Ухвала суду № 74638407, 06.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1782/18

УХВАЛА

06 червня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

за участю секретаря Станкової О.Ф.

за участю сторін:

від позивача – ОСОБА_1 (за ордером); ОСОБА_2 (за довіреністю)

від відповідача – ОСОБА_3В.(за довіреністю)

від третьої особи – ОСОБА_4О.(за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника третьої особи про залишення адміністративного позову без розгляду,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_5 до Юридичного департаменту Одеської міської ради в особі Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Споживче товариство “Право на відпочинок” про скасування внесення даних про підтвердження відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців, що були внесені 12.08.2005 року державним реєстратором ОСОБА_6 Георгієвною на підставі Реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу від 08.08.2005 року, скасування державної реєстрації нової редакції Статуту СТ «Право на відпочинок» в редакції 2016 року, який підписала ОСОБА_7, скасування внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань щодо зазначення інформації виконавчого директора ОСОБА_8

Представником третьої особи – Споживчого товариства “Право на відпочинок” подано клопотання про залишення даного адміністративного позову без розгляду у зв’язку з порушенням строку звернення до адміністративного суду, яке представник третьої особи підтримав у судовому засіданні.

В обґрунтування зазначеного клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду представник третьої особи зазначив, що згідно Протоколу № 3 загальних зборів членів споживчого товариства «Право на відпочинок» від 30 вересня 2001 року ОСОБА_7 була обрана головою правління споживчого товариства «Право на відпочинок», на яких був присутній і позивач ОСОБА_5, та був доповідачем по 5 -ому питанню порядку денного і проголосував «ЗА» обрання ОСОБА_7 головою правління споживчого товариства «Право на відпочинок». Крім того, згідно Протоколу № 8 загальних зборів членів споживчого товариства «Право на відпочинок» від 31 січня 2016 року позивач ОСОБА_5 взагалі був обраний головою цих зборів. На даних зборах вирішувались питання щодо затвердження діючої редакції Статуту СТ «Право на відпочинок» від 2016 року та щодо делегування повноважень на підписання нової редакції Статуту та реєстрацію відповідних змін нікому іншому, як ОСОБА_7 «ЗА» проголосували всі члени одноголосно. Також, як голова загальних зборів позивач ОСОБА_5 підписав даний Протокол № 8 від 31 січня 2016 року. Таким чином, протягом 17 останніх років діяльності СТ «Право на відпочинок» позивач ОСОБА_5 постійно приймав участь у обранні ОСОБА_7 головою правління СТ «Право на відпочинок» та у делегуванні їй функцій управління Товариством, у затвердженні змін до Статутних документів та жодних сумнівів та нарікань щодо легітимності обрання чи здійснення відповідних функцій ОСОБА_7 в нього не виникало. На підставі та на виконання ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року та відповідних змін від 22 червня 2005 року до Постанови КМУ № 118 від 22 січня 1996 року «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України», починаючи з червня 2005 року у загальнодоступному доступі перебуває інформація щодо реєстраційних дій щодо кожного, конкретно взятого Товариства, тобто, протягом 13 років можна було ознайомитися з оскаржуваними рішеннями державних реєстраторів, а у своїй позовній заяві від 10.11.2017 року до господарського суду Одеської області про визнання недійсним рішень загальних зборів членів товариства та визнання недійсним договору купівлі - продажу ОСОБА_5 у першому абзаці посилається на оскаржуване в адміністративному суді рішення державного реєстратора від 12.08.2005 року та вказує на хронологію подій, які відбувались у Товаристві, починаючи з 1998 року та у додатках до цього позову надає Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.11.2017 року де в розділі «Реєстраційні дії» є хронологія оскаржуваних рішень державних реєстраторів. Так, до господарського суду Одеської області ОСОБА_5 оскаржував рішення загальних зборів членів Товариства від 05.11.2017 року, тобто, через декілька днів після прийняття рішення ОСОБА_5 виклав всі обставини діяльності Товариства за минулі роки, що свідчить про те, що дані обставини були йому відомі значно раніше.

Таким чином, третя особа вважає, що позивачем порушено строк звернення до суду встановлений ст. 122 КАС України.

Представники позивача заперечували проти задоволення клопотання та залишення позову без розгляду, оскільки заперечив підписання протоколу позивачем.

Представник відповідача залишила розгляд даного питання на розсуд суду.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Протоколом № 3 загальних зборів членів споживчого товариства «Право на відпочинок» від 30 вересня 2001 року (а.с.55 т.2) ОСОБА_7 обрана головою правління споживчого товариства «Право на відпочинок», на яких був присутній позивач - ОСОБА_5, та був доповідачем по 5-ому питанню порядку денного і також як одноголосно з усіма присутніми проголосував за обрання ОСОБА_7 головою правління споживчого товариства «Право на відпочинок».

Поряд з цим, відповідно до Протоколу № 8 загальних зборів членів споживчого товариства «Право на відпочинок» від 31 січня 2016 року позивач обраний головою цих зборів (а.с.56 т.2). На даних зборах вирішувались питання щодо затвердження діючої редакції Статуту СТ «Право на відпочинок» від 2016 року та щодо делегування повноважень на підписання нової редакції Статуту та реєстрацію відповідних змін нікому іншому, як ОСОБА_7

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що зазначений підпис є сфальсифікованим, оскільки жодних доказів у підтвердження недійсності зазначено підпису до суду надано не було.

Крім цього, суд не приймає до уваги пояснення представника позивача про те, що про вчинення реєстраційних дій позивачу стало відомо лише в березні 2018 року та раніше йому не було та не могло бути відомо про зазначену реєстрацію, оскільки у підтвердження зазначеного до суду не надано відповідних доказів та спростовується наявними письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Інших доводів щодо поважності пропущення строку звернення до суду позивачем не наведено та до суду не наданою

Існування процесуальних строків на оскарження судових рішень зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі “Рябих проти Росії” (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі “Пономарьов проти України” (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача “поважних причин” для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Крім того, ЄСПЛ зазначає, що право на оскарження не порушується, якщо позивач не цікавиться справою. Так, в рішенні “Каракуц проти України” Суд зазначив, що заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи, про що, зокрема, свідчить те, що вони протягом 1 року та 8 місяців не звертались до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду їх апеляційної скарги.

Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що підстави, вказані позивачем у заяві, не знайшли свого підтвердження та не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про залишення даного адміністративного позову без розгляду у звязку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Керуючись ст. 240 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника третьої особи – задовольнити.

Адміністративний позов ОСОБА_5 до Юридичного департаменту Одеської міської ради в особі Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Споживче товариство “Право на відпочинок” про скасування даних, державної реєстрації та внесення змін до відомостей - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в порядку ст.295 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 11.06.2018 року.

Суддя /підпис/ ОСОБА_9