Постанова № 74651881, 07.06.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/4911/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/789/469/18 Доповідач - Хома М.В.Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючої - Хоми М.В.

суддів - Дикун С. І., Сташків Б. І.,

секретар - Романюк Х.Ю.

з участю представника ОСОБА_1, представників ТзОВ "Кей-Колект", представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє у власних інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 2 березня 2018 року, ухваленого суддею Ромазан В.В. у цивільній справі №607/4911/16-ц за позовом ОСОБА_1, який діє у власних інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - Кобелєвої А.М., ОСОБА_2, треті особи - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу - Мартюк Л.О., служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання дій неправомірними, зобов'язання внести запис про скасування державної реєстрації прав власності, поновити запис про право власності,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із вказаним позовом, та з врахуванням уточнень до нього просив:

-визнати недійсним договір іпотеки, укладений 11 грудня 2006 року між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_5, ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Л.О.;

-визнати недійсним договір відступлення права вимоги, укладений 12 грудня 2011 року між ПАТ "Укрсиббанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект"), посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. за реєстровим №5207-5208;

-визнати неправомірними дії ТОВ "Кей-Колект" та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. щодо звернення стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21 червня 2016 року, укладений між ТОВ "Кей-Колект" та ОСОБА_2

-зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєву А.М. внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Кей-Колект" на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та поновити запис про право власності ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4 на зазначену квартиру.

Вимоги обґрунтовано тим, що 11.12.2006 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 (сином позивача) було укладено кредитний договір №11093199000, згідно з яким Банк надав кредит в сумі 37 000,00 доларів США на строк до 09.12.2016 року. Цього ж дня в забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки №10589, відповідно до якого іпотекодавці передали Банку квартиру АДРЕСА_1. 12.12.2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" було укладено Договір факторингу №1, за яким право вимоги за кредитним та іпотечним договорами передано останньому. 27.04.2016 року позивач мав намір скласти заповіт на своє майно, однак йому стало відомо те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. було здійснено державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за ТОВ "Кей-Колект". 21 червня 2016 року між ТОВ "Кей-Колект" та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Вважає, що при укладенні договору іпотеки не було дотримано вимог ст. 177 СК України, ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 12 Закону України "Про основаи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", оскільки договір іпотеки від 11 грудня 2006 року було укладено без отримання згоди органу опіки та піклування, з порушенням прав неповонолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на момент укладення договору іпотеки проживала у спірній квартирі.

Крім цього, при реєстрації права власності ТзОВ "Кей-Колект" на предмет іпотеки було порушено вимоги Закону України "Про іпотеку" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, не враховано вимоги Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 2 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд не взяв до уваги те, що під час укладення спірного договору іпотеки була відсутня згода органу опіки та піклування, а нотаріусом не витребовувалась довідка про склад сім"ї іпотекодавців. Крім цього, судом безпідставно не застосовано Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", так як на момент відчуження предмета іпотеки іпотекодавці проживали в ньому як в єдиному житлі, що було у їх власності. Суд не взяв до уваги той факт, що кредит, наданий фізичній особі для власних потреб є споживчим кредитом. Також поза увагою суду залишилось те, що на момент звернення стягнення на предмет іпотеки була відсутня оцінка його вартості. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений між ТОВ "Кей-Колект" та ОСОБА_2 є недійсним, оскільки укладений в період дії ухвали суду від 30 травня 2016 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони будь-яким особам проводити будь-які дії по відчуженню та реєстрації спірної квартири.

ТОВ "Кей-Колект" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 2 березня 2018 року залишити в силі. Вказує, що вимоги Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не поширюються на спірні правовідносини, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки проводилось за згодою власників на підставі іпотечного застереження в договорі іпотеки. Крім цього, в іпотекодавців наявні інші об'єкти житлової нерухомості. Позивачем не надано жодного доказу проживання неповнолітньої особи на момент укладення договору іпотеки у спірній квартирі.

