Рішення № 74654415, 07.06.2018, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул. Центральна, 13, смт. Золочів, Харківська область, 62203,

inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-25-96

Справа №622/902/17

Провадження №2/622/152/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

судді - Кочнєва О.В.,

за участі секретаря – Попової В.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 за довіреністю – ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 за ордером – адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні у залі суду в смт. Золочів Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи по справі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_6 про визнання права власності на нерухоме майно та зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

18.09.2017 року позивач звернулася до суду із відповідним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 169,3 кв.м, житловою площею 127,4 кв.м., з господарським будівлями та спорудами (літ.А-1 – будинок, літ. «а» - підвал, літ. «а1» - тамбур, літ. «а2»- ганок, літ. «Б» - гараж, літ. «В» - сарай, літ. «Г» - альтанка, №1-3 – огорожа), розташованого за адресою: Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Центральна, буд. 9-А та як друга немайнова вимога – зняти арешт з вказаного будинку, накладений постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_7 від 15.08.2017 року про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні №53714823 з виконання виконавчого листа Золочівського районного суду Харківської області №622/877/15-ц від 29.03.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 174000,00 доларів США за договором позики від 02.07.2015 року та 3775,80 грн. судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.

Підставою звернення до суду позивач вказала порушення її прав як співвласниці майна її чоловіком як при укладанні вищевказаного договору позики, так і її право на житловий будинок як майно, придбане під час перебування у шлюбі відповідно до вимог статей 70 та 71 СК України.

Ухвалою судді від 03.03.2018 року провадження у справі було відкрито, визначено строки підготовчого судового засідання, подання відповідачами відзиву на позовну заяву, подання сторонам клопотань, вирішення яких потребує участі суду (а.с.38-39).

Ухвалою суду від 03.04.2018 року підготовче судове засідання по справі було відкладено через неявку позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутністю та не подання доказів на поважність причин неявки (а.с.49).

Ухвалою суду від 30.04.2018 року підготовче провадження по справі було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті, визначено, що справа слухається без особистої участі позивача по справі та у сторін відсутні клопотання вирішення ких потребує участі суду (а.с.75-76).

Під час розгляду справи судом двічі не були прийняті до розгляду відзиви з боку двох різних представників відповідача ОСОБА_3 (а.с.58-69, 87-98), оскільки вони були подані з порушенням строків, визначених в ухвалі суду про відкриття провадження та причини їх не подання, на які посилалися вказані представника відповідача ОСОБА_3 суд вважав не поважними відповідно до вимог ст.191 ЦПК України (угоди на представлення інтересів вказаного відповідача укладалися на день до судових засідань та представники посилалися на необхідність захисту прав свого довірителя), а також судом було встановлено зловживання своїми правами з приводу подання відзиву відповідачем ОСОБА_3 на підставі ч.3 ст.44 ЦПК України.

Також суд у судовому засіданні по суті справи 07.06.2018 року повернув без розгляду представнику відповідача ОСОБА_3 заявлене ним клопотання про витребування доказів, оскільки також встановив зловживання своїми процесуальними правами вказаним відповідачем при його поданні та за загальним правилом визначив, що на стадії судового розгляду справи по суті будь-які клопотання, окрім тих, які виникли безпосередньо до такого засідання або під час нього розгляду по суті не підлягають.

У зв’язку з викладеним справа розглядається на підставі заявленої позовної заяви, пояснень представника відповідача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_3 з урахуванням наявних матеріалів цивільної справи №622/877/15-ц, які були вивчені судом при розгляді справи та які мають відношення до предмету позову.

У судове засідання 07.06.2018 року позивач не прибула, надавши 30.04.2018 року заяву про розгляд справи в цілому без участі позивача, що відповідає вимогам ч.3 ст.211 ЦПК України (а.с.71).

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, вважаючи, що вказані вимоги відповідають нормам конституції України та нормам Сімейного кодексу, у зв’язку з тим, що накладенням арешту на спірний будинок порушуються права позивача по справі як подружжя, до того ж вважаючи, що жодного відношення позивач до взаємовідносин, які склалися між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не мають. Окремо зазначив, що вважає достатнім доказом реєстрації права власності за його довірителем надану суду довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №54121388 від 26.02.2016 року, яка підтверджує право власності відповідача ОСОБА_1 на спірний житловий будинок.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні у задоволенні заявлених позовних вимог просила відмовити у повному обсязі, вважаючи, що подання позову є способом ухилення саме відповідача ОСОБА_1 від примусового виконання рішення Золочівського районного суду Харківської області від 06.07.2016 року, яке набрало законної сили, про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 174000,00 тисяч доларів США за борговою розпискою від 02.07.2015 року, суд не були надані докази реєстрації за відповідачем спірного будинку. Крім того, вже після отримання коштів від відповідача ОСОБА_3 відповідачем ОСОБА_1 було введено в експлуатацію спірний будинок на підставі декларації про готовність об’єкта до експлуатації серії ХК №142160360683 від 05.02.2016 року, що вказує на витрачання коштів відповідачем, отриманих від позивача на вказаний будинок.

Треті особи по справі - представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області та ОСОБА_6 – у судове засідання не прибули, про день, час та місце судового засідання для розгляду справи по суті повідомлялися належним чином у порядку п.1 та п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с.81 та 80), причини неявки суду не повідомили, письмових пояснень не надали, у зв’язку з чим суд вирішив розглядати справу по суті без участі вказаних осіб.

Вислухавши представників відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3, дослідивши матеріали даної справи та цивільної справи №622/877/15-ц, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 слід відмовити, виходячи з наступного.

Спірним є житловий будинок, розташований за адресою: Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Центральна (колишня – Комсомольська), буд. 9а, який станом на 26.02.2018 року зареєстрований за відповідачем ОСОБА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №54121388 від 26.02.2016 року (а.с.10). Жодних доказів реєстрації такого права власності ані позивач, ані відповідач ОСОБА_1 суду не надали, зокрема зазначені у вказаній довідці, первинне свідоцтво про право власності, видане виконавчим комітетом Золочівської селищної ради Харківської області від 10.07.2001 року, декларацію про готовність об’єкта до експлуатації серії ХК №142160360683, виданого 05.02.2016 року департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, що на думку суду є першої підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки документи, які підтверджують право власності відповідача ОСОБА_1 на вказаний будинок суду надані не були, клопотань з цього приводу з боку позивача не надходило, а тому, оскільки суд позбавлений права збирати докази по справі самостійно позивач не змогла довести суду сам факт реєстрації в даній справі спірного будинку за відповідачем ОСОБА_1 Інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 26.02.2016 року таким підтвердним документом до позовної заяви, поданої 18.09.2017 року не є.

Позивач та відповідач ОСОБА_1м. перебувають у шлюбі з 21.12.1991 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії ІІІ-ВЛ №486325, виданого Золочівським відділом ЗАЦС Харківської області 21.12.1991 року (актовий запис №157)(а.с.9).

Постановою про опис та арешт майна від 15.08.2017 року на спірний будинок був накладений арешт постановою старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_7 та будинок був переданий на відповідальне зберігання третій особі по справі ОСОБА_6 (а.с.21-22).

Підставою для таких дій став виконавчий лист про примусовому стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 174000,00 доларів США, на підставі рішення Золочівського районного суду Харківської області від 06.07.2016 року по справі №622/877/15-ц, яке відповідач ОСОБА_1 добровільно не виконав (а.с.117-119).

Під час розгляду вказаної цивільної справи позивач подавала зустрічний позов до обох відповідачів по справі 28.10.2015 року про визнання договору позики недійсним (а.с.11-112), яка після уточнення позовних вимог у справі №622/877/15-ц відповідачем ОСОБА_3 стосовно виключення позивача ОСОБА_5 з учасників справи як відповідача (а.с.113-114), на підставі власно написаної заяви від 21.06.2016 року просила залишити її зустрічну позовну заяву без розгляду (а.с.115).

В даній справі судом не було встановлено наявність спору між подружжям позивача та відповідача ОСОБА_1, що з одного боку не перешкоджає позивачу в праві звернутися до суду, однак перешкоджає у встановленні судом об’єктивної істини, оскільки позивач та відповідач, представник якого із позовними вимогами у судовому засіданні повністю погодився, фактично не мають спору про поділ спільного майна, що вказує на можливість позасудового врегулювання спору між ними. Посилання представника відповідача ОСОБА_1 з цього приводу, що на будинок накладений арешт суд відхиляє, оскільки позивач та відповідач ОСОБА_1 можуть вільно укласти попередню угоди про поділ домоволодіння з приміткою, що основним правочин між ними відбудеться після погашення ОСОБА_1 в добровільному або примусовому порядку боргу за до цього часу не виконаним судовим рішенням.

