Ухвала суду № 74637746, 12.06.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

12 червня 2018 рокуСправа № 808/1752/18 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

до Вознесенівського відділу Державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6, код ЄДРПОУ 35037170)

про зняття арешту з майна

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі – суд) із позовом Вознесенівського відділу Державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якому просить суд зняти арешт майна, накладений Відділом державної виконавчої служби Орджонікідзевського РУЮ м. Запоріжжя 21.11.2005 за №604/3.

Ухвалою суду від 21.05.2018 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання: 2 (двох) екземплярів позовної заяви, у якій обґрунтувати: порушення оскаржуваною постановою прав, свобод, інтересів саме позивача; належність позивачу права на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна; те, що позовна вимога про звільнення майна з-під арешту підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

06 червня 2018 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №17481).

Пунктом 4 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист Частиною першою статі 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, при цьому, публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Суд зазначає, що ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Беклеміщева О.В. від 20.10.2005 у справі №2-569 за позовом ОСОБА_1 до Жовтневої районної ради, Філіалу «С.К.С. – 1Ф» ТОВ «С.К.С.», третя особа Державна податкова інспекція Орджонікідзевського району м. Запоріжжя про визнання права власності на екскаватори на підставі ст. 151-153 Цивільного процесуального кодексу України накладений арешт на два екскаватори, які розташовані на площадці ВДСО Заводського району м. Запоріжжя, що описані актом як безхазяйне майно податковою інспекцією Орджонікідзевського району м. Запоріжжя від 13.05.2005 за №1 та №2.

Статтею 151 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час винесення ухвали та накладення арешту) було передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Так, за п. 1 ч. 1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Таким чином, арешт майна, накладений 21 листопада 2005 року Відділом державної виконавчої служби Орджонікідзевського РУЮ м. Запоріжжя актом опису й арешту №604/3, про зняття якого просить позивач, накладений Жовтневим районним судом м. Запоріжжя у порядку забезпечення позову під час розгляду справи за правилами цивільного судочинства.

За приписами ч. 1, 2, 4, 7 Цивільного процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п’яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із зняттям арешту з майна, що випливають із цивільних правовідносин, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи положення вищенаведених норм права, суд дійшов висновку про те, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства, а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Частиною 2 ст. 7 вищезазначеного Закону встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

До позовної заяви позивачем додано платіжне доручення №392 від 10.05.2018, згідно із яким позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1 762,00 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що сплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4, 19, п.1 ч.1 ст.170, 256 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області до Вознесенівського відділу Державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про зняття арешту з майна.

Повернути з Державного бюджету України Головному управлінню ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) судовий збір у сумі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Роз’яснити позивачу що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала, постановлена судом в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, у відповідності до ч.2 ст. 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В.Батрак