Постанова № 74641977, 12.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/448/18 Справа № 196/1220/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів – Єлізаренко І.А., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря – Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”

на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року

по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И Л А:

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі – ПАТ КБ “ПриватБанк”) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 08.01.2009 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_2 було укладено договір № б/н, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв’язку з порушенням зобов’язання, станом на 31.10.2016 року заборгованість становить 25 990 грн. 41 коп., яка складається з: 1 597 грн. 86 коп. – заборгованість за кредитом; 19 280 грн. 33 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 398 грн. 39 коп. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1 213 грн. 83 коп. – штраф (процентна складова). Вказану суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача, а також стягнути понесені судові витрати.

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем пред»явлено позов за спливом строку, у межах якого, у даній справі, він міг звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ “ПриватБанк”, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що 08.01.2009 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір, відповідно до якого позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з умовами сплати 30 % на рік. Погашення заборгованості мало відбуватися щомісячними платежами у розмірі 7 % від суми заборгованості (а.с.7).

Відповідач взяті на себе зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконує, внаслідок чого станом на 31.10.2016 року відповідно до розрахунку виникла заборгованість у розмірі 25 990 грн. 41 коп., яка складається з: 1 597 грн. 86 коп. – заборгованість за кредитом; 19 280 грн. 33 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 398 грн. 39 коп. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1 213 грн. 83 коп. – штраф (процентна складова).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сплив трирічний строк позовної давності до основної вимоги, у зв’язку з чим вважається, що позовна давність спливла і до додаткових вимог, про застосування якої заявлено відповідачем шляхом подання відповідної заяви.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Кредитний договір складається з Заяви клієнта раніше ідентифікованого за рахунком/карткою від 08.01.2009 року, Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Відповідно до Заяви, позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», які також викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відносини між банком та клієнтом, які регулюються Договором про надання банківських послуг можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку або інший інтернет/SMS-ресурс, зазначений банком.

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача ПАТ КБ “ПриватБанк”, що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29 липня 2009 року, та наразі діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 5 жовтня 2011 року керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг».

Тобто, Умови та Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

При укладанні Договору сторони керувались частиною 1 статті 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами, а саме «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті та передбачені умови кредитування та «Тарифи Банку», згідно яких обслуговується відповідач.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в ПАТ КБ “ПриватБанк”, які були надані для ознайомлення в письмовій формі.

Доказів оскарження відповідачем саме укладеного договору матеріали справи не містять.

Також, свідченням визнання угоди відповідачем є факт користування картрахунку та використання кредитних коштів, так як згідно частини 2 статті 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, колегією встановлено, що ПАТ КБ “ПриватБанк” свої зобов’язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій юрмі згоди з усіх істотних умов договору.

Зі змісту заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що вони містять усі істотні умови договору про надання фінансових послуг, передбачені статтею 6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли Істотних умов по ньому і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов’язання виконувати його належним чином.

При підписанні Позичальником Заяви вона вказала, що ознайомлений та згодний з Умовами та Правилами, а також тарифами Банку.

Банком було виконано умови кредитного договору належним чином, а саме: перераховано кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 2300,00 грн. на картковий рахунок відповідача-позичальника.

Позичальник також виконав умови договору в частині отримання кредитних коштів та діями направленими на часткове погашення кредиту в період з 08.01.2009 року по 10.12.2013 року, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В силу частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Таким чином, спірний кредитний договір, який було укладено шляхом підписання заяви позичальником, підписання якої є згодою щодо прийняття Умов та Правила надання банківських послуг, є укладеним у письмовій формі.

Спірний кредитний договір повністю відповідає вимогам частини 2 статті 208, частин 1,2 статті 207 ЦК України, якими встановлено вимоги для письмової форми правочину. Спірний кредитний договір є публічним договором, умови якого відповідно до частини 2 статті 633 ЦК України є однаковими для всіх споживачів аналогічних банківських послуг, що надаються банком.

Згідно пункту 1 статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного колегія вважає, що висновки суду першої інстанції є такими, що підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до «Умов та правил надання банківських послуг», Відповідач при укладанні Договору про надання банківських послуг дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайтів з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Правилами користування платіжною карткою.

Розділом 3 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачена можливість односторонньої зміни ОСОБА_3 та інших невід’ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в «Умовах та Правилах…». Відповідно до розділу 6 «Умов та Правил…» до обов’язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам, але неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє Клієнта від виконання його зобов’язань за даним Договором.

Сторонами було визначено, що засобами доступу до картрахунку є кредитна карта Клієнта.

Відповідач на підставі «Умов та правил надання банківських послуг» зобов’язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Також Відповідач зобов’язаний сплачувати комісії та інші плати, встановлені Банком за банківське обслуговування клієнта, у відповідності до ОСОБА_3.

Власник картрахунку зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно «Умов та правил надання банківських послуг», а у разі невиконання зобов’язань за Договором, у відповідності до даних Умов, на вимогу Банку виконати зобов’язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Для погашення кредиту Банк надав відповідачу інструменти передбачені Договором, а саме, поповнення картрахунку, здійснюється шляхом внесення коштів в готівковій або безготівковій формі і зарахування їх Банком на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків Клієнта на підставі Договору.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконала, хоча статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов’язання за даним договором.