ОСОБА_2 у відзиві просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 2 березня 2018 року залишити в силі. Вказує, що на момент придбання спірної квартири жодних обтяжень чи заборон відчуження даного майна не було, а відтак вона є добросовісним набувачем. Судом першої інстанції вірно встановлено, що неповнолітня особа ОСОБА_3 ніколи не була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 та ніколи у ній не проживала, а тому укладенням спірних договорів її права не були порушені.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9, яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_10, представників ТОВ "Кей-Колект" - Братівника І.В., Круглій М.Я., які проти задоволення апеляційної скарги заперечили, рішення суду вважають законним та обґрунтованим, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 11 грудня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №11093199000, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 37 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на момент укладення договору в національній валюті становить 186 850 грн. В подальшому сторонами було внесено зміни щодо суми надання кредиту, яка склала 46 100 доларів США. Строк користування кредитом встановлено з 11 грудня 2006 року по 09 грудня 2017 року згідно з графіком погашення, який є додатком до зазначеного кредитного договору.

В порядку забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, 11 грудня 2006 року, між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5, ОСОБА_4, яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_1, укладено нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського нотаріального округу Мартюк Л.О. договір іпотеки, відповідно до якого Іпотекодавці з метою забезпечення зобов'язань позичальника ОСОБА_5 передають в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, що є власністю Іпотекодавців, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 47,3 кв.м., житловою 32,2 кв.м.

Пунктами 5.1 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за цим договором та за кредитним договором, що зазначений в п.1.3 цього договору, яке виникає у Іпотекодержателя у випадку невиконання (або часткового невиконання) позичальником/Іпотекодавцями своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим договором, в тому числі при прострочені належного платежу згідно з розділом 4 цього договору.

Пунктами 5.2, 5.3, 5.3.1 зазначеного договору передбачено, що одним із способів задоволення вимог іпотекодержателя є добровільна передача предмета іпотеки у власність іпотекодержателя, яка здійснюється у зазначеному в п.5.3.1 порядку, а саме: у випадку невиконання (або часткового невиконання) позичальником/іпотекодавцями своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором та/або цим договором іпотеки, предмет іпотеки переходить у власність Іпотекодержателя. Зазначена згода сторін є угодою про перехід права власності, що набуває чинності з моменту передбаченого в пункті 5.3.3. Перехід права власності не потребує додаткового оформлення і сторони погоджуються про те, що застереження про добровільну передачу відображає усі питання по переходу права власності від Іпотекодавців до Іпотекодержателя, щодо яких сторони мали намір домовитись.

Пунктом 5.3.3. спірного договору сторони передбачили, що у випадку невиконання (або часткового невиконання) позичальником /Іпотекодавцями своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором та цим договором іпотеки, Іпотекодержатель подає документи для вчинення виконавчого напису у нотаріуса і направляє повідомлення про перехід права власності та застосування застереження про добровільну передачу предмету іпотеки Іпотекодержателю. З моменту відправлення повідомлення Іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки.

12 грудня 2011 року ПАТ "УкрСиббанк" уклав із ТзОВ "Кей-Колект" договору факторингу №1, згідно якого передав у власність останньому право вимоги за рядом кредитних договорів, в тому числі за кредитним договором №11093199000 від 11.12.1006 року, боржником у якому є ОСОБА_5

В цей же день - 12.12.2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТзОВ "Кей-Колект" укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки. Згідно додатку №1 до цього договору, ТОВ «Кей-Колект» передано право вимоги за спірним договором іпотеки від 11.12.2006 року.

ОСОБА_5 не виконував належним чином зобов'язання за кредитним договором та не сплачував кошти на погашення кредиту як попередньому кредитору - ПАТ "УкрСиббанк", так і новому кредитору - ТзОВ "Кей-Колект" внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої станом на 05.05.2015 року складав 1 413 290,41 грн., з яких 38 944,21 доларів США, що еквівалентно 822 969,04 грн. - заборгованість за кредитом; 27 934,95 доларів США, що еквівалентно 590 321,36 грн. - заборгованість за відсотками.

26 січня 2016 року за заявою ТзОВ "Кей-Колект" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за підставою виникнення - договір іпотеки від 11.12.2006 року.

21 червня 2016 року ТзОВ "Кей-Колект" згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу продало, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_2.

Позивач ОСОБА_1 є батьком боржника за кредитним договором ОСОБА_5 та дідом ОСОБА_3, 2004 року народження, що підтверджується свідоцтвами про народження ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, є ОСОБА_5 та ОСОБА_13.

Відповідно до ст. 258 СК України, баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх внуків до органів опіки і піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Як слідує із інформації, зазначеної у будинковій книзі осіб, зареєстрованих у АДРЕСА_1, станом на дату укладення договору іпотеки у цій квартирі були зареєстровані та проживали ОСОБА_5 з 26.01.1995 року та ОСОБА_4 з 28.03.1980 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів щодо проживання неповнолітньої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 в момент укладення спірного договору. Реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ "Кей-Колект" відбулась внаслідок позасудового врегулювання, на підставі умов договору іпотеки, в якому було передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

1. Щодо підстав визнання недійсним договору іпотеки.

Позивач підставами визнання договору іпотеки зазначав виключно порушення прав малолітньої дитини ОСОБА_3, 2004 року народження, порушення вимог ст. 177 СК України, ст. 18 Закону України України "Про охорону дитинства" та ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей".

Згідно ст. 177 СК України та ч.3 ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла.

За змістом ч.6 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

Жодних доказів фактичного проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з її батьками у спірній квартирі матеріали справи не містять, вона не була зареєстрована у цьому житлі, воно не належало їй на праві власності, а її законні представники - батьки при укладенні договору іпотеки не повідомили банк про проживання у спірній квартирі малолітньої дитини.

Підставами для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків, є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору іпотеки з підстав порушення прав малолітньої дитини при його укладенні.

2. Щодо визнання недійсним договору відступлення права вимоги, укладеного 12 грудня 2011 року між ПАТ "Укрсиббанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект").

Підставами визнання недійсним цього договору позивач вказував те, що цей договір порушує публічний порядок, суперечить положенням ст. 1078 ЦК України та відповідно до ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Суд першої інстанції вірно зазначив про те, що доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано, тому відсутні підстави для задоволення цієї позовної вимоги.

3. Щодо визнання неправомірними дій ТОВ "Кей-Колект" та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. щодо звернення стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предсмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов"язання.

Для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предсмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Застреження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

У даному випадку ТОВ "Кей-Колект" скористалося позасудовим способом задоволення власних вимог за рахунок предмета іпотеки, зареєструвавши за собою право власності на предмет іпотеки відповідно до умов іпотечного договору.

До моменту реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем у ОСОБА_5 була наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 413 290, 14 грн., що встановлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 3.11.2017 року.

Вартість іпотечного майна станом на 22.12.2015 року складала 154 632 грн., що підтверджується висновком про вартість об"єкта оцінки.

Після реєстрації права власності на спірну квартиру за ТзОВ "Кей-Колект" останнє 26.01.2016 року прийняло рішення про анулювання боргу ОСОБА_5

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про правомірність дій ТОВ "Кей-Колект" та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. щодо реєстрації за ТзОВ "Кей-Колект" права власності на іпотечне майно - квартиру по АДРЕСА_1, є законним та обгрунтованим.

4. Зареєструвавши за собою у встановленому законом порядку право власності на спірну квартиру, ТзОВ "Кей-Колект" правомірно її відчужило ОСОБА_2, а тому відсутні підстави для визнання недійсним укладеного між ними договору купівлі-продажу від 21 червня 2016 року, та відповідно, відсутні підстави зобов'язувати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєву А.М. внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Кей-Колект" на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та поновити запис про право власності ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4 на зазначену квартиру.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги те, що під час укладення спірного договору іпотеки була відсутня згода органу опіки та піклування, а нотаріусом не витребовувалась довідка про склад сім"ї іпотекодавців, колегія суддів оцінює критично, оскільки суд першої інстанції надав оцінку таким доводам.

Крім цього, колегія суддів врахову, що Верховним Судом України висловлену правову позицію, викладену у постановах від 20.01.2016 року №6-2940цс15, від 27.01.2016 року №6-1055цс15, від 16.03.2016 року №6-2918цс15, від 30.03.2016 року №6-232цс16, від 6.04.2016 року №6-589цс16, від 11.05.2016 рооку №6-806цс16, суть якої зводиться до наступного.

Вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену ст. 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним.

При вирішенні справ за позовами в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки, підставами яких позивач визначає порушення ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", необхідно у кожному конкретному випадку перевіряти наявність в дитини права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання; враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання доркументів про права дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору; з"ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Відповідно до частин 2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов"язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже, якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи і укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяит добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.

Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, не може бути підставою для визнання договору купівлі-продажу та договору іпотеки недійсними за позовами батьків, які зловжили своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші насоідки, передбачені законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.

Передбачене ст. 177 СК України, ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" та ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" положенння про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору.

Вирішуючи спори щодо захисту прав дітей під час укладення договорів іпотеки суди повинні в кодному конкретному випадку перевіряти право користування житловим приміщенням дитиною, яке може грунтуватися на документальній підставі (довідка про наявність зареєстрованих осіб на житловій площі, серед яких зазначена й дитина) та на законі (ст.405 ЦК України).

Позивачем не подано належних та достатніх доказів права користування дитиною спірним житловим приміщенням на момент укладення договору іпотеки.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що станом на 2006 рік у квартирі по вул. Миру, 3а/27 були зареєстрованими тільки іпотекодавці ОСОБА_5 та ОСОБА_4

При цьому ні малолітня дитина ОСОБА_3, ні її мати ОСОБА_5 зареєстрованими у цій квартирі не значаться.

Жодних доказів фактичного проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з її батьками у спірній квартирі матеріали справи не містять, при укладенні договору іпотеки батьки не повідомили банк про проживання у спірній квартирі малолітньої дитини.

Підставами для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків, є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору іпотеки з підстав порушення прав малолітньої дитини при його укладенні.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно не застосовано Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", так як на момент відчуження предмета іпотеки іпотекодавці проживали в ньому як в єдиному житлі, що було у їх власності, суд не взяв до уваги той факт, що кредит, наданий фізичній особі для власних потреб є споживчим кредитом, колегія суддів також оцінює критично, оскільки зазначений закон стосується випадків примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, в той час як у даному випадку відбулось позасудове урегулювання спору, у спосіб, добровільно встановлений за домовленістю сторін у договорі.

Також колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що поза увагою суду залишилась обставина щодо відсутності оцінки предмету іпотеки на момент звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки колегією суддів з"ясовано дану обставину, ТзОВ "Кей-Колект" надало відомості щодо оцінки вартості квартири станом на момент реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, представник позивача не заперечувала проти долучення до матеріалів справи відомостей про таку оцінку.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений між ТОВ "Кей-Колект" та ОСОБА_2 є недійсним, оскільки укладений в період дії ухвали суду від 30 травня 2016 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони будь-яким особам проводити будь-які дії по відчуженню та реєстрації спірної квартири, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки при встановленому факті правомірності набуття товариством "Кей-Колект" права власності на спірну квартиру, останнє як власник вправі було розпорядитись нею на власний розсуд. Щодо такого розпорядження в період дії ухвали суду про заборону відчуження слід відмітити, що така ухвала постановлена 30.05.2016 року у відсутності сторін, у тому числі ТзОВ "Кей -Колект". Докази про те, що ТзОВ "Кей-Колект" знало про таку ухвалу, чи йому направлялась їх копія, відсутні. З матеріалів справи, зокрема, супровідних листів (т.1, а.с.54-55) вбачається, що дана ухвала була скерована до виконання відповідним органам та установам лише 23.06.2016 року, в той час як договір купівлі-продажу між ТзОВ "Кей-Колект" та ОСОБА_2 було укладено 21.06.2016 року. За таких обставин сам лише факт укладення договору після постановлення ухвали суду про заборону відчуження не може бути підставою для визнання цього договору недійсним.

Рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його скасування чи зміни з підстав, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє у власних інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 2 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Днем складення повного тексту постанови є 12 червня 2018 року.

Головуюча - підпис

Судді - два підписи