Рішення № 74637848, 13.06.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 року справа № 810/2101/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління поліції охорони в Київській області до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Макарівської селищної ради Київської області ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління поліції охорони в Київській області з позовом до Державного реєстратор прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Макарівської селищної ради Київської області ОСОБА_1, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратор прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Макарівської селищної ради Київської області ОСОБА_1 від 20.03.2018 № 40207695 та зобов`язати останнього зареєструвати за Управлінням поліції охорони в Київській області право власності на 1/10 частину адміністративного приміщення за адресою: вул. Пушкінська. 4, смт. Макарів, Київська область.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки Управлінням поліції охорони в Київській області надано реєстратору всі документи, які є обов’язковими для вчинення реєстраційної дії з реєстрації за позивачем права власності на вказаний об’єкт нерухомості.

Ухвалою суду від 02.05.2018 відкрито спрощене провадження в даній адміністративній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.05.2018.

У судовому засіданні 23.05.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позовних вимог не визнав з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с. 64 – 66). Пояснив, що оскаржуване рішення прийнято у зв’язку із тим, що Управлінням поліції охорони в Київській області до заяви про реєстрацію речового права було подано, зокрема, технічний паспорт на адміністративне приміщення за адресою: вул. Пушкінська. 4, смт. Макарів. Київська обл., проте, не на весь об’єкт, а лише на 1/10 його частини. При цьому, у технічному паспорті відсутній систематичний план земельної ділянки, плани поверхів будівлі, площі об’єкта в цілому, що є порушенням проведення технічної інвентаризації. З урахуванням вказаних обставин, відповідач стверджує про те, що підстави для вчинення реєстраційної дії відсутні, оскільки відсутні необхідні дані для відкриття розділу.

У судовому засіданні 23.05.2018 оголошено перерву до 31.05.2018.

До судового засідання 31.05.2018 сторони, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не прибули.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення засідання до суду не звертався.

На підставі частини третьої статті 194, частини дев’ятої статті 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

У березні 2018 року Управління поліції охорони в Київській області звернулось до відділу державної реєстрації Макарівської селищної ради Київської області із заявою № 27229084 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації іншого речового права, а саме – права господарського відання на приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., Макарівський р-н., смт. Макарів, вул. Пушкіна, 4.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Макарівської селищної ради Київської області ОСОБА_1 від 20.03.2018 №40207695 Управлінню поліції охорони в Київській області відмовлено у такій державній реєстрації іншого речового права (а.с. 9).

Зі змісту рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Макарівської селищної ради Київської області ОСОБА_1 від 20.03.2018 №40207695 слідує, що підставою для його прийняття є наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

На обґрунтування вказаного, відповідач в оскаржуваному рішенні посилається на те, що у Свідоцтві про право власності на нерухоме майно зазначено, що власником адміністративного приміщення є Держава в особі Верховної ОСОБА_2 України в повному господарському віданні Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області.

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником адміністративного приміщення є Макарівський районний відділ Головного управління МВС України у Київській області (державна форма власності, спільна часткова, частка 9/10).

Вважаючи дане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його оскарження, та для відновлення своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952-IV) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМ України від 25.12.2015 № 1127 (далі – Порядок № 1127).

Відповідно до пунктів першого, другого частини першої статті 2 Закон № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) – єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів таких прав.

Частиною першою статті 27 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката, рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном, інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно із пунктом 7 Порядку № 1127 для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Як пояснив позивач, та не заперечувалось відповідачем, уповноваженим представником Управління поліції охорони в Київській області було подано заяву про державну реєстрацію прав за реєстраційним номером 27229084.

До заяви були додано:

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.05.2005 серії САА №185199 (а.с. 10),

- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.05.2005 серії СВН № 098764 (а.с. 11),

- копію Наказу МВС від 07.11.2015 № 1399 про ліквідацію підрозділів державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ (а.с. 12 – 18),

- роздруківку Постанови КМ України від 13.10.2015 № 834 (а.с. 19 – 23),

- копію наказу Національної поліції України від 06.11.2015 № 54 Про затвердження Положення про Управління поліції охорони в Київській області (а.с. 24 – 31),

- копію опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів» від 04.07.2017 (а.с. 32),

- копію Наказу Національної поліції України від 26.06.2017 № 619 «Про внесення змін до Положення про Управління поліції охорони в Київській області» (а.с. 33),

- копію Положення про Управління поліції охорони в Київській області, затвердженого Наказом Національної поліції від 06.11.2015 № 54 (а.с. 34 – 42),

- копію Наказу МВС України та Національної поліції України від 31.01.2016 №232/374 Про передачу нерухомого майна (а.с. 43),

- копію Наказу МВС України та Національної поліції України від 01.06.2016 №451/459 Про затвердження актів приймання-передачі майна, прав та обов’язків (а.с. 44),

- копію Акту приймання-передачі нерухомого майна з балансу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області на баланс Управління поліції охорони в Київській області (а.с. 43 – 47),

- технічний паспорт на Адміністративне приміщення (а.с. 48 – 51),

- копію архівної копії рішення Виконавчого комітету Макарівської селищної ради Київської області від 24.02.2005 № 39 Про оформлення права державної власності (а.с. 54),

- копію рішення Виконавчого комітету Макарівської селищної ради сьомого скликання Київської області від 10.08.2017 № 070 Про внесення змін до рішення Виконавчого комітету Макарівської селищної ради (а.с. 55).

Виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначено статтею 24 Закону № 1952-IV.

Так, згідно із частиною першої вказаної статті Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Як зазначено вище, зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що відповідачем встановлено наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, що відповідає пункту п’ятому частини першої вказаної статті 24 Закону № 1952-IV.

Проте, суд вважає таку підставу для відмови у державній реєстрації прав необґрунтованою, у зв’язку з наступним.

Так, Постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 13.10.2015 № 834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права органи поліції охорони як територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1.

Ліквідовано як юридичні особи публічного права деякі територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2.

Установлено, що органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції, є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку (а.с. 19).

Зокрема, утворено як територіальний орган Національної поліції Управління поліції охорони в Київській області (а.с. 20).

Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1399 прийнято рішення про ліквідацію Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області (а.с. 12 – 18).

Також, Постановою КМ України від 13.10.2015 № 834, із змінами, внесеними згідно із Постановою КМ України № 1139 від 25.12.2015 встановлено, що Управління поліції охорони в Київській області є правонаступником Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області.

Крім того, згідно Положення про Управління поліції охорони в Київській області, затвердженого Наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 54 у редакції згідно наказу Національної поліції від 26.06.2017 № 619, встановлено, що Управління поліції охорони в Київській області є правонаступником Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області (а.с. 33, 35).

При цьому, спільним Наказом МВС України та Національної поліції України від 01.06.2016 № 451/459 затверджено Акт приймання-передачі приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., Макарівський р-н., смт. Макарів, вул. Пушкіна, 4 (а.с. 44 – 47)

З урахуванням того, що згідно із наданими відповідачу документами вказаний об’єкт нерухомості знаходився у повному господарському віданні Управління Державної служи охорони при ГУ МВС України в Київській області (а.с. 10, 11), правонаступником прав та обов’язків якого згідно із викладеним є Управління поліції охорони в Київській області, висновки відповідача про наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав у зв’язку із наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями є необґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно вимог частини другої статті 24 Закону № 1952-IV та пункту 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Суд зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано про те, що в його основу покладено й інші підстави, окрім передбачений пунктом п’ятим частини першої вказаної статті 24 Закону № 1952-IV.

При цьому, відповідачем також не доведено суду, що ним було вжито всіх можливих заходів для отримання таких доказів до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Крім того, суд критично оцінює доводи відповідача в ході судового розгляду та у письмовому відзиві на позовну заяву про те, що заявником було надано технічних паспорт на 1/10 адміністративного приміщення, а не на все приміщення (а.с. 65), з урахуванням наступного.

Так, згідно наявної в матеріалах справи фотокопії Технічного паспорту на приміщення за адресою: Київська обл., Макарівський район, селище Макарів, вул. Пушкіна, буд. № 4а, він виготовлений на все приміщення загальною площею 204,5 кв.м. (а.с. 48 – 51).

Доказів того, що до заяви про державну реєстрацію прав за реєстраційним номером 27229084 було додано інший примірник Технічного паспорту на вказану будівлю, суду не надано.

Також, при прийнятті в даній адміністративній справі судом враховується, що право власності за Державою в особі Верховної ради в повному господарському віданні Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області на вказане адміністративне приміщення оформлено згідно із Рішенням Виконавчого комітету Макарівської селищної ради від 24.05.2005 № 39 (а.с. 54).

На підставі даного рішення Управлінню Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.05.2005 серії САА № 185199 та Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.05.2005 серії СВН № 098764 (а.с. 10, 11).

Так, у Рішенні 24.02.2005 № 39 була допущена помилка, оскільки 204,5 кв.м. є частиною адміністративного приміщення, що потягнуло за собою помилку у Свідоцтві про право власності на нерухоме майно Серії АА № 185199 від 21.05.2005 та витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.05.2005 серії СВН № 098764, в яких частка зазначена як 1/1, а у описі об’єкта зазначено, що він є частиною адміністративного приміщення 1975 року, літера «а», площа – 204,5 кв.м.

Рішенням Мкарівської селищної ради сьомого скликання від 10.08.2017 № 070 внесено зміни до Рішення Виконавчого комітету Макарівської селищної ради від 24.02.2005 № 39, та викладено його у такій редакції: «Оформити право державної власності на 1/10 частину адміністративного приміщення, що становить 204,5 кв.м. (в тому числі 40,4 кв.м. в загальному користуванні), та знаходиться за адресою: вул. Пушкіна, 4, смт. Макарів за державою Україна в особі Верховної ради України, на праві повного господарського відання Управління поліції охорони в Київській області» (а.с. 55).

При цьому, вказане Рішення Мкарівської селищної ради сьомого скликання від 10.08.2017 № 070 надавалось відповідачу разом із заявою про державну реєстрацію прав за реєстраційним номером 27229084, що не заперечувалось останнім у ході розгляду справи.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Макарівської селищної ради Київської області ОСОБА_1 від 20.03.2018 № 40207695 є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині зобов’язання відповідача зареєструвати за Управлінням поліції охорони в Київській області право власності на 1/10 частину адміністративного приміщення за адресою: вул. Пушкінська. 4, смт. Макарів. Київська область, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 11 Закону № 1952-IV встановлено, що втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об’єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_2 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьої статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Отже, суд не може оцінювати повноту доданих позивачем документів до заяви про державну реєстрацію прав, та наявність підстав, передбачених частиною першою статті 24 Закону № 1952-IV для відмови у такій реєстрації, відповідно, не має повноважень для того, щоб робити висновок про необхідність реєстрації.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин першої, другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Згідно абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення» вихід за межі позовних вимог – це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Як вже було зазначено вище, суд вважає протиправним рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Макарівської селищної ради Київської області ОСОБА_1 від 20.03.2018 № 40207695 про відмову в держаній реєстрації прав та їх обтяжень.

У той же час, суд, вважає що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, та зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву Управління поліції охорони в Київській області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: іншого речового права – права господарського відання на приміщення, що розташоване за адресою: Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вулиця Пушкіна, будинок № 4, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Управління поліції охорони в Київській області до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Макарівської селищної ради Київської області ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1 762,00 грн. (платіжне доручення від 25.04.2018 № 21150).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають присудженню на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 881,00 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Макарівської селищної ради Київської області ОСОБА_1 (08000, Київська обл., смт. Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 30) від 20.03.2018 № 40207695 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов’язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Макарівської селищної ради Київської області ОСОБА_1 (08000, Київська обл., смт. Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 30) повторно розглянути заяву Управління поліції охорони в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 8, ідентифікаційний код 40109063) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: іншого речового права – права господарського відання на приміщення, що розташоване за адресою: Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вулиця Пушкіна, будинок № 4, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь Управління поліції охорони в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 8, ідентифікаційний код 40109063) за рахунок бюджетних асигнувань Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Макарівської селищної ради Київської області ОСОБА_1 (08000, Київська обл., смт. Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 30) судові витрати у сумі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.