Постанова № 74660207, 07.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2018 року м. Київ

Унікальний номер справи № 757/2301/15-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/796/3252/2018

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції в нерухомість Києва» та ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Батрин О.В., по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес клуб України Грузії», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції в нерухомість Києва», треті особи: ОСОБА_2, Кредитна спілка «МІКРОКРЕДИТ», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна та визнання права власності, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що 22 серпня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 14457, викладений на нотаріальних бланках ВРМ № 517536 та ВРМ № 517537. За цим договором купівлі-продажу ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_3, площею 0,0800 гектара з кадастровим номером НОМЕР_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а ОСОБА_1 до підписання договору купівлі-продажу оплатив на користь ОСОБА_5 узгоджену сторонами вартість земельної ділянки в сумі 960 000 грн., що на день підписання договору за курсом Національного банку України становило 83 770 євро. Вказаний правочин купівлі-продажу земельної ділянки був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за реєстраційним № 4601508, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 10287675 від 22.08.2011 року.

На виконання положень чинного земельного законодавства України 22 серпня 2011 року приватним нотаріусом Каплуном Ю.В. було зроблено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до позивача на оригіналі державного акту на право приватної власності НОМЕР_3 з/р 02-7-01148 від 12 лютого 2007 року (який був виданий на ім'я ОСОБА_5.), а 28 грудня 2012 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку був проведений запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку за позивачем, що підтверджується відміткою Головного управління земельних ресурсів м. Києва Київської державної адміністрації за номером № 02-7-01912 на оригіналі державного акту на право приватної власності НОМЕР_3 з/р 02-7-01148 від 12 лютого 2007 року.

З витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 січня 2015 року № 32499529 позивачу стало відомо про те, що з 18 грудня 2014 року вказаною земельною ділянкою незаконно володіє відповідач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний № 5722, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. Продавцем за договором купівлі-продажу від 18 грудня 2014 року є ОСОБА_4, який в свою чергу набув цю земельну ділянку від ОСОБА_5 8 листопада 2014 року на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний № 5158, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на ст.ст. 387, 388 ЦК України, позивач просив витребувати у свою власність (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1) з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку розташовану за адресою АДРЕСА_3 площею 0,0800 гектара за кадастровим номером НОМЕР_2, що зареєстрована за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 18 грудня 2014 року реєстраційний номер 5722, який зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 496669780382, визнати за ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку розташовану за адресою АДРЕСА_3 площею 0,0800 гектара за кадастровим номером НОМЕР_2, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 3 654 грн. (т.1 а.с.3-6)

Під час судового розгляду позивачу стало відомо, що фактичними користувачами спірної земельної ділянки були ТОВ «Бізнес клуб України Грузії», ТОВ «Інвестиції в нерухомість Києва».

За клопотанням позивача, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2015 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_2 на належних відповідачів ТОВ «Бізнес клуб України Грузії», ТОВ «Інвестиції в нерухомість Києва», ОСОБА_2 притягнуто до участі у справі як третю особу.(т. 1 а.с. 45-55)

Відповідно до письмових заперечень ТОВ «Бізнес клуб України Грузії», ТОВ «Інвестиції в нерухомість Києва» відповідачі позовні вимоги не визнали, зазначили, що 27 лютого 2015 року Кредитна спілка «МІКРОКРЕДИТ» продала, а вказані товариства придбали по ? частині спірної земельної ділянки. Вказані договори були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. за реєстраційними номерами № 638. На час укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок будь-яких заборон не було. 18 березня 2015 року між ТОВ «Бізнес клуб України Грузії» і ТОВ «Інвестиції в нерухомість Києва» був укладений і нотаріально посвідчений договір про поділ вказаної земельної ділянки. Тому вважали, що підстав для задоволення позову немає. (т.1 а.с.68-95, 119-120, 141, 157-159 т.2 а.с.111-115)

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Е.А. просила розглянути справу за її відсутності.(т.1 а.с.203 т.2 а.с.132)

Представник третьої особи Кредитної спілки «МІКРОКРЕДИТ» - ОСОБА_7 проти позову заперечував.(т.2 а.с.109-110)

Третя особа ОСОБА_5 проти позову не заперечував, зазначив, що 08 листопада 2014 року договору купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки із ОСОБА_4 не укладав, оскільки перебував за межами України. (т.2 а.с.177-178, 195-208)

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2017 року позов задоволено частково, витребувано з володіння ТОВ «Бізнес клуб України Грузії» 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_3 площею 0,0800 гектара за кадастровим номером НОМЕР_2 та з володіння ТОВ «Інвестиції в нерухомість Києва» 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_3 площею 0,0800 гектара за кадастровим номером НОМЕР_2 у власність ОСОБА_1 У задоволенні інших позовних вимог відмовлено та стягнуто на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Бізнес клуб України Грузії», ТОВ «Інвестиції в нерухомість Києва» по 1827 грн. судового збору. (т.3 а.с.68, 70-72)

28 липня 2017 року представником ТОВ «Інвестиції в нерухомість Києва» - ОСОБА_8 подана апеляційна скарга, в якій представник апелянта просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 липня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі. На обґрунтування скарги зазначив, що відповідачем право власності на вищевказану земельну ділянку набуто правомірно,законних підстав для позбавлення права власності відповідача в рішенні не зазначено, а також судом порушено вимоги ЦПК України, оскільки в основу рішення покладено висновок експертизи, яка була проведена не на вимогу чи ухвалу суду, а взято з матеріалів невідомої кримінальної справи. (т.3 а.с.90-91)

21 серпня 2017 року до суду було направлено апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якійпредставникОСОБА_1-адвокатОСОБА_9просивскасуватирішенняПечерського районного суду м. Києва від 20 липня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити повністю, а саме визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку розташовану за адресою АДРЕСА_3 площею 0,0800 гектара за кадастровим номером НОМЕР_2. (т.3 а.с.99-100)

Представники третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_10, ОСОБА_11 подали відзив в якому просили апеляційну скаргу відповідача ТОВ «Інвестиції в нерухомість Києва» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.(т. 3 а.с. 157-164)

Зважаючи наположення пункту8 частини1 РозділуХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакціїЗакону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_9, представники ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_12, адвокат ОСОБА_11 підтримали скаргу ОСОБА_1 і просили її задовольнити, заперечували проти скарги ТОВ «Інвестиції в нерухомість Києва» і просили її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Позивач ОСОБА_1 був сповіщений врученням повістки представнику ОСОБА_9, ОСОБА_5 був сповіщений врученням повістки представнику ОСОБА_12 Відповідачі були сповіщенні врученням повістки представникам ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 Третя особа КС «МІКРОКРЕДИТ» була сповіщена повідомленням представника ОСОБА_7 (т.3 а.с.213-225)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, скарга ТОВ «Інвестиції в нерухомість Києва» підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння ОСОБА_1 на підставі низки договорів, починаючи від договору купівлі-продажу від 08 листопада 2014 року, котрий не підписаний продавцем - ОСОБА_5 та, закінчуючи договором купівлі-продажу від 27 лютого 2015 року, та наявності підстав передбачених ст. 388 ЦК України для витребування земельної ділянки.

Такий висновок є передчасним, оскільки суперечить наявним у справі доказам, тому колегія суддів з ним не погодилась.

Так, судом встановлено, що 22 серпня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_16, який діяв від імені ОСОБА_1, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_3, площею 0,0800 гектара з кадастровим номером НОМЕР_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 14457, викладений на нотаріальних бланках ВРМ № 517536 та ВРМ № 517537. (т.1 а.с.7-10, 22-25)

Вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за реєстраційним № 4601508, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 10287675 від 22 серпня 2011 року (т.1 а.с.10)

