Постанова № 74633157, 06.06.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2018 р. Справа № 909/1032/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1;

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Пріма МЕД» б/н від 23.03.2018р. (вх. № ЛАГС 01-05/1048/18 від 02.04.2018р.)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05 березня 2018 року (суддя Максимів Т.В., повне рішення складено 09.03.2018 р.)

у справі № 909/1032/17,

порушеній за позовом

позивача: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ,

до відповідача: Приватного підприємства «Пріма-Мед», м. Івано-Франківськ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ,

про стягнення неустойки в сумі 729277,15 грн. (з урахуванням заяви № 80/11.1-05/14в від 31.01.2018р. (вх. № 1456/18 від 31.01.2018р.) та стягнення судових витрат,

за участю представників:

від апелянта/відповідача: ОСОБА_2;

від позивача: ОСОБА_3;

від третьої особи: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

03.11.2017 р. (вх. № 11697/17) Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області подано позов до Приватного підприємства «Пріма-Мед» про стягнення неустойки в сумі 675939,82 грн. за період з 01.06.2015 року по 12.10.2017 року (том І, а. с. 3-4).

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, за клопотанням позивача (том І, а. с. 46), ухвалою суду від 21 листопада 2017 року залучено до участі у справі Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (том І, а. с. 55-56).

Також позивачем до прийняття судом рішення у даній справі, 31.01.2018 року подано на розгляд суду першої інстанції заяву № 80/11.1-05/14в від 31.01.2018 р. (вх. № 1456/18) про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути на свою користь неустойку в сумі 729277,15 грн. яка нарахована за період з 01.06.2015 р. по 30.11.2017 р. за безпідставне використання нежитлових приміщень (том ІІ, а. с. 5, 5/зворот)

Місцевий господарський суд, за наслідками розгляду даної справи з урахуванням заяви № 80/11.1-05/14в від 31.01.2018 р. про збільшення розміру позовних вимог, 05.03.2018 р. постановив рішення у справі № 909/1032/17, яким позов Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Приватного підприємства «Пріма-Мед» про стягнення 729277,15 грн. неустойки за безпідставне використання нежитлових приміщень задовольнив частково. Стягнув з Приватного підприємства «Пріма-Мед» (76018, АДРЕСА_1, код 23924882) на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код 04054346) 640118,34 грн. неустойки та 9601,78 грн. судового збору. Закрив провадження в частині позовних вимог про стягнення 72800,00 грн. В частині позовних вимог про стягнення 16358,81 грн. відмовив. Судовий збір в розмірі 245,38 грн. залишив за позивачем (том ІІ, а. с. 68, 69-75).

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду відповідач/апелянт (Приватне підприємство «Пріма-Мед») 02.04.2018 року за вх. № ЛАГС 01-05/1048/18 звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 23.03.2018р., просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05 березня 2018 року у справі № 909/1032/17 в частині стягнення з Приватного підприємства «Пріма Мед» (АДРЕСА_1, код 23924882) на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код 04054346) 640118,34 грн. неустойки та закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення 72800,00 грн. і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову (п. 1 прохальної частини апеляційної скарги) (том ІІ, а. с. 83-90).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є незаконним та не обґрунтованим в частині стягнення неустойки та в частині закриття провадження щодо позовних вимог про стягнення неустойки в сумі 72800,00 грн., а тому підлягає скасуванню.

Так, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що Львівським апеляційним господарським судом розглядаючи заяву ПП «Пріма-Мед» про відстрочку виконання рішення суду у справі № 909/794/15 було встановлено обставини, з яких вбачається, що обладнання, яке орендовано апелянтом у ТзОВ «Медкосвісс» самостійно не могло бути демонтоване, а лише в присутності спеціалістів останнього, тобто, в даному випадку виконання рішення господарського суду залежало не від волі чи дій боржника, а пов'язані з діями контрагента по договору щодо можливості монтажу обладнання, а тому судом було задоволено дану заяву та відстрочено виконання рішення суду першої інстанції.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що вищенаведені обставини щодо вчинення ПП «Пріма-Мед» дій спрямованих на виконання рішення у справі № 909/794/15 встановлені рішеннями господарських судів, а тому не потребують повторного доказування при розгляді даної справи.

Крім цього, апелянт стверджує, що в період дії відстрочки виконання рішення у справі № 909/794/15 ПП «Пріма-Мед» неодноразово зверталося до ТОВ «Медкосвісс» із заявами про необхідність демонтажу обладнання, що знаходиться в орендованих ПП «Пріма-Мед» приміщеннях (звернення від 24.04.2017 p., від 08.05.2017 p., від 02.06.2017 p.), що вкотре підтверджує вчинення відповідачем усіх можливих дій спрямованих на виконання судового рішення у справі № 909/794/15 в частині звільнення орендованих ПП «Пріма Мед» приміщень, однак, суд першої інстанції, порушуючи норми процесуального права, не надав оцінки наведеним вище доводам відповідача, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Апелянт в апеляційній скарзі також покликається на те, що положеннями Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) та в постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 3-85гс14 зазначено, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Таким чином, апелянт вважає, що підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України є вина орендаря у порушенні зобов'язання щодо повернення об'єкту оренди, однак, в даному випадку, апелянт вважає, що у ПП «Пріма- Мед» не було умислу щодо неповернення орендованого майна, оскільки ним було вчинено усі необхідні дії щодо повернення орендованих приміщень, однак - повернення не залежало від волі чи дій останнього, що підтверджується відповідними письмовими доказами та преюдиціальними обставинами, які встановлені в рішеннях господарських судів у справі № 909/794/15.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що ПП «Пріма Мед» сплачує за фактичне користування орендованими приміщеннями, що підтверджується бухгалтерською довідкою та не заперечується позивачем по справі, а тому немає жодних правових підстав для стягнення неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Апелянт також в апеляційній скарзі зазначає, що місцевим господарським судом безпідставно було відхилено доводи апелянта щодо легітимності сподівань на подальше підставне користування орендованим майном, які в свою чергу спростовують наявність вини відповідача, як особи, що порушила виконання зобов'язання, оскільки позивачем повністю дотримано процедуру припинення договору оренди, зокрема завчасно повідомлення про припинення дії договору та необхідність використання майна для потреб власника, а тому орендар починаючи з 27.02.2015 р. був зобов'язаний вчиняти дії, спрямовані на підготовку приміщень для звільнення у встановлений договором строк. Доказів протилежного суду не подано.

Разом з тим, апелянт також не погоджується з тим, що в рішенні місцевого господарського суду зазначено, що заперечення відповідача з приводу правової невизначеності щодо дії договору оренди від 24.01.2007 р. є безпідставними, оскільки предметом розгляду справи № 909/794/15 є примусове звільнення приміщень, а не питання продовження чи не продовження терміну дії договору, оскільки рішення по даній справі набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.

З даним висновком суду апелянт не погоджується так, як вважає, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2015 р. відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Приватного підприємства «Пріма Мед», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська та Івано-Франківська центральна міська клінічна лікарня, про зобов'язання відповідача звільнити займані ним житлові приміщення загальною площею 67,9 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 114, у зв’язку із необґрунтованістю позовних вимог.

Дане рішення постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2016 р. залишено без змін, при цьому, суди дійшли висновку про те, що договір оренди № ДО-2976 продовжив свою дію і тому не має підстав для звільнення орендованих приміщень, а тому, апелянт вважає, що станом на 26.01.2016 р. ПП «Пріма-Мед» не були зобов'язані вчиняти жодних дій спрямованих на звільнення орендованих приміщень, натомість були зобов'язані використовувати об'єкт оренди згідно з метою передбаченою в договорі оренди та сплачувати орендну плату, що апелянтом і було зроблено.

Крім того, апелянт звертає у вагу суду апеляційної інстанції на те, що під час розгляду справи № 909/794/15 в суді, він звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання дій Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі Комісії міськвиконкому з питань надання в оренду нежитлових приміщень та приватизації об'єктів комунальної власності міста щодо відмови ПП «Пріма-Мед» в продовженні договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2976 від 24 січня 2007 року на 2 роки 11 місяців неправомірними та визнання не чинним п. 1.8.2 рішення Комісії міськвиконкому з питань надання в оренду нежитлових приміщень та приватизації об'єктів комунальної власності міста, оформленого протоколом № 4/15 від 27.02.2015 року (справа № 344/9500/16-а).

