Постанова № 74650217, 13.06.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4599/18

Номер справи місцевого суду: 522/345/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Кононенко Н.А., Сегеди С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадженняцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2018 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 до Уповноваженої особи на ліквідацію АТ „Імексбанк” ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Публічне акціонерне товариство „Імексбанк” про захист прав споживачів, усунення помилок при нарахуванні відсотків, повернення депозиту та нарахованих відсотків, стягнення грошових коштів та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 до Уповноваженої особи на ліквідацію АТ „Імексбанк” ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Публічне акціонерне товариство „Імексбанк” про захист прав споживачів, усунення помилок при нарахуванні відсотків, повернення депозиту та нарахованих відсотків, стягнення грошових коштів та моральної шкоди повернуто позивачеві.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд задовольнити апеляційну скаргу та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

08.05.2018 року до апеляційного суду від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому посилаючись на додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2018 року – залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно пункту 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції чинній з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом оскарження є ухвала суду про повернення заяви позивачеві (п.6 ч.1 ст. 353 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Так, повертаючи позовну заявуОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки, зазначені в ухвалі суду від 11 січня 2018 року, тому на підставі ст. 185 ЦПК України, позовну заяву ОСОБА_2 слід повернути.

Проте з такими висновком суду погодитись не можна, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 05 січня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи на ліквідацію АТ „Імексбанк” ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Публічне акціонерне товариство „Імексбанк” про захист прав споживачів, усунення помилок при нарахуванні відсотків, повернення депозиту та нарахованих відсотків, стягнення грошових коштів та моральної шкоди.

При подачі позовної заяви позивач не оплатив її судовим збором, вказавши про те, що він звільнений як споживач від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», положення якого звільняють позивачів від сплати судового збору при зверненні за захистом своїх порушених прав.

Однак, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11 січня 2018 року вказану позовну заяву ОСОБА_2 про захист прав споживачів, усунення помилок при нарахуванні відсотків, повернення депозиту та нарахованих відсотків, стягнення грошових коштів та моральної шкоди залишено без руху у зв’язку з несплатою судового збору. Мотиви, з яких виходив суд, були зумовлені тим, що на підставі Закону України № 484-VIII від 22.05.2015 р. ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» викладена в іншій редакції, відповідно до якої положення щодо звільнення від сплати судового збору споживачів (за позовами, що пов’язані з порушенням їхніх прав) виключено, а тому посилання позивача на вказаний Закон не може бути взято до уваги судом.

Так, закон України «Про судовий збір» (надалі – Закон) є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, отже саме правові приписи, закріплені в наведеному законі, підлягають застосуванню під час обчислення судового збору, його сплати, а також звільнення осіб від його сплати у випадках, визначених у статті 5 цього Закону.

Сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов'язок, який визначається нормами цивільного процесуального закону (ЦПК України) та Закону. При цьому процесуальна норма ч.4 ст. 133 ЦПК України є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону України «Про судовий збір». Об'єкти справляння судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у ст. 3 Закону.

Стосовно документів, за подання яких судовий збір справляється, ст. 4 Закону встановлює розміри ставок судового збору. При цьому розміри ставок судового збору так само залежать від характеристики об'єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (в деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб'єкта, який звертається до суду).

Пільги щодо сплати судового збору визначені ст. 5 Закону. При цьому передбачені в цій статті особи, які мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абзаці першому частини першої цієї статті.

Одночасно ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Так, ст. 5 Закону була викладена у новій редакції, відповідно до якої з переліку осіб, звільнених від сплати судового збору, такі особи як споживачі, виключені.

Разом із тим, зміни до чинної редакції ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», за якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, не внесено, а тому після набрання чинності нової редакції ст.5 Закону спостерігається збіг темпоральної (часової) та змістовної (сутнісної) колізій правових норм одного й того ж рівня.

Так, Закон є спеціальним нормативним актом у питаннях звільнення від сплати судового збору. Стаття 5 цього Закону передбачала безумовне звільнення від сплати судового збору споживачів, але внаслідок викладення її в новій редакції споживачі на сьогодні відсутні в переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору у всіх судових інстанціях.

При цьому ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», який є спеціальним законом саме в цій сфері захисту прав споживачів, звільняє споживачів від сплати судового збору за подання позову на захист своїх порушених прав.

Із метою усунення таких розбіжностей Верховним судом України був зроблений правовий висновок у постанові від 11 жовтня 2017 р. у справі № 6-916цс17, згідно з яким стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Разом із тим застосовувати ч.3 ст.22 цього Закону обов'язково слід у системному зв'язку з нормами статей 1 - 6 Закону України «Про судовий збір», тобто враховуючи характеристику об'єкта справляння судового збору та правило врегулювання темпоральної колізії, відповідно до якого пізніше прийнятий закон відміняє закон, який був прийнятий раніше.

Окрім того, слід зазначити, що на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без руху, він звертав увагу суду, що є батьком п’ятьох неповнолітніх дітей (копії свідоцтв про народження дітей додавались до позовної заяви), тому має, також, додаткові підстави бути звільненим від сплати судового збору.

Однак, по вказаному клопотанню судом взагалі не прийнято рішення.

За таких умов суд першої інстанції не мав права залишати позовну заяву ОСОБА_2 без руху в зв’язку з необхідністю сплати судового збору, а залишивши таку без руху, мав належним чином відреагувати на клопотання ОСОБА_2 від 12 лютого 2018 р. і ще раз перевірити обґрунтованість доводів позивача щодо наявності підстав для його звільнення від сплати судового збору. Однак, суд першої інстанції цього не зробив і це стало наслідком постановлення ухвали від 16 лютого 2018 р. із порушенням норм матеріального закону та процесуального права.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції скасувати та відповідно до статті 379 ЦПК України, передати питання про відкриття провадження по справі до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 279, 367, 369, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуОСОБА_2 – задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2018 року – скасувати та передати питання про відкриття провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи на ліквідацію АТ „Імексбанк” ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Публічне акціонерне товариство „Імексбанк” про захист прав споживачів, усунення помилок при нарахуванні відсотків, повернення депозиту та нарахованих відсотків, стягнення грошових коштів та моральної шкоди - для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.06.2018 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Н.А. Кононенко

ОСОБА_5