22 серпня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. було зроблено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до позивача на оригіналі державного акту на право власності на земельну ділянку серія КВ №149361 (який був виданий на ім'я ОСОБА_5.), а 28 грудня 2012 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку був проведений запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку, що підтверджується відміткою Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за номером № 02-7-01912 на оригіналі державного акту на право власності на земельну ділянку серія КВ №149361, а також Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23 листопада 2016 року та від 30 грудня 2016 року. (т. 1 а.с. 11 т.2 а.с.221 т.3 а.с.3-4)

За витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 08 листопада 2014 року право власності на вищевказану спірну земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_5 за заявою останнього. (т.1 а.с.209, 225-226)

08 листопада 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. за реєстровим № 5159. Право власності покупця ОСОБА_4 на земельну ділянку на підставі цього Договору від 08 листопада 2014 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.11.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису про право власності: 7621436, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 496669780382. (т.1 а.с.204-205, 227, 230-232)

За пунктом 2 цього Договору від 08 листопада 2014 року, вищевказана земельна ділянка належить продавцю ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 149361виданого 12 лютого 2007 року на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2006 року. Право власності зареєстровано 08 листопада 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 3 цього Договору та Витягу № НВ-8000114012014 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого 05 листопада 2014 року Головним управлінням Держземагенства у м. Києві, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, не зареєстровані. (т.1. а.с.212-214)

18 грудня 2014 року ОСОБА_4 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. за реєстровим № 5722. (т.1 а.с.227)

За витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованим 21 січня 2015 року, право власності на земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер НОМЕР_2 за адресою м. Київ, провулок Мічуріна, 37б, було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18 грудня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. (т. 1 а.с.13-15, 29-31)

ОСОБА_2, в свою чергу, передав земельну ділянку за адресою м. Київ, провулок Мічуріна, 37б, площею 0,08 га, кадастровий номер НОМЕР_2 в іпотеку Кредитній спілці «МІКРОКРЕДИТ» на підставі іпотечного договору, посвідченого 18 грудня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. за реєстровим № 5725. 18 грудня 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано обтяження вищевказаної земельної ділянки договором іпотеки на погашення 596 000 грн. грошового зобов'язання ОСОБА_2 перед Кредитною спілкою «МІКРОКРЕДИТ» за укладеними ОСОБА_2 кредитними договорами. (т.1 а.с.29-31 т.2 а.с.12-16)

Кредитна спілка «МІКРОКРЕДИТ», скориставшись своїм правом про задоволення вимог іпотекодержателя, здійснила продаж предмету іпотеки відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» шляхом укладення 27 лютого 2015 року договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. за реєстровим № 638, відповідно до котрого ТОВ «Бізнес клуб України Грузії» та ТОВ «Інвестиції в нерухомість Києва» набули у власність по ? частині спірної земельної ділянки. За витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності (по ? частині вищевказаної земельної ділянки) набувачів за вищевказаним Договором від 27.02.2015 року було зареєстровано встановленим порядком.(т.1 а.с.52 т.2 а.с.1-94)

До суду надані нотаріально завірені копії вищевказаних договорів.(т.1 а.с.203-249 т.2 а.с.1-94)

Договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки укладений 08 листопада 2014 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. за реєстровим № 5159 не є нікчемним правочином, є оспорюваним правочином. З цих підстав, колегія суддів визнала помилковим висновок районного суду, що вказаний Договір є неукладеним.

Відповідно до вимог статті 204 ЦК України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тому, презумпція правомірності правочину однаково розповсюджується як на Договір купівлі-продажу від 22 серпня 2011 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 14457 так і на Договір купівлі-продажу від 08 листопада 2014 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. за реєстровим № 5159.

Листом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15 грудня 2016 року повідомлено, що протягом 2011 -2014 років земельний податок за земельну ділянку, що розташована за адресою м. Київ, пр. Мічуріна, 37-Б, площею 0,0800 гектара кадастровий номер НОМЕР_2 нараховувався ОСОБА_5, а у 2015 році вказаний земельний податок за вищезазначену земельну ділянкунараховувався ОСОБА_1 (т.3 а.с.1)

Доводи позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_5, що останній не підписував вищевказаного Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 листопада 2014 року оскільки в цей час перебував за межами України з посиланням на закордонний паспорт ОСОБА_5, інформацію Адміністрації Держприкордонслужби України від 26 жовтня 2016 року та незавірену копію висновку № 8-4/1397 складеного 07 квітня 2017 року експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру у кримінальній справі за яким підпис в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 08 листопада 2014 року, розділ «підписи» в графі «Продавець», виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою, може мати значення під час постановлення вироку у кримінальній справі та (або) під час ухвалення рішення про визнання Договору від 08 листопада 2014 року недійсним, проте таких вимог у цьому провадженні позивач не заявляв. (т.1 а.с.207-211 т.3 а.с.57-61)

Позивачем заявлені вимоги, одночасно, про витребування на його користь нерухомого майна з підстав ст.ст. 387 та 388 ЦК України, та визнання права власності на вказане майно (ст. 392 ЦК України).

Згідно до вимог ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до вимог ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідні роз'яснення містяться і в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

За змістом вищенаведених норм, якщо власник (право власності якого зареєстровано у встановленому порядку) фактично був позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, коли річ незаконно вибула з його володіння, цей власник наділений правом витребувати її з чужого незаконного володіння саме за умови визнання такого володіння незаконним.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-ІV регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до статті 2 вищевказаного Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав, серед іншого, є гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. (ст. 3 вищевказаного Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV)

За змістом вищенаведених норм, державою гарантується правомірність останньої державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, якщо така реєстрація не визнана в установленому Законом порядку незаконною (недійсною).

Оскільки за витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 08 листопада 2014 року відбулась (і не скасована) реєстрація права власності ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку і на підставі цієї реєстрації та нотаріально посвідченого правочину, правомірність якого на час розгляду справи районним судом презюмувалася Законом, таке право було зареєстровано за ОСОБА_4, а від нього за вищенаведеним ланцюгом правочинів до ТОВ «Бізнес клуб України Грузії» та ТОВ «Інвестиції в нерухомість Києва», висновок районного суду про незаконне, без відповідної правової підстави, володіння останніми спірною земельною ділянкою та наявність підстав застосування механізму захисту прав передбачений ст.ст. 387, 388 ЦК України, колегія суддів визнала помилковим.

При цьому, районний суд не звернув уваги, що фактично витребував спірну земельну ділянку від одного титульного власника на користь іншого і за позовними вимогами заявленими до ОСОБА_2, який по справі притягнутий як третя особа, оскільки позовної заяви ОСОБА_1 з вимогою саме до ТОВ«Бізнес клубУкраїни Грузії» та ТОВ «Інвестиції в нерухомість Києва» матеріали вказаної цивільної справи не містять.

Ухваливши постанову від 11 червня 2014 року у справі №6-52цс14, Верховний Суд України, виходив з того, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Проте, таких обставин, зокрема скасування державної реєстрації і визнання недійсним правочину за яким ОСОБА_4 набув від ОСОБА_5 права власності на спірну земельну ділянку не встановлено, тобто у цій справі встановлені інші фактичні обставини, тому, колегія суддів визнала необґрунтованими посилання районного суду на вищевказану правову позицію при вирішенні справи.

Враховуючи вищенаведені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення в повному обсязі і ухвалення нового про відмову в позові.

При цьому, на думку колегії суддів, таке судове рішення апеляційного суду не перешкоджає позивачу заявляти вимоги до ТОВ «Бізнес клуб України Грузії» та ТОВ «Інвестиції в нерухомість Києва» про витребування майна і доводити наявність підстав, передбачених ст. 388 ЦК України.

Інші доводи скарг цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції в нерухомість Києва» - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2017 року - скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес клуб України Грузії», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції в нерухомість Києва», треті особи: ОСОБА_2, Кредитна спілка «МІКРОКРЕДИТ», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова ЕсталінаАнатоліївна, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна та визнання права власності.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 12 червня 2018 року.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

О.В.Борисова