Постанова № 74640817, 12.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/8409/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Сокальського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 03 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Сокальського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, про визнання неправомірним рішення про відмову у призначенні пенсії ,-

суддя (судді) в суді першої інстанції – ОСОБА_4,

час ухвалення рішення: 15:38:23,

місце ухвалення рішення – м.Червоноград,

дата складання повного тексту рішення не вказана,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Сокальського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, в якому просив суд визнати неправомірною відмову останнього щодо відмови йому у призначенні пенсії з 17.02.2017 року відповідно до ст. 14 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням пільгового стажу за період роботи з 31.08.1992 р. по 21.01.1993 р. на посаді учня підземного електрослюсаря та з 11.02.1993 р. по 24.05.1993 р. на посаді підземного електрослюсаря шахти "Комісарівська" виробничого об'єднання "Луганськвугілля", а також період служби в армії з 07.06.1993 р. по 13.12.1994 р., а також зобов’язати відповідача призначити та виплатити йому з 07.06.2016 року пенсію згідно ст. 14 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням пільгового стажу за вище вказані періоди роботи та служби в армії.

Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 03 липня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Сокальського об’єднаного управління ПФУ Львівської області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_3 з 03 лютого 2017 року відповідно до ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням пільгового стажу за період роботи з 31.08.1992 р. по 21.01.1993 р. на посаді учня підземного електрослюсаря та з 11.02.1993 р. по 24.05.1993 р. на посаді підземного електрослюсаря шахти "Комісарівська" виробничого об'єднання "Луганськвугілля", а також періоду служби в армії з 07.06.1993 р. по 13.12.1994 р. Зобов'язано Сокальське об’єднане управління ПФУ Львівської області призначити та виплатити ОСОБА_3 з 03 лютого 2017 року пенсію відповідно до ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням пільгового стажу за період роботи з 31.08.1992 р. по 21.01.1993 р. на посаді учня підземного електрослюсаря та з 11.02.1993 р. по 24.05.1993 р. на посаді підземного електрослюсаря шахти "Комісарівська" виробничого об'єднання "Луганськвугілля", а також періоду служби в армії з 07.06.1993 р. по 13.12.1994 р. У решті вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що у даному спорі формальні вимоги щодо необхідності подачі оригіналу військового квитка позивача мали бути знижені до такого допустимого рівня, що давав би можливість розв'язати проблему, пов’язану із соціальним захистом позивача, розумно й пропорційно. Тим пече, період служби в армії з 07.06.1993 р. по 13.12.1994 р. підтверджується не тільки копією військового квитка, а й у сукупності з іншими доказами – вкладишем до трудової книжки; наказом шахти "Комісарівська" від 1993 року № 300/к (п. 2.6); довідкою від 30.12.2015 року № 04-652 та в цілому не викликає сумнівів.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що представлені документи ОСОБА_5 не були взяті до уваги, оскільки вкладиш без трудової книжки недійсний, записи №1-2 та №3-4 вкладиша не засвідчені печаткою підприємства, а уточнюючі довідки видані 30.12.2015 року посадовими особами органів, які ведуть свою діяльність на тимчасово окупованій території, тому немає підстав для зарахування періодів роботи з 31.08.1992 року по 21.01.1993 року та з 11.02.1993 року по 23.05.1993 рік до загального та пільгового (підземного) стажу роботи.

Позивач подав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Разом з тим, на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, яким він просить замінити відповідача – Сокальське об’єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 13814885, місцезнаходження юридичної особи: 79016, Львівська область, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, підстава реорганізації шляхом приєднання – постанова Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 року №821)

По причині реорганізації Сокальського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 року №821 судом апеляційної інстанції в порядку ч.1 ст.52 КАС України допущено заміну відповідача його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач проживає у м. Червонограді, маючи статус особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО. Останнє підтверджується довідкою від 06.03.2015 р.

07.06.2016 року позивач звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії, у якій було відмовлено. Згодом 07.02.2017 року позивач звернувся вдруге з такою заявою, надавши додаткові документи на підтвердження наявного трудового стажу.