Також, з метою захисту своїх прав на продовження дії договору оренди № ДО-2976 звернувся із позовом до Господарського суду Івано-Франківської області (справа № 909/343/17) про визнання недійсним рішення Комісії від 27.02.2015 p., оформленого протоколом № 4/15, визнання незаконною відмови у продовженні договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2976 та визнання вказаного договору продовженим.

Скаржник покликається на те, що Львівським апеляційним господарським судом при розгляді справи № 909/343/17 за позовом ПП «Пріма-Мед» було встановлено той факт, що рішення Комісії міськвиконкому з питань надання в оренду нежитлових приміщень та приватизації об'єктів комунальної власності міста є недійсним, оскільки Комісія була неправомочна приймати рішення від 27.02.2015 р. оформлене протоколом № 4/15. Враховуючи недійсність рішення Комісії від 27.02.2015 p., оформленого протоколом № 4/15 про відмову у продовженні договору оренди № ДО-2976, ПП «Пріма-Мед» звернулося із заявою про перегляд судового рішення у справі № 909/794/15 за нововиявленими обставинами, оскільки саме недійсне рішення Комісії від 27.02.2015 р. стало підставою для вчинення дій щодо припинення договірних відносин з ПП «Пріма- Мед». На даний час справа № 909/794/15 перебуває на розгляді у Верховному Суді.

Скаржник зазначає, що наявність спору щодо виселення ПП «Пріма-Мед» із орендованих приміщень (у справах № 909/794/15, № 909/343/17) свідчить про те, що у ПП «Пріма-Мед» є легітимні сподівання на подальше підставне користування орендованим майном, що в свою чергу спростовує наявність вини Відповідача, як особи, що порушила виконання зобов'язання.

Як зазначає апелянт, крім цього, матеріалами справи підтверджується вчинення усіх залежних від ПП «Пріма-Мед» дій спрямованих на звільнення орендованих приміщень, відповідно до наведеного в сукупності апелянт вважає, що відсутні підстави для стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь період, що наведений позивачем.

В процесі розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, позивачем надано відзив на апеляційну скаргу (том ІІ, а. с. 115-117), у якому останній заперечує доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі, покликаючись на те, що угодою № УО-2976-4 про внесення змін до «Договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2976 від 24 січня 2007р.» від 09.07.2012 р. сторони погодили, що Договір продовжено на період до 31.05.2015 року, відтак, на новий термін договір оренди не продовжувався, позаяк, нежитлові приміщення необхідні для власних потреб територіальної громади м. Івано-Франківська, про що у встановленому порядку, листом від 27.02.2015р. № 255/01- 15/18-в було повідомлено Орендаря.

Таким чином, стверджує позивач, вказаний договір оренди припинив свою дію 31.05.2015 року, проте нежитлові приміщення до 20.03.2018 року, безпідставно, використовувались ПП «Пріма-Мед», всупереч волі їх власника.

Позивач також зазначає, що є надуманими твердження апелянта, що у його діях не було вини щодо неповернення орендованих приміщень, а тому відсутні підстави для нарахування та стягнення неустойки за безпідставне використання нежитлових приміщень та те, що у ПП «Пріма-Мед» були легітимні сподівання на подальше підставне використання орендованих приміщень, що також виключає наявність вини щодо неповернення орендованих приміщень у визначеному порядку та встановлений строк, зазначивши, що відносини з приводу оренди комунального майна, окрім загальних норм Цивільного та Господарського кодексів, врегульовані і спеціальними нормами, зокрема, Законом України «Про оренду державного та комунального майна», відтак, в силу укладання Договору та на підставі ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами виникли зобов'язальні відносини.

Позивач, заперечуючи доводи апелянта, стверджує, що більш ніж за три місяці до закінчення терміну дії договору, листом від 27.02.2015 р. № 255/01-15/18-в повідомив Орендаря про те, що термін дії Договору буде припинено 31.05.2015 р. і на новий строк продовжуватися не буде у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, та необхідністю використання зазначених нежитлових приміщень для потреб Центральної міської клінічної лікарні. На новий термін договір оренди не продовжувався, а тому, він вважається припиненим з 31.05.2015 року, про що заздалегідь було відомо орендареві нежитлових приміщень.

Крім того, як зазначає позивач, факт належного повідомлення ПП «Пріма-Мед» про закінчення договору оренди приміщень та необхідність повернення їх в термін, визначений Договором, був встановлений у процесі розгляду справи № 909/794/15, однак, після закінчення терміну дії договору ПП «Пріма Мед» не вчинило жодних дій, які б свідчили про намір виконання обов'язку щодо звільнення займаних приміщень.

Щодо спростування тверджень про наявність легітимних сподівань на подальше підставне використання орендованого майна по закінченню договору оренди, то позивач зазначає, що законодавством, яке регулює відносини оренди комунального майна, встановлено процедуру припинення договору оренди у випадку необхідності використання орендованого майна для потреб власника, яку Виконавчим комітету Івано-Франківської міської ради було повністю дотримано, а тому, в результаті отримання повідомлення про припинення договору оренди, у ПП «Пріма-Мед» не було жодних правових підстав вважати, що договір оренди є продовженим по закінченню терміну його дії, тобто дійсні обставини справи № 909/794/15, які мають преюдиційне значення, свідчать про те, що у ПП «Пріма-Мед» був обов'язок звільнити нежитлові приміщення після закінчення договору оренди, при цьому, жодних правових підстав на подальше їх використання у орендаря не було.

Разом з тим, позивач звертає увагу суду на те, що є безпідставним твердження апелянта про те, що Львівським апеляційним господарським судом при розгляді справи № 909/343/17 було встановлено факт недійсності рішення Комісії про відмову у продовженні договору оренди, оскільки відповідного рішення судом не приймалося та такі факти не встановлювались. Як зазначає позивач, за наслідками розгляду справи № 909/343/17 за позовом ПП «Пріма-Мед» до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, треті особи: Івано-Франківська центральна міська клінічна лікарня, Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, про визнання недійсними пунктів 1.8.1 та 1.8.2. рішення комісії міськвиконкому з питань надання в оренду нежитлових приміщень та приватизації об’єктів комунальної власності міста № 4/15 від 27.02.2015, визнання незаконною відмови в продовженні договору та визнання продовженим строку дії договору оренди, у задоволення позову відмовлено в повному обсязі, і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2017 року, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 року у справі № 909/343/17 залишені без змін постановою Верховного Суду від 15.03.2018 року, що підтверджує копією постанови Верховного Суду від 15.03.2018 р. у справі № 909/343/17 (том ІІ, а. с. 155-166).

Відповідно до наведеного у відзиві на апеляційну скаргу, позивач вважає доцільним висновок Господарського суду Івано-Франківської області в оскаржуваному рішенні від 05.03.2018 року у справі № 909/1032/17 про те, що «твердження відповідача щодо легітимних сподівань на подальше підставне користування орендованим майном, що в свою чергу спростовують наявність вини відповідача, як особи, що порушила виконання зобов'язання, судом відхиляються оскільки, позивачем повністю дотримано процедуру припинення договору оренди, зокрема завчасно повідомлено про припинення дії договору та необхідність використання орендованого майна для потреб власника, а тому починаючи з 27.02.2015 орендар зобов'язаний був вчиняти дії, спрямовані на підготовку приміщень для звільнення у встановлений договором строк».

Позивач просить залишити рішення місцевого суду у даній справі без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

02.05.2018 р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради), подано (надіслано по-пошті) пояснення № 326/34.3-02/14в від 27.04.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-04/2766/18)(том ІІ, а. с. 105-110), у яких, третя особа заперечує доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі, вважає, що рішення суду першої інстанції в частій задоволення позовних вимог про стягнення 640118,34 грн. неустойки та 9601,78 грн. судового збору, а також в частині закриття провадження про стягнення 72800,00 грн. неустойки, у зв'язку зі сплатою вказаної суми відповідачем, прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга ПП «Пріма-Мед» є необґрунтованою.

