Рішення № 74656084, 04.06.2018, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/127/18

2/689/151/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 червня 2018 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Кульбаби А.В.,

за участю: секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення з житлового приміщення,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення з житлового приміщення. В позові зазначила, що їй на підставі договору дарування від 28.01.2003р. належить житловий будинок по вул. Пушкіна, 67, в смт. Ярмолинці. В даному будинку з нею проживав її колишній чоловік, ОСОБА_3. Рішенням Ярмолинецького районного суду від 23 грудня 2014 року шлюб між ними розірвано. Відповідач систематично порушує правила співжиття, створює для неї неможливі умови для проживання з ним в одному будинку, псує житлове приміщення. Так, 1 листопада 2014 року відповідач наніс їй легкі тілесні ушкодження, однак ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16.12.2014р. кримінальне провадження було закрите у зв’язку з примиренням потерпілого та обвинуваченого. 17.04.2015р., 27.04.2015р., 10.06.2015р., 07.07.2015р., 13.10.2015р. відповідач погрожував їй фізичною розправою та вчиняв насильство в сім’ї, про що протоколами від 20.04.2015р., 29.04.2015р., 11.06.2015р., 15.10.2015р. працівниками поліції офіційно застережено відповідача про неприпустимість протиправної поведінки щодо неї. Зазначає, що відповідач повинен бути виселений з житлового будинку відповідно до вимог ст. 116 ЖК УРСР, оскільки він систематичним порушенням правил співжиття робить неможливим для неї проживання з ним в одному будинку. Відповідач із спірного будинку виїхав та на даний час у ньому не проживає, створив сім’ю з іншою жінкою та проживає у неї. Стверджує, що вона (позивач) змушена була захищатися від його протиправних дій шляхом зміни замків на вхідних дверях, оскільки відповідач вчиняв щодо неї насильство, погрожував фізичною розправою, створював неможливі умови для проживання в будинку.

До початку розгляду справи по суті представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що посилання на обставини та порушення правил співжиття ОСОБА_3 вже були предметом розгляду у справі за її позовом про втрату користування жилим приміщенням і рішенням Ярмолинецького районного суду від 01.04.2017р. у задоволенні заявлених вимог відмовлено. Крім того, на даний час в провадженні Ярмолинецького районного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом. Тобто, цим самим позивач стверджує, що відповідач на даний час в спірному приміщенні не проживає, а тому виселити його неможливо. Просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2014 року відповідача попереджено про неприпустимість протиправної поведінки. Цією ж ухвалою суд встановив факт нанесення тілесних ушкоджень позивачу. Факт протиправної поведінки відповідача підтверджується протоколами реєстрації та офіційного застереження про неприпустимість протиправної поведінки. Та обставина, що відповідач не проживає в зазначеному будинку, не може бути перешкодою для його виселення.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, суду пояснив, що він два роки не проживає в зазначеному будинку, жодного насильства щодо своєї бувшої дружини він не вчиняв. До адміністративної відповідальності не притягувався, визнав ту обставину, що підписав три протоколи про неприпустимість протиправної поведінки, які давав йому дільничий інспектор поліції. В житловому будинку знаходяться його особисті речі, теплий одяг та меблі. Він забрав лише особисті речі та літній одяг, білизну.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, суду показав, що відповідач в будинку не проживає більше 2 років. До відповідача протягом 2 років не застосовувались заходи впливу. Вважає, що його довіритель вважається таким, що не підданий адміністративному стягненню, оскільки пройшло більше одного року. Зазначає, що копії офіційних застережень не вручені відповідачу, а у висновках та протоколах офіційних застережень не зазначено, які ж протиправні дії вчиняв ОСОБА_3

Заслухавши учасників процесу, оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судом встановлено, що позивачу, ОСОБА_5, на праві власності належить житловий будинок № 67 по вул. Пушкіна в смт. Ярмолинці. Ця обставина підтверджується копією договору дарування житлового будинку від 28.01.2003р. (а.с. 6-7). Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2014 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 8). У вказаному житловому будинку зареєстровані: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 Зазначена обставина підтверджується довідкою Ярмолинецької селищної ради від 17.01.2018р. № 218 (а.с. 46). Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01.06.2017р. та ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 19.07.2017р. встановлено, що позивач, ОСОБА_5, змінила замки на вхідних дверях будинку, а відповідач, ОСОБА_3, не проживає за вказаною адресою з липня 2015 року у зв’язку з вчиненням позивачем перешкод відповідачу у доступі до будинку. Ці обставини згідно ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню (а.с. 26-30).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Житлового кодексу УРСР якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання жилого приміщення.

Тобто, для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів. Під заходами впливу маються на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а ч. 2 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

А частина 1 статті 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем не надано суду жодного належного і допустимого доказу, який би свідчив, що відповідач систематично псує жиле приміщення, систематично порушує правила співжиття, створює неможливі умови для проживання з ним в одному будинку, а заходи запобігання виявилися безрезультатними,

Так, твердження позивача в позовній заяві, а її представника в судовому засіданні про те, що ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2014 року (а.с. 10) встановлено факт нанесення позивачу відповідачем легких тілесних ушкоджень, а відповідача попереджено про неприпустимість протиправної поведінки, суд до уваги не бере з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

Зазначеною ухвалою про закриття кримінального провадження від 16 грудня 2014 року не встановлено спричинення ОСОБА_3 ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень, а відповідач не попереджався про неприпустимість протиправної поведінки (а.с. 10). Крім цього, як встановлено зазначеною ухвалою, сварка між сторонами мала місце за адресою: смт. Ярмолинці, вул. Пушкіна, 14, а не в житловому будинку № 67, який належить ОСОБА_5 (а.с. 6-7).

Суд не бере до уваги та відхиляє доводи позивача та її представника про те, що 17.04.2015р, 27.04.2015р., 10.06.2015р., 07.07.2015р., 13.10.2015р., відповідач вчиняв щодо неї насильство, погрожував фізичною розправою, створював неможливі умови для проживання в будинку, зачиняв двері в будинку і його було офіційно попереджено про неприпустимість протиправної поведінки працівниками міліції 20.04.2015р., 29.04.2015р., 11.06.2015р., 15.10.2015р. з наступних підстав.

Так, не може бути доказом вчинення насильства з боку відповідача 7 липня 2015 року постанова слідчого СВ Ярмолинецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області від 16.07.2015р. про закриття кримінального провадження у зв’язку з відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (а.с. 20) та висновок судово-медичного експерта № 195 від 08.07.2015р. про наявність у ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень (а.с. 18-19).

Судом встановлено, як вбачається з протоколів № 74 від 20 квітня 2015 року, № 85 від 29 квітня 2015 року, № 124 від 10 червня 2015 року реєстрації та офіційного застереження про неприпустимість протиправної поведінки, відповідач ОСОБА_3 був офіційно застережений про неприпустимість вчиняти протиправну поведінку відносно ОСОБА_5 Водночас, в цих протоколах не зазначено, яку ж саме протиправну поведінку вчиняв відповідач. Як вбачається із висновків за результатами перевірок від 20 квітня 2015 року, 15 жовтня 2015 року, 1 травня 2015 року, 11 червня 2015 року жодної такої конкретної протиправної поведінки з боку відповідача ОСОБА_3, яка би створювала неможливі умови для проживання з ним ОСОБА_5 в одному будинку, не встановлено. Не здобуті такі докази і судом. До того ж, протокол № 210 від 15.10.2015р. ОСОБА_3 не підписаний.

Крім цього, судом встановлено, що відповідач до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (насильства в сім’ї) щодо позивача за цими фактами не притягувався. З цього приводу позивачем не надано суду жодних доказів.

Таким чином, оскільки позивачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б стверджували, що відповідач систематично псує жиле приміщення та порушує правила співжиття з позивачем в одному житловому будинку (№ 67 по вул. Пушкіна в смт. Ярмолинці), а заходи попередження не дали позитивних результатів, тому у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення з житлового приміщення необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 77-83, 89, 258-259, 263-265 ЦПК України,

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлений 8 червня 2018 року.

Суддя А.В. Кульбаба