Рішення № 74633851, 13.06.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12124/18

Провадження 2-а/127/186/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І. Е.,

за участю секретаря Максимчука Я.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_2 з позовом до Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення дій.

Позов мотивовано тим, що 22.03.2017 року головним державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження і накладено арешт на все майно ОСОБА_2 02.02.2018 року державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 було винесено постанову про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Жодних листів з ДВС позивач не отримував і дізнався про стягнення, отримавши заробітну плату за квітень місяць 2018 році у меншому розмірі ніж зазвичай. Ознайомившись 05.05.2018 року із матеріалами виконавчого провадження, позивач виявив, що виконавче провадження відкрито з порушенням строків пред’явлення до примусового виконання виконавчого листа.

Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про визнання дій головного державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2017 року та постанови про арешт майна боржника від 22.03.2017 року, дій державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 щодо винесення постанови про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02.02.2018 року неправомірними. Також позивач просив суд зобов’язати Замостянський відділ державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області: скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2017 року та про арешт майна боржника від 22.03.2017 року, а також постанову про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02.02.2018 року; винести постанову про закриття виконавчого провадження і повернення виконавчого листа стягувачу без виконання; виключити ОСОБА_2 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Також, позивачем до суду подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 31.05.2018 року ОСОБА_2 пропущений з поважних причин процесуальний строк для звернення до адміністративного суду поновлено, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено провести розгляд справи в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Також, даною ухвалою запропоновано відповідачу надати суду відзив, докази у строк, встановлений судом, а також матеріали виконавчого провадження для огляду та дослідження в судовому засіданні.

На виконання положень ч. 2 ст. 269 КАС України судом 31.05.2018 року направлено відповідачу на офіційну електронну адресу копію позовної заяви та доданих до неї документів, а також повідомлено про можливість ознайомитися з даними документами в судовому засіданні. Крім того, повістка, ухвала суду про відкриття провадження у справі, копія позовної заяви та доданих до неї документів, були направлені відповідачу кур’єром, які останній отримав 05.06.2018 року.

У строк, визначений судом ухвалою суду від 31.05.2018 року, від відповідача відзив на позов не надійшов. В судовому засіданні для огляду та дослідження було надано матеріали виконавчого провадження ВП № 53624724.

Тому, враховуючи вищевикладене та положення ч. 6 ст. 162 і ч. 2 ст. 175 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи. При цьому, судом враховано, що подання заяв по суті є правом учасників справи у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України, а доказування – обов’язком, у відповідності до ст. 77 КАС України.

В судове засідання позивач не з’явився, хоча у відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 268 КАС України, був належним чином повідомленаий про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомлено. Однак, позивачем 04.06.2018 року подано до суду заяву про розгляд справи у його відсутність із зазначенням про підтримання позовних вимог.

Суд, заслухавши думку представника відповідача, враховуючи заяву позивача та положення ч. 3 ст. 268 КАС України, ухвалив провести розгляд справи у відсутність позивача (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання).

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала щодо задоволення позову, оскільки вимоги позивача вважає необґрунтованими та безпідставними.

По справі судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

В судовому засіданні оглянуто та досліджено матеріали виконавчого провадження ВП № 53624724.

Судом звернуто увагу, що дані матеріали виконавчого провадження не сформовані в хронологічному порядку, не прошиті, не пронумеровані, опис документів відсутній.

З вищевказаних матеріалів вбачається, що 17.01.2011 року Замостянським районним судом м. Вінниці видано виконавчий лист за судовим рішенням у адміністративній справі № 2-а-2866/2007 від 19.01.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь військової частини А 0549 грошових коштів в сумі 126 560, 99 гривень.

На підставі вищевказаного виконавчого листа 22.03.2017 року головним державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження. Того ж дня, державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_2

02.02.2018 року державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 було винесено постанову про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено строки пред’явлення виконавчих листів до виконання. При цьому згідно з п. 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», який набрав чинності з 9 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

У зв'язку з цим поширення дії норм зазначеного Закону на правовідносини щодо пред'явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа і не залежать від дати набрання рішенням законної сили, зазначеної судом у виконавчому листі, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону й не може бути змінено судом.

Таким чином, виконавчий документ № 6-а-793/2010, виданий Замостянським районним судом м. Вінниці 17.01.2011 року за судовим рішенням, яке набрало законної сили 08.09.2010 року, міг бути пред’явленний до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час момент видачі виконавчого листа), тобто до 08.09.2013 року.

Однак, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, стягувач – Військова частина А0549, звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до органів ДВС 22.03.2017 року.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов’язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом – встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Судом не встановлено, що строк пред’явлення виконавчого документа до виконання переривався чи поновлювався, в зв’язку із відсутністю в матеріалах виконавчого провадження таких документів.

Судом звернуто увагу на те, що виконавчий документ, виданий Замостянським районним судом м. Вінниці 17.01.2011 року, містить наступні відмітки: «04.09.13 п. 10 ст. 49 стягнення не проводились»; «п. 8 ст. 26 ЗУ «Про ВП» відмовлено у відкритті»; «20.12.13 п. 10 ст. 49 стягнення не проводились».

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на 20.12.2013 року), виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на 20.12.2013 року) про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, виконавчий лист до Замостянського віддіу ДВС повернуто не було, а виконавче провадження, в свою чергу, не відновлювалося. Натомість, 22.03.2017 року було відкрито нове виконавче провадження на підставі виконавчого листа, пред’явленого стягувачем, а не відновлено.

Виконавчий лист не містить відміток про вчинення дій іншим відділом ДВС.

Однак, судом звернуто увагу на те, що виконавчий документ було пред’явлено повторно до виконання 22.03.2017 року саме стягувачем, що дає підстави стверджувати, що виконавчий лист було повернуто ДВС стягувачу.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент пред’явлення виконавчого листа повторно до виконання), у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Однак, коли саме і у зв’язку із чим було повернуто виконавчий документ матеріали виконавчого провадження не містять. Натомість, із заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження не вбачається, що строк пред’явлення даного виконавчого документа до виконання переривався.

Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент пред’явлення виконавчого листа повторно до виконання) стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Однак, як вбачається з матеріалів адміністративної справи № 2-а-2866/2007, оглянутої та дослідженої в судовому засіданні, стягувач не звертався із заявою про поновлення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, у відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на 22.03.2017 року) виконавчий документ повинен був бути повернутий стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення через пропуск встановленого законом строку пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Натомість, головним державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3, в порушення норм закону було відкрито виконавче провадження.

Згідно із ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець, зокрема, зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом .

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дії головного державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2017 року є протиправними.

Оскільки виконавче провадження було відкрито протиправно, відповідно й винесення постанови про накладення арешту на майно боржника, є протиправним.

Судом встановлено, що державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 в ході виконавчого провадження було винесено постанову про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Суд прийшов до висновку, що державний виконавець Містрюкова О.В, діяла у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», зважаючи на те, що на момент прийняття нею вищевказаного рішення, дане виконавче провадження перебувало на примусовому виконанні.

Таким чином, суд прийшов до висновку про правомірність дій державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 в частині винесення нею постанови про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Однак, враховуючи те, що судом в ході розгляду даної справи встановлено протиправність відкриття виконавчого провадження, в ході якого державним виконавцем Містрюковою О.В прийнято вищевказану постанову, то дана постанова є протиправною.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 10.04.2017 року власниками житла за адресою: АДРЕСА_1, тобто адресою, зазначеною у виконавчому документі, повідомлено ДВС, що ОСОБА_2 за даною адресою не проживає. З 04.05.2017 року органу ДВС було відомо про те, що боржник з 19.11.2002 року зареєстрований і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, корп. А2656, що підтверджується повідомленням Департаменту адміністративних послуг ВМР. Однак, не зважаючи на дані обставини, державними виконавцями кореспонденція адресувалася боржнику за адресою: АДРЕСА_1. В той же час, матеріали виконавчого провадження не містять доказів, які б підтверджували взагалі направлення даної кореспонденція боржнику. Таким чином, виконавці в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» не вчиняли дії, спрямовані на те, щоб боржник довідався про наявність виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» діяльність, зокрема, органів державної виконавчої служби, повинна здійснюватись з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об’єктивності; обов’язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Державний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність .

Відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються у відповідності до ч. 8 ст. 79 КАС України.

В ході розгляду справи, судом не встановлено, що викладений в ухвалі суду від 31.05.2018 року висновок про визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду був передчасним.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 КАС України, суд прийшов до висновку, що представником відповідача, в ході розгляду справи не доведено правомірність дій в частині відкриття провадження і накладення арешту на майно боржника та винесення оскаржуваних постанов.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті, оцінивши відповідно до ст. 90 КАС України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання про визнання дій головного державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2017 року та постанови про арешт майна боржника від 22.03.2017 року – протиправними.

В той же час, враховуючи вищевказане, суд прийшов до висновку, що дії державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 щодо винесення постанови про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02.02.2018 року є правомірними.

Щодо вимог позивача в частині зобов’язання Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області вчинити дії, а саме: скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2017 року, постанову про арешт майна боржника від 22.03.2017 року та постанову про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02.02.2018 року, а також винести постанову про закриття виконавчого провадження і повернення виконавчого листа стягувачу без виконання, виключити ОСОБА_2 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні цієї частини вимог, оскільки такі вимоги є необґрунтованими. Державний виконавець у відповідності до ст. 1 і ч. 2 ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом. Суд не вправі зобов’язувати орган виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

На що також звернув увагу Верховний Суд України в Постанові Пленуму «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 року.

Однак, враховуючи положення ч. 1 ст. 6, ч. 2 ст. 9, п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне скасувати постанови головного державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2017 року та про арешт майна боржника від 22.03.2017 року, а також постанову державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02.02.2018 року, тобто у спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів ОСОБА_2.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд прийшов до наступного.

При зверненні до суду із позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі, встановленій законом (а.с. 1).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, положення ст. 139 КАС України, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 352, 40 гривень. Решту судового збору, в сумі 352, 40 гривень - залишити за позивачем.

Доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ч. 5 і ч. 6 ст. 12, п. 1, ч. 1 ст. 21, ст. 22, п. 10 ч. 1 ст. 49, Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), ч. 4 ст. 4, ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1, ст. 4, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ст.ст. 2, 3, 5-9, 72-79, 90, 94, 132, 139, ч. 6 ст. 162, ч. 2 ст. 175, ст.ст. 241-244, 246, 268-271, 287 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії головного державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2017 року та постанови про арешт майна боржника від 22.03.2017 року – протиправними.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Скасувати постанови головного державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2017 року та про арешт майна боржника від 22.03.2017 року, а також постанову державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02.02.2018 року, винесених в ході виконавчого провадження № 53624724.

Стягнути з Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області судовий збір на користь ОСОБА_2 в сумі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Судовий збір в сумі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок залишити за ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Замостянський відділ державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ЄДРПОУ 34983238, місцезнаходження: вул. Соборна 15А, м. Вінниця.

Суддя: