Постанова № 74641422, 12.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 500/5532/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Присакар О.Я.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Танасогло Т.М.,

суддів – Запорожана Д.В.,

- ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 (далі по тексту позивач, ОСОБА_2М.), звернулася до суду з адміністративним позовом до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (далі по тексту відповідач, Ізмаїльське об'єднане УПФУ Одеської області ) з вимогами:

- визнати протиправними дій Ізмаїльського об'єднаного УПФУ Одеської області щодо відмови у виплаті грошової допомоги ОСОБА_2 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;

- зобов'язати Ізмаїльське об'єднане УПФУ Одеської області зарахувати до стажу ОСОБА_2, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи: з 01.01.1992 року по 01.03.2000 року та з 01.03.2000 року по 28.02.2017 року;

- зобов’язати Ізмаїльське об'єднане УПФУ Одеської області нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач всупереч вимог Конституції України, Законів України «Про пенсійне забезпечення», «;Про освіту», «;Про позашкільну освіту», постанов Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, від 06.05.2001 № 433, від 14.06.2000 № 963 відмовив позивачці у призначенні пенсії за вислугу років.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції встановив, що згідно протоколу Ізмаїльського об'єднаного УПФУ Одеської області від 24.04.2017 року № 1187 ОСОБА_2 отримує з 13.04.2017 року пенсію за віком (а.с. 27).

25.05.2017 року позивачка звернулась до Ізмаїльського об'єднаного УПФУ Одеської області з заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій (а.с. 28).

Ізмаїльським об'єднаним УПФУ Одеської області №24/П-01 від 08.06.2017 року позивачу було роз’яснено, що за підрахунком стажу роботи із необхідних 30 років страхового стажу у позивача в наявності є лише 12 років 08 місяців 24 дні спеціального стажу (з 15.08.1978 року по 01.09.1979 рік, з 01.10.1979 року по 01.11.1979 рік, з 10.01.1980 року до 12.11.1984 року, з 27.11.1984 року по 25.11.1985 рік, з 26.03.1986 року по 24.08.1987 рік, з 27.08.1987 року по 31.12.1991 рік). Не враховані до спеціального стажу періоди роботи позивача з 01.01.1992 року по 01.03.2000 рік та з 01.03.2000 року по 28.02.2017 рік, оскільки посада викладача в позашкільних навчальних закладах не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту, затвердженого постановою КМУ від 04.11.1993р. № 909 (а.с. 9).

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_2, вона працювала викладачем по класу народних інструментів в Новосельській музичній школі з 27.08.1987 року по 01.03.2000 року та викладачем по класу народних інструментів в Ізмаїльській дитячій музичній школі з 01.03.2000 року по теперішній час (а.с. 8).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посада викладача позашкільного навчального закладу, на якій працює позивач, Переліком № 909 не передбачена. Тобто, ОСОБА_2 працює з 01.01.1992 року на посаді, робота на якій не дає права на призначення пенсії за вислугу років.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про освіту» до позашкільних навчальних закладів належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Частиною 2 ст.54 Закону України «Про освіту» встановлено, що педагогічну діяльність у навчальних закладах здійснюють педагогічні працівники, у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти - науково-педагогічні працівники.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про позашкільну освіту» та Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 №433, до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші.)

Статтею 19 Закону України «Про позашкільну освіту», п. 25 Положення про позашкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 №433, встановлено, що учасниками навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі, зокрема, є педагогічні працівники, психологи, соціальні педагоги, бібліотекарі, спеціалісти, залучені до навчально-виховного процесу.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей відносяться до категорії педагогічних працівників.

На підставі п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 433 від 06 травня 2001 року, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні театральні, хорові, мистецтв та інші), відносяться до позашкільних навчальних закладів.

Так, на підставі Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, робота в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах на посадах учителів, логопедів, вчителів-логопедів, вчителів-дефектологів, викладачів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідуючих та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідуючих, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючих навчальною і навчально-виховною частиною, завідуючих філіями, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальних педагогів (організаторів позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичних психологів, педагогів-організаторів, майстрів виробничого навчання, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи дає право на пенсію за вислугою років.

В той же час, згідно вказаного переліку у позашкільних навчальних закладах право на пенсію за вислугу років мають директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

При цьому, відповідно до положення пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є 2 невід'ємних критеріїв для призначення пенсії за вислугу років, а саме:

1) наявність спеціального стажу роботи від 25 до 30 років;

2) посада, що дає право на призначення пенсії повинна бути зазначена у переліку, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що посада викладача позашкільного навчального закладу, на якій працює позивачка, Переліком №909 не передбачена. Тобто, позивачка працює на посаді, робота на якій не дає права на призначення пенсії за вислугу років.

Щодо посилання позивача на лист заступника Міністра соціального захисту населення України №01-3/133-02-2 від 01.02.1995, згідно якого повідомляється про поширення Кабінетом Міністрів України на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання порядку призначення пенсій за вислугу років, передбачений постановою КМУ від 04.11.1999 року №909 без внесення змін до неї (доручення КМУ від 06.01.1995року №397/21), колегія суддів зазначає наступне.

Наявність доручення КМУ від 06.01.1995 № 397/21 без відповідних змін до Переліку не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивача на посаді викладача в позашкільних закладах освіти.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі №419/794/15-а. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не має достатнього стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 308, 311, 313, 215, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного судового рішення – 12.06.2018 року

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_1