Окремо суд відхиляє посилання позивача на той факт, що кошти, отримані відповідачем ОСОБА_1 від відповідача ОСОБА_3 не були використані на утримання подружжя, оскільки за загальним правилом кошти, отримані одним з подружжя при відсутності доказів іншого, вважаються такими, що були використані в інтересах сім`ї. Вказаний факт презюмується та тягар доказів зворотного повинна нести саме позивач по справі, однак вона окрім слів жодних інших доказів суду не надала, а тому суд її доводи в цій частині відхиляє.

Вирішуючи питання визнання за позивачем права власності на частину спірного домоволодіння на підставі зазначених у позовній заяві норм статей 69-71 Сімейного кодексу України, суд вважає, що в даній справі право позивача є другорядним до права відповідача ОСОБА_3 отримати від відповідача ОСОБА_1 в разі невиконання в добровільному порядку, боргу за судовим рішенням у примусовому порядку, у тому числі шляхом реалізації наявного у нього майна. При цьому про такий борг позивач знала, про судовий розгляд з цього приводу вона також знала, а до суду звернулася виключно після того, як домоволодіння, належне її чоловіку, було арештовано. Тобто в даній справі право позивача на захист свого права прямо пов’язано із вирішенням другим із подружжя питання погашення своїх боргових зобов’язань, а тому права позивача не порушуються та залежать від первинного обов’язку відповідача ОСОБА_1 погасити свій борг. При такому погашенні жодних перепон для захисту права власності позивача не буде, а в разі примусової реалізації майна відповідача ОСОБА_1 позивач буде нести ризик здійснення іншим з подружжя дій по отриманню коштів без її згоди, які як встановлено вище, були використані в інтересах сім`ї, оскільки доказів іншого суду надано не було. При цьому такий порядок відповідає принципу добросовісності та справедливості, які є головними за нормами цивільного процесуального кодексу України.

Вимоги про зняття арешту зі спірного домоволодіння є похідними від вимог про визнання права власності за позивачем, а тому вони також задоволенню не підлягають. Окремо суд зазначає, що позивач без жодних пояснень просила суд скасувати арешт на все домоволодіння, при цьому заявляючи вимоги про визнання права власності лише на 1/2 його частину, що для суду також є підставою для встановлення подання позову з метою допомоги відповідачу ОСОБА_1 ухилитися від виконання в примусовому порядку судового рішення до нього з боку відповідача ОСОБА_3

Також суд відхиляє і вимоги представника відповідача ОСОБА_3 до позивача по справі щодо того, що позивач повинна нести відповідальність за борговими зобов`язаннями чоловіка – відповідача по справі ОСОБА_1, оскільки жодних документів на підтвердження того, що позивач надавала згоду чоловіку на отримання коштів у борг матеріали справи не містять, а сам відповідач ОСОБА_3 при розгляді справи №622/877/15-ц сам відмовився від вимог до позивача по даній справі ОСОБА_5, хоча спочатку заявляв позовні вимоги про стягнення боргу солідарно із неї також разом із відповідачем ОСОБА_1

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог через відсутність належних доказів реєстрації майна за відповідачем станом на час подання позовної заяви, встановлює відсутність спору між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 щодо спільного майна, що дозволяє їм врегулювати свої відносини у позасудовому порядку та визначає, що вимоги позивача є другорядними до первинних вимог відповідача ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_1 про стягнення коштів за судовим рішенням, до виконання якого права позивача щодо спірного домоволодіння не є порушеними.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 264, 265, 268, 272, ч.3 та п.1 ч.4 ст.274, п.15.5 ч.1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП – НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Центральна, буд. 9-А) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП – НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: 62203, АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП – НОМЕР_3, адреса: 61121, АДРЕСА_2), треті особи по справі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області (код ЄДРПОУ – 34859512, адреса: 61002, м. Харків, вул. Я. Мудрого, буд. 16), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії ВМ №115997, виданий Заводським РВ ММУ УМВСУ у Миколаївській області, адреса: м. Харків, пр. Перемоги, буд. 57-Б) про визнання права власності на нерухоме майно та зняття арешту з майна, відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання у тридцятиденний строк з дня складення повного тексту рішення суду апеляційної скарги. Учасники справи, яким повний текст рішення суду не були вручені у день його проголошення мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення такому учаснику повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 11.06.2018 року.

Суддя Золочівського районного суду Харківської області: ОСОБА_8.