Відповідно до копії вкладишу в трудову книжку серії БТ-1 № 4773495, заведеного на ім'я позивача, трудова діяльність останнього складається з таких періодів: 01.09.1989 р. - 26.01.1993 р. – навчання в СПТУ-79; 31.08.1992 р. - 21.03.1993 р. та 11.02.1993 р. - 24.05.1993 р. – учень підземного електрослюсаря та підземний електрослюсар шахти "Комісарівська" виробничого об'єднання "Луганськвугілля"; 07.06.1993 р. - 13.12.1994 р. – служба в армії; 16.03.1995 р. - 09.06.2003 р. – підземний електрослюсар шахти "Комісарівська" виробничого об'єднання "Луганськвугілля"; 09.03.2004 р. до моменту переведення з тимчасово окупованої території – підземний електрослюсар, підземний прохідник та гірничий робітник з ремонту гірничих виробок шахти "Ніканор-Нова" ДП "Луганськвугілля"; 10.03.2015 р. – даний час – учень підземного електрослюсаря та підземний електрослюсар ПАТ "Шахта "Надія".

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має лише цей вкладиш без трудової книжки, останній подавався ним відповідачеві.

Згідно копії диплому серії Д № 568978 від 26.01.1993 р., позивач з 01.09.1993 р. по 26.01.1993 р. навчався у СПТУ-79 м.Перевальська Луганської області.

Відповідно до копії військового квитка серії УН № 0559756 від 04.06.1993 р., позивач з 07.06.1993 р. по 13.12.1994 р. проходив в службу в лавах ЗСУ. Судом першої інстанції встановлено, що оригінал військового квитка позивач здав у військкомат і на вимогу пенсійного фонду останній може його надати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність.

Виходячи зі змісту норм ст. 48 КЗпП України, а також п.п. 5, 18 постанови ОСОБА_2 Міністрів УРСР і Укрпрофради від 16.11.1973 р. № 529 "Про трудові книжки робітників і службовців", п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", заповнення та ведення трудової книжки проводиться власником або уповноваженим ним органом, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Виходячи з цього положення, суд робить висновок про неможливість ставлення у вину особи неправильного заповнення її трудової книжки.

Згідно із пунктом 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 року № 162, що затверджена постановою держкомпраці СРСР (яка діяла на момент проведення перших чотирьох записів), усі записи до трудової книжки вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження) та повинні відповідати точно тексту наказу.

Як вбачається з копій наказів шахти "Комісарівська" виробничого об'єднання "Луганськвугілля" від 01.02.1993 р. № 60-к; від 15.02.1993 р. № 100-к; від 31.08.1992 р. № 546-к; від 17.05.1993 р. № 300-к, останні відповідають реквізитам наказів, що зазначені у вкладиші до трудової книжки, і з їх змісту вбачається хронологія прийняття позивача на роботу на шахту "Комісарівська", звільнення звідти у зв’язку з призовом в армію.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до п. 3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 року № 162, що затверджена постановою держкомпраці СРСР (яка діяла на момент проведення перших чотирьох записів), усі записи до трудової книжки вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), а також п. 3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. Вкладиш без трудової книжки недійсний.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п.3 вищевказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідно до довідки від 30.12.2015 року № 04-651, виданої зі штампом відокремленого виробничого підрозділу "Шахта "Ніканор-Нова" ДП "Луганськвугілля" та підписом посадових осіб, суми заробітної плати позивача відповідають первинним документам по рахункам, які перебувають на зберіганні в архіві ГОАО "Шахта "Комісарівська" ГХК "Луганськвугілля".

Довідки від 30.12.2015 р. № 04-650, № 04-654 містять відомості щодо суми заробітної плати позивача за 1992-1993 рр.

Згідно довідки від 30.12.2015 року № 04-647, виданої зі штампом відокремленого виробничого підрозділу "Шахта "Ніканор-Нова" ДП "Луганськвугілля" та підписом посадових осіб, позивач дійсно працював на шахті "Комісарівська" з 31.08.1992 р. по 21.01.1993 р.

Відповідно до довідки від 30.12.2015 року № 04-652, виданої зі штампом відокремленого виробничого підрозділу "Шахта "Ніканор-Нова" ДП "Луганськвугілля" та підписом посадових осіб, позивач дійсно працював на шахті "Комісарівська" з 11.02.1993 р. по 23.05.1993 р.

Аналогічні відомості містяться у довідках від 30.12.2015 р. №04-648, №04-653, що видані зі штампом ВВП "Шахта "Ніканор-Нова" ДП "Луганськвугілля" та підписом посадових осіб.

Згідно копії наказу ДП "Шахта "Ніканор-Нова" №140 від 29.03.2004 р., завіреного штампом ВВП "Шахта "Ніканор-Нова" ДП "Луганськвугілля" та підписом посадових осіб, у зв’язку з ліквідацією шахти "Комісарівська" архівні документи передані ДП "Ніканор-Нова".

Відповідно до Додатку № 1 до наказу шахти "Комісарівська" від 07.12.1994 р. №553/к, засвідченого штампом відділу кадрів ВВП "Шахта "Ніканор-Нова" ДП "Луганськвугілля", посади, на яких працював позивач, віднесені до переліку, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, передбачені списком №1.

Як видно з листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 03.11.2016 року, позивач у жовтні 2016 року звертався у дане міністерство для підтвердження довідок про трудовий стаж, виданих ВП "Шахта "Ніканор-Нова" ДП "Луганськвугілля". У відповідь на звернення міністерство повідомило, що останнє не має на збереженні архівних документів з особового складу підприємств, установ, організацій, що знаходилися чи знаходяться у його сфері управління, тому не може видати уточнюючих довідок.

Виходячи з вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами відповідача про неприйнятність поданих довідок як доказів по даній справі, та приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку про те, що подані позивачем документи (копії наказів, довідки), що видані позивачеві ВВП "Шахта "Ніканор-Нова" ДП "Луганськвугілля" не є незаконними у розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", оскільки видані підприємством, що було утворено в порядку, визначеному законом, у період, коли територія його розташування знаходилася під контролем офіційної влади. До того ж, всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були створенні до проведення АТО і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки на тій підставі, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.

Щодо відмови відповідача у зарахуванні до пільгового стажу періоду служби позивача в армії суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п. 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і в копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачеві не може бути поставлено у вину неналежне ведення трудової книжки, оскільки останнє було обов’язком роботодавця. Виходячи з приписів законодавства, трудовий стаж позивача має встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Період служби позивача в армії з 07.06.1993 р. по 13.12.1994 р. підтверджується копією військового квитка, вкладишем до трудової книжки, наказом шахти "Комісарівська" від 1993 року № 300/к (п. 2.6), довідкою від 30.12.2015 року № 04-652 та в цілому не викликає сумнівів.

Статтею 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом внутрішньо переміщених осіб.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду про те, що ситуація позивача є якраз такою проблемою, про яку йдеться в цьому Законі, оскільки останній як людина, громадянин України, фактично опинився заручником обставин щодо неможливості виконання вимог про подачу оригіналів документів. Тому у даному спорі формальні вимоги щодо необхідності подачі оригіналу військового квитка позивача мали бути знижені до такого допустимого рівня, що давав би можливість розв'язати проблему, пов’язану із соціальним захистом позивача, розумно й пропорційно.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції робить висновок про безпідставність відмови відповідача у зарахуванні періоду служби в армії до пільгового стажу.

Щодо визначення дня звернення позивача за призначенням йому пільгової пенсії, суд повідомляє наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Абзацом 1 п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. №22-1 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції Україин 27.12.2005 р. за № 1566/11846 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Виходячи з наведених норм, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість призначення позивачу пенсії з 07.06.2016 р., так як результатом звернення, що датується вказаною датою, була відмова у призначенні пенсії, яка була оскаржена у встановленому законом порядку, проте суд не визнав таку незаконною. Тому пенсія повинна бути призначена позивачу з дня, коли він вдруге звернувся за призначенням пенсії, а саме з 03.02.2017 р.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вкладиш до трудової книжки та вище вказані документи, надані на уточнення відомостей про трудовий стаж позивача, логічно, повно і змістовно узгоджуються між собою, не викликаючи сумнів у правдоподібності записів щодо трудової діяльності позивача. До цього ж, відсутність штампу на перших чотирьох записах у вкладиші не може нівелювати відповідних записів про трудову діяльність та може бути поставлена у вину тільки роботодавцю, який мав обов’язок належного їх ведення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сокальського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області) залишити без задоволення.

Постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 03 липня 2017 року у справі № 459/792/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Сокальського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області) про визнання неправомірним рішення про відмову у призначенні пенсії – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи – протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8