Ухвала суду № 74636655, 12.06.2018, Василівський районний суд Запорізької області

316/323/18

12.06.2018

Провадження № 1-кп/311/165/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Василівка

Колегія суддів Василівського районного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Пушкарьової С.П.

суддів: Носика М.А.

ОСОБА_1

при секретарі Четвертак Л.М.

за участю: прокурора Ковальова С.В.

потерпілого ОСОБА_2

захисників адвокатів ОСОБА_3М, ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши в підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017081160000117 від 13.09.2017 року відносно: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, обвинувачених за ч. 4 ст. 189 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

12.06. 2018 р. до канцелярії суду від захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_3 надійшло клопотання, підтримане обвинуваченими ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору, як такий, що складений з порушенням вимог КПК України. Так, у даному клопотанні вказано, що обвинувальний акт не відповідає вимогам, які звичайно висуваються до офіційного документу. Стороною захисту отримано примірник обвинувального акту, який не скріплено печаткою. Затвердження прокурором обвинувального акту щодо обвинувачених і не скріплення його печаткою є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу. Обвинувальний акт цим вимогам не відповідає, оскільки у порушення пп. 5) ч. 2 ст. 291 КПК України фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені у ньому не конкретно та суперечливо. Виклад фактичних обставин суперечить сформулюваному відносно ОСОБА_5 обвинуваченню, зокрема не містить зазначення про «вигаданість» боргових зобов’язань. ОСОБА_5 інкриміновано вимагання 15.000 доларів США, проте передано «потерпілим» значно більшу суму. Прокурором зазначається, що так званим «злочином» матеріальної шкоди не заподіяно. Проте, таке твердження очевидно свідчить про відсутність об’єктивної сторони злочину, вказаного у ч. 4 ст. 189 КК України – «вимагання, що завдало майнової шкоди», тобто завдання шкоди не тільки планувалося, але й мало місце у реальному житті, настало фактично. В обвинувальному акті не конкретизовано, погрози якими саме тілесними ушкодженнями мали місце стосовно потерпілого. Те ж саме стосується і «близьких родичів», жодний з яких не зазначається ані по імені, ані за ступенем спорідненості. Твердження про реальне сприйняття потерпілим ОСОБА_2 якихось погроз не відповідає дійсним обставинам, які зафіксовані зокрема у додатках до обвинувального акту. Сам «потерпілий», починаючи з 13.09.2017 р. перебував в постійному контакті з так званими «правоохоронцями», які ретельно фіксували кожний його дзвінок і кожну зустріч, а тому

очевидно та неспростовно не міг сприймати будь-які дії ОСОБА_5 як реальну загрозу для себе. Жодних даних про вчинення ОСОБА_5 будь-яких дій до 13.09.2017 р. обвинувальний акт не містить. Фактично за змістом обвинувального акту ОСОБА_5 вимушений захищатися, спростовуючи не конкретні факти та докази, а суцільні вигадки так званого «потерпілого», очевидним наміром якого є перешкодити розслідуванню власної злочинної діяльності та на прикладі ОСОБА_5 залякати інших громадян, які постраждали від його афер з нерухомістю. Пред’явлення неконкретного обвинувачення є порушенням права на захист.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 підтримав заявлене ним клопотання та просив задовольнити

Прокурор Ковальов С.В. проти задоволення клопотання захисника адвоката ОСОБА_3 заперечував і зазначив, що обвинувальний акт і реєстр матеріалів відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Підстав для повернення обвинувального акту прокурору немає.

Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали клопотання адвоката ОСОБА_3

Вислухавши осіб, що приймали участь в підготовчому судовому зсіданні, суд вважає, що клопотання сторони захисту не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Виходячи із положень ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд зобовязаний діяти у спосіб, передбачений Конституцією України, КПК, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Ст. 314 КПК України, яка регулює порядок проведення підготовчого судового засідання та порядок і підстави повернення обвинувального акту прокурору встановлює можливість суду повернути обвинувальний акт прокурору лише якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Отже, суд в підготовчому засіданні перевіряє обвинувальний акт за критеріями прийнятності, які викладені в ст. 291 КПК України.

Вимоги до обвинувального акту, передбачені ст.ст. 110, 291 КПК України, положеннями яких встановлюється коло осіб, які вправі складати обвинувальний акт, порядок його затвердження, вимоги до його форми та змісту, а також перелік обов’язкових додатків до обвинувального акту якими є реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов, якщо він був заявлений під час досудового розслідування, розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акту, копії цивільного позову та реєстру матеріалів досудового розслідування, розписки, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову.

Суд вважає, що у цілому обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки слідчий, який згідно відомостей обвинувального акту входить до групи слідчих у зазначеному кримінальному провадженні відобразив фактичні обставини кримінальних правопорушень, які вважав встановленими, правову кваліфікацію цих правопорушень з посиланням на положення КК України, сформулював обвинувачення та виконав інші вимоги, передбачені вказаною статтею. Обвинувальний акт затверджений прокурором, який входить до групи прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні. До обвинувального акту доданий реєстр матеріалів досудового розслідування, складений уповноваженим слідчим.

Доводи ж сторони захисту про невідповідність пред’явленого обвинувачення фактичним обставинам, відсутності в формулюванні обвинувачення обов’язкових ознак обєктивної сторони інкримінованого обвинуваченим злочину виходять за межі компетенції суду на стадії підготовчого судового розгляду, оскільки фактично мають ознаки оцінки доведеності обвинувачення, а тому не можуть бути прийняті судом як підстави для повернення обвинувального акту прокурору.

Розглядаючи клопотання у межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку, що відповідно до ст.ст. 110, 291 КПК України відсутні підстави для повернення обвинувального акту прокурору з мотивів заявлених у клопотанні, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 9, 110, 291, 314 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_3, підтриманого обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про повернення прокурору обвинувального акту в кримінальному провадженні № 42017081160000117 від 13.09.2017 року відносно: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, обвинувачених за ч. 4 ст. 189 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.П. Пушкарьова

Судді: М.А. Носик

ОСОБА_1