Постанова № 74645330, 13.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 524/5257/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.04.2018 року (повний текст складено 19.04.2018 року, м.Кременчук Полтавської області, головуючий суддя І інстанції Предоляк О.С.) по справі № 524/5257/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області та Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО щодо відмови у доплаті суми щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня 2017 року;

- зобов’язати солідарно Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області та Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО здійснити дії по перерахунку виплаченої у 2017 році щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня 2017 року, виходячи із передбаченого ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру 5 мінімальних пенсій за віком;

- здійснити дії по виплаті незаконно недоплаченої у 2017 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у встановленому законом розмірі 5 мінімальних пенсій за віко, з урахуванням фактично проведених виплат;

- допустити негайне виконання судового рішення;

- зобов’язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення;

- покласти судові витрати по розгляду справи на відповідачів. (а.с.1)

Позовні вимоги мотивовані неправомірністю дій відповідачів під час виплати у 2017 році щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня 2017 року в порушення вимог ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, .

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.04.2018 року по справі № 524/5257/17 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 (а.с.64-65)

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі задовольнити позовні вимоги. (а.с.68)

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судами по аналогічним справам приймаються рішення на користь позивачів- учасників АТО. При цьому, позивач наголошує на необхідності застосування принципу верховенства права та законів України, які не звужують конституційні права громадян, а тому права учасників бойових дій не можуть бути обмежені чи скасовані.

Враховуючи неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов’язковою, суд на підставі положень ч.4 ст.229 та п.2 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції

Як свідчать матеріали справи, позивач - ОСОБА_1 – перебуває на обліку в Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО як учасник бойових дій та користується правами, визначеними Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». (а.с.3)

Позивачу до 5 травня 2017 року було виплачено щорічну разову грошову допомогу у розмірі 1200,00 грн. (а.с.22)

На звернення до відповідачів із заявами про здійснення перерахунку та виплату невиплаченої частини одноразової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, позивач отримав відповіді, якими позивачу було повідомлено про здійснення виплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1200,00 грн. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 року №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». (а.с.4-5)

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виплата у 2017 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня здійснена відповідачами правомірно, в порядку та розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України від 22.10.1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі – Закону №3551) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України..

Згідно із ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Положеннями п.3 ст.116 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення, зокрема, політики у сфері соціального захисту.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №3551 фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

В той же час, Законом України від 28.12.2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (далі - Закон №79), який набрав чинності 01.01.2015 року, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України" доповнено пунктом 26, яким передбачено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, із набранням чинності положеннями Закону №79 Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої положеннями ст.12 Закону №3551.,

При цьому слід звернути увагу, що вказані положення Закону №79 не були визнані неконституційними та є чинними.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 року № 223 "Про деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (далі – Постанова №223) встановлено, що у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, які перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), учасникам бойових дій в розмірі 1200 гривень.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 зазначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Виходячи із зазначеного, Кабінет Міністрів України уповноважений на підставі конкретних положень закону, прийнятого Верховною Радою України, та з метою забезпечення проведення політики у сфері соціального захисту, визначати розміри соціальних виплат.

Згідно із ч.1 ст.117 Конституції України акти Кабінету Міністрів України є обов`язковими для виконання.

Крім того, слід відмітити, що відповідно до ч.2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини "ОСОБА_2 проти України" від 03.06.2014 року (заява № 43331/12) зазначено про те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.

Згідно із ч.ч.1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв законне рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги позивача - відсутні.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.04.2018р. по справі № 524/5257/17 – залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, а у випадках, передбачених ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 червня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5