити до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 06 червня 2018 року.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов