Постанова № 74641233, 29.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6796/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Шляхтицького О.І. , Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_2 адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року прийняту в порядку письмового провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (далі - ТОВ «Дунайська імпортна компанія», позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі Відповідач, або Одеська митниця ДФС) з урахуванням уточнень (від 26 січня 2018 року вхід.№2251/18), просить суд визнати протиправними та скасувати Рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18 липня 2017 року №UA500060/2017/000102/2, а також Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00815 від 18 липня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови є незаконними, прийнятими без достатніх правових підстав та такими, що підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та прийняту нове, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року.

Згідно приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Обставини справи.

05 липня 2017 року між ТОВ “Дунайська імпортна компанія” (Покупець) та FRUTOPOLIS S.A. (Греція) (Продавець) укладено Контракт на поставку №341/17, згідно з п.1.1 якого Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, котрий зазначено в Інвойсі.

З метою виконання умов вищеозначеного Контракту на поставку №341/17 від 05 липня 2017 року між ТОВ “Дунайська імпортна компанія” (Замовник) та S.С. “САТІСАRО-ТRАNS”S.К.І. (Молдова) (Перевізник) укладено Контракт №340/17 від 29 червня 2017 року, за умовами якого Перевізник приймає на себе зобов’язання з доставки вантажу Замовника, а Замовник приймає на себе зобов’язання зі сплати вартості перевезення вантажу, встановленої даним Контрактом.

01 лютого 2017 року між S.С. “САТІСАRО-ТRАNS”S.К.І. (Молдова) (Замовник) та SRL “Тіntоrеto-Trans” (Перевізник) укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №01/02/17-MD, відповідно до п.1.2 якого Замовник доручає, а Перевізник приймає на себе організацію міжнародних та внутрішніх автомобільних перевезень вантажів, здійснення їх транспортно-експедиційного обслуговування у відповідності з Кодексом автомобільного транспорту РМ, Правилами автомобільних перевезень вантажів РМ від 09 грудня 1999 року, Конвенцією КДПГ, Цивільним кодексом Республіки Молдова, та іншими документами, котрі регламентують автоперевезення.

На виконання Контракту на поставку №341/17 від 05 липня 2017 року SRL “Тіntоrеto-Trans” поставило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” (Покупець) персики свіжі класу “А” та “В”.

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару, та підтвердження митної вартості товару, декларантом позивача ТОВ “Брокерсько-експедиційна компанія “Атаман-Груп” разом з митною декларацією №UA500060/2017/011523 від 18 липня 2017 року до Одеської митниці ДФС подано зовнішньоекономічний контракт від 05 липня 2017 року №341/17, інвойс від 14 липня 2017 року №069, та інші документи.

Під час перевірки Одеською митницею ДФС наданих декларантом позивача ТОВ “Брокерсько-експедиційна компанія “Атаман-Груп” для підтвердження митної вартості товару, документів фахівцями контролюючого органу встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані Товариством документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари, а саме: митну декларацію подано для здійснення митного оформлення товарів “персики класу А та В”, однак в експортній митній декларації від 14 липня 2017 року №17GRЕХ410100043720 не визначено клас товару, що не дає змоги перевірити вартість товару; до митного оформлення надано лист "Маsiv Аvtо" SRL від 14 липня 2017 року, та рахунок-фактуру “САТІСАRО-ТRАNS” SRL від 14 липня 2017 року №14, при цьому, у наданих транспортних документах (СМR від 14 липня 2017 року №0061417) означене підприємство не значиться.

З урахуванням чого, та з метою підтвердження митної вартості товару, заявленої у МД №UA500060/2017/011523 від 18 липня 2017 року, митним органом, на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, зобов’язано декларанта протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, а саме: виписки з бухгалтерської документації; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а також запропоновано надати переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову.

18 липня 2017 року декларантом позивача ТОВ “Брокерсько-експедиційна компанія “Атаман-Груп” на адресу Одеської митниці ДФС надіслано повідомлення №1807-1, у якому зазначено, що додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів надаватися не будуть.

У зв’язку з чим, за результатами розгляду питання щодо митного оформлення, зазначеного у митній декларації №UA500060/2017/011523 від 18 липня 2017 року товару, Одеською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 18 липня 2017 року №UA500060/2017/000102/2, а також Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00815 від 18 липня 2017 року.

Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що наявність у наданих уповноваженою особою декларанта до митного оформлення товару документах вищеокреслених розбіжностей, слугувало достатньою підставою для відмови Товариству з обмеженою відповідальністю “ Дунайська імпортна компанія ” у розмитненні товарів за заявленою уповноваженою особою декларанта митною вартістю (за основним методом визначення митної вартості), та коригування митної вартості товару, а тому Одеською митницею ДФС, на думку суду, обґрунтовано, правомірно, та з дотриманням вимог ст.55 Митного кодексу України, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012року №598, прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Митному кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною 1 ст.53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно вимог ч. 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, до яких, зокрема, відносяться, виписка з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, га/або Інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставки товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Оцінка суду.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що обов'язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта, або уповноважену ним особу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом або уповноваженою ним особою відомостей може витребувати додаткові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення перевірки документів фахівцями контролюючого органу встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, зокрема:

- митну декларацію подано для здійснення митного оформлення товарів “персики класу А та В”, однак в експортній митній декларації від 14 липня 2017 року №17GRЕХ410100043720 не визначено клас товару, що не дає змоги перевірити вартість товару;

- до митного оформлення надано лист "Маsiv Аvtо" SRL від 14 липня 2017 року, та рахунок-фактуру “САТІСАRО-ТRАNS” SRL від 14 липня 2017 року №14, водночас, у наданих транспортних документах (СМR від 14 липня 2017 року №0061417) означене підприємство не значиться.

Вказані розбіжності викликали сумніви щодо автентичності поданих ТОВ “Брокерсько-експедиційна компанія “Атаман-Груп” до митного оформлення товарів документів, та відповідно виникли підстави вважати, що в наданих уповноваженою особою декларанта документах зазначено недостовірні відомості щодо заявленої митної вартості товару, що призвело до необхідності витребування, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, додаткових документів, та відомостей, а саме виписок з бухгалтерської документації; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, а також запропоновано надати переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 18 липня 2017 року декларантом позивача ТОВ “Брокерсько-експедиційна компанія “Атаман-Груп” на адресу Одеської митниці ДФС надіслано повідомлення №1807-1, у якому зазначено, що додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів надаватися не будуть.

Згідно вимог ч. 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, до яких, зокрема, відносяться, виписка з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, га/або Інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставки товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Згідно ч. 1 ст. 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких с Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Відповідно до стандартного правила 3.11 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання: 18 травня 1973 року, дата приєднання України: 15 лютого 2011 року, дата набрання чинності для України: 15 вересня 2011 року) зміст декларації на товари визначається митною службою. Письмова форма декларації на товари повинна відповідати типовій формі ООН.

Згідно розділу V Додатку до рекомендації № 1 “Формуляр-зразок Організації Об’єднаних Націй для зовнішньоторговельних документів. Керівні принципи для застосування” (2001) до сектору офіційного контролю відносяться документи, що необхідні для контролю товарів у межах зовнішньоторгових операцій, який здійснюється різними офіційними органами в країнах експорту, імпорту, транзиту. Здійснення контролю є необхідними у цілях, які можуть бути згруповані наступним чином, зокрема, стягнення мит та податків, забезпечення надходжень (експортна декларація товарів, єдині адміністративні документи, вантажна декларація, та інші).

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно п. 2,3 частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи відсутність у копії митної декларації країни відправлення та доданих до неї документах визначення класу товару (А, В), орган доходів і зборів не мав можливості перевірити числове значення заявленої митної вартості відповідно до умов ч.1 ст.54 Митного кодексу України.

Крім того, офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) - це міжнародні правила по тлумаченню найбільш широко використовуваних торговельних термінів в області зовнішньої торгівлі, у них зазначені яка з сторін договору – купівлі продажу повинна здійснити необхідні для перевезення та страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, та які витрати несе кожна з сторін. Обрані сторонами умови зовнішньоекономічного договору умови поставки товару визначають те, які витрати включаються до ціни, що була фактично сплачена або належить до сплати за оцінювані товари або іншими словами, визначають конкретні складові митної вартості товарів.

Відповідно ч.2 ст.6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Згідно зі ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що ціна зовнішньоекономічного договору є обов'язковою умовою договору, та за умови відсутності ціни товару в договорі, документ в якому вона зазначена фактично, в цьому випадку - інвойс є невід'ємною частиною договору.

Інвойс - це основний документ, згідно з яким оплачуються товари та послуги відповідно до вказаних у ньому умов. В комерційній практиці супровідний документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і зведення про відправника і одержувача.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що за умовами укладеного між ТОВ “Дунайська імпортна компанія” (Покупець) та FRUTOPOLIS S.A. (Греція) (Продавець) Контракту на поставку №341/17 від 05 липня 2017 року оплата за товар Покупцем може здійснюватися на умовах 100% передплати з боку Покупця, вартість товару вказується в інвойсі на кожну партію товару. Оплата товарів здійснюється покупцем на підставі інвойсу.

Згідно п.4.5 вказаного Контракту на поставку №341/17 від 05 липня 2017 року інвойс повинен містити в собі, у тому числі, інформацію про вартість товару. Сума за контрактом № 341/17 від 05 липня 2017 року на постачання товару складає 500 000 євро, натомість в Інвойсі №069 від 14 липня 2017 року зазначено 6 660,95 євро.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документом, який підтверджує митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Частинами 4,5 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, у тому числі, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Згідно розділу ІІІ (графа 20) Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

З урахуванням вищевикладеного, а саме того, що декларантом позивача ТОВ “Брокерсько-експедиційна компанія “Атаман-Груп” до митного оформлення надано лист "Маsiv Аvtо" SRL від 14 липня 2017 року, та рахунок-фактуру “САТІСАRО-ТRАNS” SRL від 14 липня 2017 року №14, при цьому, у наданих транспортних документах (СМR від 14 липня 2017 року №0061417) означене підприємство не значиться, а також з урахуванням наявності вищезазначених порушень, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів, декларантом до митного органу додаткових документів надано не було, у зв’язку з чим, та з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару, з урахуванням інформації, яка наявна в митного органу, між декларантом та Одеською митницею ДФС проведено консультації щодо обрання методу визначення митної вартості, за результатами яких встановлено, що у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними, та подібними (аналогічними) товарами, а тому, відповідно до положень ст.ст.59,60 Митного кодексу України, неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних, та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 Митного кодексу України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості у даних правовідносинах не можуть бути використанні, оскільки в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.

Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Також, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно ч. 9 статті 58 Митного кодексу України розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості товару №1 МД є більшим (МД від 15 липня 2017 року №UА500060/2017/011340, МД від 15 липня 2017 року №UА102150/2017/203185), та становить 0,65 долара США за кг. нетто, ніж заявлено декларантом 0,50 долара США за кг. нетто; рівень митної вартості товару №2 МД є більшим (МД від 15 липня 2017 року №UА500060/2017/011340, МД від 15 липня 2017 року №UА102150/2017/203185), та становить 0,65 долара США за кг. нетто, ніж заявлено декларантом 0,33 долара США за кг. нетто, у зв’язку з чим обрано метод визначення митної вартості – резервний.

У зв’язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18 липня 2017 року №UA500060/2017/000102/2, у якому визначено джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій.

Дослідивши текст вказаного рішення колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що воно містить достатньо обґрунтуванні причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, окрім того в ньому зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості, а також підстави, за наявності котрих не застосовано кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Додатково декларанту було роз'яснено вимоги ч.3 ст.52 Митного кодексу України на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу ДФС про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом ДФС; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу ДФС про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України.

Крім того, декларанту роз'яснено його право відповідно до п.4 ч.3 ст.52 Митного кодексу України оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 Митного кодексу України, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості товарів.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що наявність у наданих уповноваженою особою декларанта до митного оформлення товару документах вищевказаних розбіжностей, слугувало достатньою підставою для відмови ТОВ “ Дунайська імпортна компанія” у розмитненні товарів за заявленою уповноваженою особою декларанта митною вартістю (за основним методом визначення митної вартості), та коригування митної вартості товару, а тому Одеською митницею ДФС, на думку суду, обґрунтовано, правомірно, та з дотриманням вимог ст.55 Митного кодексу України, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012року №598, прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З системного аналізу вимог діючого законодавства та обставин справи колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 18 липня 2017 року №UA500060/2017/000102/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00815 від 18 липня 2017 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача.

Інші доводи товариства зазначені в апеляційній скарзі колегія суддів до уваги також не приймає, оскільки вони не спростовують висновку викладеного у рішенні суду першої інстанції з яким погоджується суд.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову ТОВ “Дунайська імпортна компанія” до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, є правильним.

Правова позиція Європейського суду.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 316, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 30 травня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3