Постанова № 74642626, 13.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 332/3221/17 Головуючий у 1-й інстанції: Сінєльнік Р.В.

Провадження № 22-ц/778/2034/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Крилової О.В.

ОСОБА_2

При секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» до ОСОБА_4, про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.07.2010 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 11000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У порушення умов договору відповідач зобов’язання за договором належним чином не виконав, у зв’язку з чим, станом на 31.07.2017 року має заборгованість у сумі 158454,73 грн.

Враховуючи вищенаведене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 158454,73 грн. та судові витрати в розмірі 2376,82 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 звернувся до суду з вимогою про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_4 з пропуском строку позовної давності.

Колегія погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 12.07.2010 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 11000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. (а.с.6).

Проте свої зобов’язання за кредитним договором відповідач не виконував, в зв’язку з чим станом на 31.07.2017 року утворилась заборгованість в розмірі 158454,73 грн.

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу. Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-116цс13 від 06.11.2013 року.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно наданого Банком розрахунку заборгованості, останній платіж за кредитним договором ОСОБА_4 здійснив 12.06.2014 року (а.с. 9-15). Ніяких дій, які б свідчили про переривання перебігу строку позовної давності після цієї дати, відповідачем не було вчинено таким чином Банку саме з цієї дати було достеменно відомо про порушення відповідачем умов кредитного договору, а тому саме з цього часу розпочався перебіг строку позовної давності.

Проте до суду ОСОБА_3 звернувся 10.11.2017 року (а.с. 3), тобто поза межами трирічного строку позовної давності.

Окрім того, в матеріалах справи міститься клопотання ОСОБА_4 про застосування строку позовної давності до вимог Банку про стягнення з нього кредитної заборгованості. (а.с.79).

Наведені вище обставини свідчать про відсутність правових підстав для судового захисту Банком свого порушеного права.

Не може бути визнаний як належний доказ у відповідності до вимог ст.ст. 77,83 ЦПК України і наданий до додаткових пояснень представника банку скріншот фотокартки відповідача, так як з неї не вбачається ані номер ані вид отриманої картки, а також строк її дії .Окрім цього в справі відсутні докази на підтвердження згоди відповідача на отримання декількох кредитних карток.

З огляду на наведеневбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» - залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2018 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 13.06.2018 року

Головуючий:

Судді: