Рішення № 74653962, 11.06.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8767/17

Провадження № 2-а/638/53/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Подосокорської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об?єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова про зобов?язання здійснити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просить зобов’язати відповідача здійснювати виплату пенсії шляхом перерахування на особовий рахунок, відкритий в ПАТ «Аваль – банк».

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що має статус внутрішньо – переміщеної особи із зони проведення антитерористичної операції, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за вислугою років через установи та пристрої Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Іона звернулася до відповідача із заявою про зміну банку для отримання пенсії, 25.10.2016 року отримала відповідь про залишення її вимоги без задоволення через те, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» починаючи з 01 липня 2016 року виплата пенсій, усіх видів соціальної допомоги та компенсації, довічних державних стипендій за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщених особам, здійснюються через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Вважає, що такий порядок виплати пенсії обмежує її права на вибір банківської установи, тому звернулася до суду з даним позовом.

ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник Шевченківського об?єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова в судове засідання не з’явився, надіславши відзив на адміністративний позов, згідно якого просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

ОСОБА_1 взята на облік внутрішньо переміщеної особи, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Розпорядженням від 18.04.2016 року ОСОБА_1 взята на облік в УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова, отримує пенсію за вислугу років працівникам освіти, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

25.10.2016 року відповідач відмовив позивачу у зміні пенсії через іншу установу банку через те, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» починаючи з 01 липня 2016 року виплата пенсій, усіх видів соціальної допомоги та компенсації, довічних державних стипендій за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщених особам, здійснюються через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (надалі - Закон №1706-VII) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

За приписами ч.3 цієї статті виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до положень ст.49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст.49 Закону №1058-IV.

Питання виплати пенсій врегульовано статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити щодо пріоритетності застосування положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

Частина 2 ст.77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суду не надано доказів того, що Шевченківським об?єднаним управлінням пенсійного фонду України м. Харкова приймалося рішення про припинення виплати пенсії позивачу з підстав передбачених ст.49 Закону №1058-IV.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід?ємне право кожної людини закріплено також Загальною Декларацією прав людини 1948 року. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним, непорушним та не може зазнавати жодних обмежень, зокрема не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками місця мешкання. Відповідно до ст.1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

За приписами ст. 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.ст.2,73,74,75,76,77,242,244,245,246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністртаивний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, Ідн.2378711704) до Шевченківського об?єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41248278, 61002, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 4 під., 6 пов.) про зобов?язання здійснити певні дії – задовольнити.

Зобов’язати Шевченківське об’єднане управління пенсійного фонду України м. Харкова здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 шляхом перерахування на особовий рахунок, відкритий у ПАТ «Аваль – банк».

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий