Постанова № 74640746, 12.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/11216/17

ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій неправомірними,-

суддя (судді) в суді першої інстанції – ОСОБА_3,

рішення прийняте за наслідками розгляду в порядку скороченого провадження,

місце ухвалення рішення – м.Яворів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій щодо відмови у призначенні йому пенсії неправомірними та зобов’язання призначити пенсію на пільгових умовах починаючи з 10 березня 2017 року.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2017 року позов задоволено частково

Постанова мотивована тим, що подані позивачем документи підтверджують його спеціальний статус - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, що він у період з 03.05.1986 по 11.05.1986 виконував роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження в м. Чорнобиль, а тому суд вважає, що ОСОБА_2 має право на призначення йому пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зменшенням пенсійного віку на 10 років.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що представленими позивачем документами не підтверджено роботу ОСОБА_2 у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року – не менше 5 календарних днів, що дає право на призначення пенсії за віком з 50 років.

Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.

Разом з тим, на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, яким він просить замінити відповідача - Городоцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (підстава реорганізації шляхом приєднання – постанова Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 року №821)

По причині реорганізації Городоцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 року №821 судом апеляційної інстанції в порядку ч.1 ст.52 КАС України допущено заміну відповідача його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.03.2017 р. позивачу виповнилося 50 років і його загальний страховий стаж складає 20 років 4 місяці 12 днів. В період з 12.05.1985 р. по 30.05.1987 р. він проходив строкову службу в рядах ОСОБА_4. Під час проходження військової служби в період з 03.05.1986 р. по 11.05.1986 р. приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого йому було видано в установленому законом порядку посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії. Реалізуючи своє право на пенсійне забезпечення, 09.06.2017 позивач звернувся з заявою в Городоцьке об’єднане управління Пенсійного Фонду України Львівської області про призначення пенсії на пільгових умовах, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, однак в призначенні такої листом від 15.08.2017 р. йому було відмовлено у зв’язку з тим, що представленими документами не підтверджено його роботу у зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986, що дає право на призначення пенсії за віком у віці 50 років.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, - передбачено зменшення віку на 10 років.

Відповідно до статті 9 вищевказаного Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно статті 10 цього Закону учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986 - 1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Пунктом 2 частини першої статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, до 2 категорії відносяться учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів.

Згідно зі статтею 65 цього Закону учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Відтак, з аналізу вказаних норм слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2018 року.

Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, при цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору «Перереєстровано» і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 обласною державною адміністрацією було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії серії А № 276678, на якому проставлено відмітку «перереєстровано», що свідчить про те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який працював у зоні відчуження у 1986 році.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а підтвердженням такого факту може бути будь-який первинний документ.

Відповідно до довідки Військової частини №65 від 11.01.1992 року ОСОБА_2 виконував обов’язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 30-км зоні м.Чорнобиль в період з 03.05.1986 р. по 11.05.1986 р. на виконання наказу в/ч №124 від 30.05.1986 року.

Окрім цього, в матеріалах справи наявна копія військового квитка позивача серії НК № 5434420, виданого Шевченківським районним військовим комісаріатом, в якому зазначено, що позивач брав участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС у вказаний період.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Тому, у відповідності до вищенаведеної норми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність призначити позивачу пенсію не з 10 березня 2017 року, як той просить у своєму позові, а з 11 березня 2017 року, тобто з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки позивачем відповідачеві були надані усі документи для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, а інших обставин, окрім тих, що наведені в оспорюваному рішенні, які б виключали можливість призначення позивачеві пенсії за віком, відповідач під час розгляду справи не зазначив, вимоги позивача про зобов’язання відповідача призначити йому пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області) залишити без задоволення.

Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2017 року у справі № 460/3691/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області) про визнання дій неправомірними – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7