У зв’язку з тим, що відповідач не поповнювала картрахунок вчасно, та всупереч «Умов та правил надання банківських послуг» допустила заборгованість по проведеним операціям, яка стала заборгованістю по картрахунку відповідача.

У разі непогашення суми простроченого кредиту та у разі виникнення прострочених зобов’язань відповідно до п.9.6 цих Умов встановлено, що Клієнт сплачує Банку комісію (пеню), яка розраховується згідно «Тарифів Банку» на час порушення зобов’язання та може змінюватись у відповідності до «Умов та правил надання банківських послуг».

Згідно статті 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до частин 1,2 статті 549 ЦК України та п.8.6 «Умов та правил надання банківських послуг» при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку судовий штраф в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5% від суми позову.

Відповідно до «Умов та правил надання банківських послуг» Відповідач доручив Банку списувати з картрахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежів, а при виникненні боргових зобов’язань згідно «Умов та правил надання банківських послуг», Боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку зокрема картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов’язань, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання).

У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором у відповідача станом на 31.10.2016 року виникла заборгованість у розмірі 25 990 грн. 41 коп., яка складається з: 1 597 грн. 86 коп. – заборгованість за кредитом; 19 280 грн. 33 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 398 грн. 39 коп. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1 213 грн. 83 коп. – штраф (процентна складова).

Відповідно до частини 1 статей 598, 599 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.6.4 «Умов та правил надання банківських послуг» клієнт має право в будь-який момент розірвати цей Договір, повідомивши про даний намір Банк шляхом подання в Банк письмової заяви про розірвання Договору за формою, встановленою Банком.

Відповідач не надавав до банку жодної письмової вимоги про незгоду з Умовами та Правилами чи розірвання Договору та не погасив наявну заборгованість.

Відповідно до п.9.12 «Умов та правил надання банківських послуг» Договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Крім того згідно до «Умов та правил надання банківських послуг» сторони визнали, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту Клієнта, відкритого в рамках Договору або підпадаючого під дію Договору, а також при закінченні використання послуг Банка, передбачених договором. За наявної у Клієнта в момент закриття останнього рахунку Клієнта непогашеної заборгованості перед Банком по Договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед Банком, дія договору закінчується після повного погашення заборгованості. До того ж, закриття картрахунку не тягне припинення обов’язків Клієнта погасити перед Банком заборгованість по ОСОБА_4, включаючи заборгованість з оплати комісій Банку.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов’язання та частиною 2 статті 615 ЦК України встановлено, що відповідач не може бути звільнений від відповідальності за порушення зобов’язання у разі односторонньої відмови від них.

Колегією суддів встановлено, що на теперішній час відповідачка не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, яка утворилась станом на 30 жовтня 2016 року, що є порушенням умов договору.

Вирішуючи позовні вимоги Банку про стягнення з відповідача штрафу, пені та комісії колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Як убачається з позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача у тому числі штраф, а також пеню та комісію у розмірі 3 398,39 грн., однак, позивачем не надано конкретного розрахунку заборгованості окремо за кожним видом неустойки у вигляді комісії та пені, а також у зв»язку з неможливістю одночасного застосування цивільно-правової відповідальності, колегія вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та комісії за порушення умов договору слід відмовити та стягнути з відповідача на користь позивача штраф, як неустойку за порушення боржником зобов’язання за кредитним договором в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5% від суми позову, яка складає 1043,90 грн. (1 597 грн. 86 коп. – заборгованість за кредитом + 19 280 грн. 33 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом = 20878,19 грн., 5% з яких складає – 1043,90 грн). Тобто, сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1 043,90 грн.– штраф (процентна складова).

Що стосується висновку суду першої інстанції про те, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з позовною заявою, колегія не приймає його з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 22.12.2017 року, тобто до ухвалення судом першої інстанції рішення по справі, звернулася до суду з заявою, в якій просила застосувати строк позовної давності до вимог ПАТ КБ “ПриватБанк” (а.с.26).

Згідно пункту 1 статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зазначені доводи відповідача та висновки суду першої інстанції про те, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з позовною заявою, є безпідставними та до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки останній платіж по кредитному договору здійснено відповідачем 10 грудня 2013 року, до суду із позовом ПАТ КБ “ПриватБанк” звернулось 21 листопада 2016 року, тобто із дотриманням загального строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦК України три роки.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором яка утворилась станом на 31.10.2016 року в розмірі 22 422,09 грн. яка складається з: 1 597 грн. 86 коп. – заборгованість за кредитом; 19 280 грн. 33 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1 043,90 грн.– штраф (процентна складова). Позовні вимоги у іншій частині задоволенню не підлягають.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат, сплачених при подачі позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 2800 грн.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”– задовольнити частково.

Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року– скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.01.2009 року, яка утворилась станом на 31.10.2016 року відповідно до розрахунку виникла заборгованість у розмірі 22 422,09 грн. яка складається з: 1 597 грн. 86 коп. – заборгованість за кредитом; 19 280 грн. 33 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1 043,90 грн.– штраф (процентна складова).

У іншій частині вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” судовий збір у розмірі – 2800 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.А.Єлізаренко

ОСОБА_3