Постанова № 74644303, 13.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У.№ 320/8229/16 Головуючий у 1 інстанції: Бахаєв І.М.

№ 22-ц/778/1837/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу Мелітопольської міської ради Запорізької області на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Мелітопольської міської ради Запорізької області, ОСОБА_4 про визнання договору оренди недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що вона є власником квартири № 47 у будинку № 36/5 по проспекту 50-річчя Перемоги в м. Мелітополь, Запорізької області (договір купівлі-продажу квартири від 31.03.2006 року, посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області, зареєстровано в реєстрі за № 109). При вході в під'їзд № 2 будинку № 36/5 по проспекту 50-річчя Перемоги в м. Мелітополь розташована сміттєкамера, площею 4,1 кв. м., якою користувалась вона та інші мешканці будинку як кладовою. Цю кладову вони використовували для зберігання інвентарю, колясок, будівельних матеріалів. В липні 2016 року вона отримала припис № 22 від 01.07.2016 року від відділу з благоустрою та екології виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, згідно з яким їй необхідно звільнити сміттєкамеру, так як (мовою оригіналу): «на нее в комунальной собственности оформлены документы и она находиться в оренді с 01.06.2016 г». Не погоджуючись з цим приписом, 07 червня 2016 року вона звернулась до Мелітопольського міського голови зі скаргою. Листом від 19.07.2016 року за № 2-1125 їй повідомлено, що це приміщення передано в оренду ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Відповідно до договору оренди № 26 від 01.06.2016 року, Мелітопольська міська рада передала в оренду ОСОБА_4 нежитлове приміщення на 1 поверсі, площею 4,1 кв.м та нежитлове приміщення на 2 поверсі, площею 2,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Мелітополь,проспект 50- річчя Перемоги, 36/5. Вважає, що дії Мелітопольської міської ради по передачі в оренду допоміжних нежитлових приміщень є незаконними, та такими, що порушують права співвласників житлового будинку.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд,визнати договір оренди нежитлового приміщення на 1 – му поверсі, площею 4,1 кв.м. та нежитлового приміщення на 2-му поверсі, площею 2,7 кв.м., розташованих за адресою: м. Мелітополь, пр..50-річчя Перемоги, б.36/5, кв. 26 від 01.06.2016 укладений між Мелітопольською міською радою Запорізької області та ОСОБА_4 – недійсним та стягнути з відповідачів судові витрати на її користь.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано договір оренди нежитлового приміщення на 1 – му поверсі, площею 4,1 кв.м. та нежитлового приміщення на 2-му поверсі, площею 2,7 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 від 01.06.2016 укладений між Мелітопольською міською радою Запорізької області та ОСОБА_4 - недійсним.

Стягнуто солідарно з Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 620 грн.. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, Мелітопольська міська ради Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу, ОСОБА_3 належить квартира № 47 у будинку № 36/5 по проспекту 50-річчя Перемоги в м. Мелітополь, Запорізької області, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 31.03.2006 року, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області, зареєстровано в реєстрі за № 109, Витягом з державного реєстру правочинів № 2233238 від 31.03.2006, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10269818 від 01.04.2006./а.с.7-9/

01.06.2016 між Мелітопольською міською радою Запорізької області та ОСОБА_4 укладено договір оренди №26, відповідно до якого остання бере в оренду вбудоване нежитлове приміщення на 1 поверсі, площею 4,1 кв.м та вбудоване нежитлове приміщення на 2 поверсі, площею 2.7 кв.м дев’ятиповерхового житлового будинку по проспекту 50-річчя Перемоги, 36/5, які знаходяться в комунальній власності Мелітопольської міської ради Запорізької області./а.с.15-16/

Відповідно до акту прийому-передачі станом на 01.06.2016 Мелітопольська міська рада Запорізької області на підставі договору оренди №26 від 01.06.2016 передала, а ОСОБА_4 прийняла в оренду вбудоване нежитлове приміщення на 1 поверсі, площею 4,1 кв.м та вбудоване нежитлове приміщення на 2 поверсі, площею 2.7 кв.м дев’ятиповерхового житлового будинку по проспекту 50-річчя Перемоги, 36/5./а.с.17/

Відповідно до припису виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області №22 від 01.07.2016 ОСОБА_3 необхідно звільнити сміттєкамеру, площею 4,1 кв. м., яка розташована при вході в під'їзд № 2 будинку № 36/5 по проспекту 50-річчя Перемоги в м. Мелітополі Запорізької області., оскільки на дану сміттєкамеру в комунальній власності оформлені документи та вона знаходиться оренді з 01.06.2016. Строк до виконання – 04.07.2017./а.с.10/

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на ч.1 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», за якою суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Згідно положень ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Також судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення зроблено посилання на рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), у якому зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п.1.1).

Як зазначено у п.1 рішення Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011, в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

З аналізу зазначених актів суд зробив висновок про те, що згідно визначень, наведених у ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення), а нежитлове приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Приміщення, які відповідач передав в оренду є сміттекамерою, і це допоміжне приміщення багатоквартирного будинку, яке одночасно з приватизацією передається безоплатно у спільну власність громадян.

Виходячи з того, що за ст. 368 Цивільного кодексу що спільна власність двох і більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю та при цьому співвласники майна, що перебуває у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не визначено домовленістю між ними а розпорядження таким майном здійснюється за згодою всіх співвласників, суд першої інстанції зробив висновок що для передачі допоміжного приміщення сміттєкамери в оренду необхідно було отримати згоду всіх без винятку власників квартир багатоквартирного будинку, яка отримана у встановленому порядку не була.

За ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що така згода власників квартир багатоквартирного будинку на передання приміщення в оренду була наявна, є неспроможним з огляду на наступне.

Надане відповідачем до апеляційної скарги погодження мешканців будинку взагалі не містить будь-якого зазначення про те, з приводу чого таке погодження надавалося.

Так, у ньому відсутні будь-які зазначення про погодження на оренду приміщення, мету оренди тощо.

Також у зазначеному погодженні немає жодних відомостей про те, які саме особи підписували його, чи є вони власниками квартир багатоквартирного будинку, як встановлювалися їх особи тощо.

Крім зазначеного таке «погодження» підписано самою відповідачкою ОСОБА_4

В апеляційній скарзі немає жодних відомостей про те, що мешканцями будинку проводилися будь-які збори з приводу наміру орендувати або передавати в оренду майно, а також того, що до їх відома доводилася мета оренди, або що їм надавався проект договору оренди тощо.

В апеляційній скарзі відповідач також посилається на те, що оренда була укладена для подальшого використання приміщення для потреб будинку.

Натомість ані апеляційна скарга, ані сам договір не містять зазначення будь-якої суспільно корисної мети подальшого використання предмету оренди, у договорі зазначено лише що приміщення передається відповідачці особисто для розміщення комори.

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та підстав для задоволення апеляційної карги та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Мелітопольської міської ради Запорізької області залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2018 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 13.06.2018 р.

Головуючий:

Судді: