Ухвала суду № 74640302, 20.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7844/15 Справа № 199/2128/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Бараннік О.П.

Категорія

20 серпня 2015 року

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2015 рік серпень 20 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Колодяжної Н.Є., Лисичної Н.М.,

при секретарі - Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м’ясокомбінат» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м’ясокомбінат» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м’ясокомбінат» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2013 року по справі № 401/3294/12 (2/401/2707/12) його позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м’ясокомбінат» був задоволений частково, зокрема на його користь з зазначеного товариства стягнуто 12 522 гривні 14 копійок в рахунок заборгованості по заробітній платі ; 149 372 гривні 10 копійок – середнього заробітку за час вимушеного прогулу ; 8 250 гривень 78 копійок – компенсації за невикористану відпустку та 3 000 гривень – моральної шкоди, а всього 173 145 гривень 02 копійки.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 року зазначене рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2013 року – залишено без змін.

22.05.2014 року позивачеві видано виконавчий лист.

20.06.2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Глобинського районного управління юстиції ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження № 43739806 з виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2013 року.

24.12.2014 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м’ясокомбінат» відхилено, а рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційної інстанції залишені без змін.

02.03.2015 року виконавчий лист по справі № 401/3294/12 по стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м’ясокомбінат» на користь позивача 173 145 гривень 02 копійок виконано повністю.

03.03.2015 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Глобинського районного управління юстиції ОСОБА_3 закінчено виконавче провадження у зв’язку з виконанням рішення суду.

Посилаючись таким чином на зазначені обставини, а також на те, що оскільки відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що у його випадку за період з 24.11.2011 по 12.03.2015 року складає 889 593 гривні 94 копійки, позивач вимушений був звернутись з даним позовом до суду.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2015 року з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м’ясокомбінат» на користь ОСОБА_2 стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 889 593 гривні 84 копійки.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський м’ясокомбінат», посилаючись на незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду, допущені порушення норм матеріального і процесуального права, просило його скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м’ясокомбінат» підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку обґрунтовано, згідно з процесуальним і матеріальним законом постановив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м’ясокомбінат» про те що стаття 117 КЗпП України не передбачає стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку, які виникли у зв’язку з невиконанням судових рішень у трудових спорах, а тому суд, установивши, що позовні вимоги фактично стосуються стягнення сум за невиконання рішення, у задоволенні такого позову повинен відмовити, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з рішення Верховного Суду України від 22 січня 2014 року постановленого по справі № 6-159цс 13, і яке у відповідності до положень статті 360-7 ЦПК України за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самим норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх суддів України, за змістом статі 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний суд України рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у зв’язку з положеннями статті 117, 237-1 цього Кодексу роз’яснив, що статтею 47 Кодексу роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільнені всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки з підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2-12, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для накладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

За викладених обставин не можуть бути підставою для скасування рішення суду і доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м’ясокомбінат» на положення статі 61 Конституції України, за якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Що стосується посилань Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м’ясокомбінат» на не співмірність стягуваної суми з розміром посадового окладу позивача, який складав 2 830 гривень, то вони на думку судової колегії також не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2013 року, як розмір середньомісячної заробітної плати позивача, так і його розмір середньоденної заробітної плати було встановлено і вона складали 23 235 гривень 66 копійок і 1 106 гривень 46 копійок відповідно, і ці обставини за положеннями частини 3 статті 61 ЦПК України доказуванню не підлягають .

Таким чином, з огляду на викладене, а також на те, що відповідно до пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року перебіг тримісячного строку звернення до суду за положеннями статті 117 КЗпП України починається з наступного дня після проведення зазначених в ній виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір між сторонами, в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Суд не допустив порушень матеріального та процесуального права, які могли б тягнути за собою скасування рішення.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 – 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м’ясокомбінат» відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2015 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути принесена касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :