Постанова № 74640819, 04.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2194/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Матковської З.М., Сапіги В.П.,

при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року (суддя: Осташ А.В., ухвалена в м. Тернопіль о 10:18, повний текст постанови виготовлено 13.07.2010 року) у справі №2-а-12016/08/1970 за адміністративним позовом Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2008 року Тернопільська об’єднана державна податкова інспекція звернулася в суд з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб в сумі 184 233,65 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначив, що станом на 06 жовтня 2008 року за підприємцем обліковується непогашена заборгованість по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 184233,65 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року позов задоволено, стягнуто з відповідача за рахунок його активів заборгованість по орендній платі з фізичних осіб в сумі 184233,65 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права та неповне з’ясування всіх обставин справи просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Як на доводи апеляційної скарги апелянт зокрема посилається на те, що заборгованість, що є предметом спору, виникла по сплаті відповідачем орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою, за період з 2005 р. по 2006р.

Апелянт вказує, що Рішенням господарського суду Тернопільської області від 27.12.2007р. у справі №3/414-5067 (набрало законної сили) визнано частково недійсним пункт 5 договору оренди земельної ділянки від 28.03.2002р., укладеного між Тернопільською міською радою та суб'єктом підприємницької діяльності - приватним підприємцем ОСОБА_2 ОСОБА_2 за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 12 в частині оплати орендної плати з 28 березня 2002 року до 28 березня 2008р. з моменту його заключення, як такий, що укладений всупереч чинному законодавству України.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.07.2010 року та прийнято нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 24 січня 2018 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року, а справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Верховний Суд зазначає, що не дослідженим залишився період виникнення спірної заборгованості та реальний стан розрахунків відповідача по орендній платі за відповідний період в залежності від підстав, які слугували нарахуванню грошових зобов'язань, а тому висновок апеляційного суду про безпідставність нарахування та стягнення спірної суми заборгованості є передчасним.

Апелянт повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, однак конверт повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що відповідно до ч.11 ст. 126 КАС України вважається, що така повістка вручена належним чином.

Позивач повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, однак явки представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності 12.04.2002 року, про що видано відповідне свідоцтво про державну реєстрацію, та перебуває на обліку в Тернопільській об’єднаній державній податковій інспекції як платник окремих податків з 02.06.2005 року.

Так, 15.06.2005 року позивачем проведено планову документальну виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 ОСОБА_2 (акт № 552/17-426/НОМЕР_1 від 15.06.2005 року) за період з 01.10.2003 року по 31.03.2004 року.

Перевіркою встановлено порушення пункту 7 статті 19 Закону України “Про плату за землю” в чинній редакції на момент перевірки, пункту 5 Договору оренди земельної ділянки з Тернопільською міською радою № 481, ст. ст. 13, 21 Закону України “Про оренду землі” в редакції, чинній на час перевірки, в результаті чого виникла недоплата по орендній платі за землю в розмірі 147763,44 грн.

Крім цього, як вбачається з акта від 03.08.2006 року № 13900/15-214/НОМЕР_1 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податкового зобов’язання орендної плати за землю СПД-ФО ОСОБА_2 ОСОБА_2 за період з 09.06.2005 року по 29.06.2005 року та розрахунку штрафних (фінансових) санкцій платнику донараховано 13886,1 грн. фінансових санкцій.

Також, органами державної податкової служби за наслідками розгляду актів прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001561800/0/40775 від 21.06.2005 року, № 0001001502/0/50015 від 07.08.2006 року, № 0001011502/0 від 07.08.2006 року, б/н від 07.08.2006 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач самостійно узгодив податкові зобов’язання по платежу орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, подавши 09.02.2006 року до Тернопільської ОДПІ податкову декларацію плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, згідно якої протягом 2006 року нараховано орендну плату за кожен місяць в сумі 8496,40 грн.

Виходячи з цього, податковий орган вважає, що станом на 06.10.2008 року за Відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом в сумі 184233,65 грн., що підтверджується розрахунком суми позовних вимог (а.с.5).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявних доказів, які підтверджують у відповідача наявність податкового боргу.

Суд першої інстанції послався на положення пункту 3.1.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Проте, судова колегія апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27 грудня 2007 року у справі №3/414-5067 визнано недійсним пункт 5 договору оренди земельної ділянки від 28 березня 2002 року, укладеного між Тернопільською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ОСОБА_2, в частині оплати орендної плати за землю з 28 березня 2002 року по 28 березня 2008 року.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18 січня 2008 року виправлено описку в частині визначення кінцевої дати періоду оплати орендної плати, та зазначено, що правильно слід читати «в частині щодо оплати орендної плати в період з 28.03.2002р. по 28.03.2005р.»

Таким чином, апеляційний суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для сплати частини боргу згідно розрахунку суми боргу в сумі 147 763, 44 грн.

Щодо іншої суми податкового боргу, яка виникла згідно самостійного узгоджених податкових зобов’язань по платежу орендної плати за землю за 2006р. та на підставі податкових повідомлень-рішень №0000991502 від 07.08.2006р., №0001011502 від 07.08.2006р. та №0001001502 від 07.08.2006р. то в цій частині вимог, доводи позивача є обґрунтованими та підтверджені документально, відтак позов в цій частині підлягає задоволенню, а тому слід стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ОСОБА_2 в користь бюджету 36 470,21 грн.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, з винесенням нової постанови про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача податкової заборгованості в сумі 36 470,21 грн.

Керуючись статтями 306, 307, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року у справі №2-а-12016/08/1970, скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції задоволити частково.

Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 ОСОБА_2 (47234, Тернопільська область, Зборівський район, с. Заруддя, фактична адреса: м. Тернопіль, вул. Поліська,12, і.к. НОМЕР_1) за рахунок його активів заборгованість по орендній платі з фізичних осіб в сумі 36 470,21 грн., які перерахувати на р/р 33214815700002, код платежу 13050500 місцевого бюджету УДК у місті Тернополі, код одержувача 23588119, банк ГУДКУ в Тернопільській області, МФО 838012.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 12.06.2018р.