Рішення № 74648018, 31.05.2018, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

31.05.2018

Провадження № 2/389162/18

ЄУН 389/432/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

31 травня 2018 року Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді – Тьор Є.М.,

при секретарі – Пахуті Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Вимоги обґрунтувала тим, що з 07.06.2011р. з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі. Від спільного життя мають дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Подружні взаємини між ними припиненні, через різні погляди на життя, в результаті чого виникали часті сварки. Проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Вважає, що за вказаних обставин їх шлюб існує формально і його збереження неможливе, а тому шлюб підлягає розірванню. Після розірвання шлюбу бажає залишити прізвище набуте у шлюбі – «Пожидаєва». Судові витрати з надання правової допомоги у розмірі 500 грн. просить покласти на відповідача.

Позивач та її представник у судове засідання не з’явились, надали до суду заяви в яких позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд справу розглянути у їх відсутність, не заперечували відносно винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.05.2018р., де міститься підпис останнього. Поважність причин неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, відзив не подано.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечує у своїй заяві позивач. Ненадання відповідачем відзиву та доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову з причини ухилення від участі в судовому засіданні, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання судом за позовом одного з подружжя, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ст.ст. 104, 105, 110, 112 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, а також п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України 21.12.2007 N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, ч. 4 ст. 3, ч. 1 ст. 24 СК України, сім'я створюється на підставах, що не суперечать моральним засадам суспільства, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

За змістом ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстровано 07 червня 2011 року Дмитрівською сільською радою Знам’янського району Кіровоградської області, за актовим записом №13. Дошлюбне прізвище позивача - "Цуркан" (а.с.5). Від спільного життя мають малолітніх дітей ОСОБА_3 Юрієвну, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3(а.с.6, 7, 8). Подружні відносини між сторонами припинено, спільне господарство не ведуть. Позивач наполягає на розірванні шлюбу, що вказує на відсутність з її сторони зацікавленості у його збереженні.

Спору про поділ майна між подружжям та місце проживання дітейне має.

Таким чином суд, з’ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є недоцільним, а тому позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

В частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу позивачу слід відмовити.

Відтак, право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 12 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

За приписами статей 79, 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до статті 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.

Передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (правова позиція, викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.05.2018р.).

Судом встановлено, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, зокрема, відсутній акт приймання-передачі наданих послуг. Крім того, у наданому розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу від 24.02.2018р., що є додатком до договору №36 про надання правової допомоги, зазначено, що представником позивача на представлення інтересів позивача в суді при розгляді справи витрачено 2 годин часу, що не відповідає дійсним обставинам справи, а тому позовні вимоги щодо стягнення судових витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Отже, у стягненні з відповідача на користь позивача витрат пов’язаних з наданням їй правової допомоги в сумі 500 грн. слід відмовити за недоведеністю.

Відповідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 24, 104, 105, 110, 112, 113СК України, керуючись ст.ст.136, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП: НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, який зареєстрований 07 червня 2011 року Дмитрівською сільською радою Знам’янського району Кіровоградської області, актовий запис №13.

Залишити позивачу прізвище набуте у шлюбі – «Пожидаєва».

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП: НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, в дохід держави судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.,який зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України, стягувач - Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 26255795), отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банка отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуто Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.15 п.п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Знам’янського міськрайонного суду

Кіровоградської області Є ОСОБА_6