Так, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради у своєму поясненні зазначає, що укладений між сторонами у справі договір припинив свою дію 31.05.2015 р., відповідно до істотних умов договору, сторонами було погоджено, що після закінчення дії цього Договору Орендар повертає Орендодавцеві приміщення у погоджений сторонами термін, але не пізніше, як протягом 20-ти календарних днів із дня припинення дії Договору, в тому числі, у разі недосягнення між сторонами цього Договору угоди щодо строків повернення приміщень, і, якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення приміщень, він сплачує Орендодавцю неустойку, нараховану згідно з п.5.1.3 цього Договору, а так як позивач, листом від 27.02.2015 р. № 255/01-15/18-в повідомив апелянта/відповідача про те, що Договір буде припинено 31 травня 2015 р. і на новий строк цей Договір поновлюватися не буде у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, та необхідністю використання орендованих ПП «Пріма-Мед» нежитлових приміщень для потреб центральної міської клінічної лікарні, а саме для організації частини медичної допомоги населенню. ОСОБА_4 особа у поясненні зазначає, що Позивач, повторно, листом № 961/01-14/15в від 12.06.2015 р. повідомив відповідача, що Договір припинено 31 травня 2015 р. і на новий строк цей Договір поновлюватися не буде, дія договору припинилася. Як зазначає третя особа по справі у поясненні, цим же листом апелянту пропонувалося звільнити та передати актом приймання-передачі Орендодавцеві нежитлові приміщення за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 114, і, що дані обставини були підтверджені у мотивувальній частині постанови Верховного Суду України від 20.05.2016 року у справі № 909/794/15.

Як зазначається третьою особою у поясненнях на апеляційну скаргу, судами достеменно встановлено факт припинення 31.05.2015 року дії вищезазначеного договору оренди, та у зв’язку з невиконанням ПП «Пріма-Мед» обов’язку щодо звільнення нежитлових приміщень, зобов’язано в примусовому порядку звільнити безпідставно займані ним нежитлові приміщення комунальної власності.

Відповідно до наведеного у поясненнях на апеляційну скаргу, Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради вважає, що оскільки договір оренди припинив свою дію 31.05.2015 року, а орендоване приміщення звільнене на підставі акта державного виконавця від 20.03.2018 р., то у позивача всі наявні правові підстави нараховувати неустойку по день звільнення раніше орендованих нежитлових приміщень комунальної власності.

Щодо покликань апелянта на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2015 року у справі № 909/794/15, що ПП «Пріма-Мед» не було зобов'язане вчиняти жодних дій спрямованих на звільнення нежитлових приміщень, третя особа у справі вважає, такий висновок помилковим та необґрунтованим, оскільки вищевказане рішення Господарського суду Івано-Франківської області скасоване, а факт припинення договору оренди саме 31.05.2015 року та виникнення зобов'язання у апелянта звільнити раніше орендовані приміщення підтверджено наведеними вище постановами Верховного Суду України і ці обставини є преюдиційними та не потребують доказування. Окрім того, предметом розгляду справи № 909/794/15 було примусове звільнення приміщень, а не питання продовження чи припинення договору оренди.

ОСОБА_4 особа у даній справі звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що апелянт у апеляційній скарзі посилається на справу № 909/343/17 про визнання недійсними пункту 1.8.1 та пункту 1.8.2 рішення комісії міськвиконкому з питань надання в оренду нежитлових приміщень та приватизації об'єктів комунальної власності міста, оформлене протоколом № 4/15 від 27.02.2015 року, однак, як зазначає третя особа у даній справі, вищевказана справа № 909/34/17 розглянута Верховним Судом і за результатами розгляду винесена постанова від 15.03.2018 року, якою чітко зазначено, що обставини, які склалися, не можуть бути підставою для визнання його недійсним, тобто спірного договору у даній справі, а тому вважає твердження апелянта в тій частині необґрунтованими та такими, що спростовуються висновком Верховного Суду.

ОСОБА_4 особа вважає надуманими твердження апелянта, що на період надання судом відстрочки виконання рішення у справі № 909/794/15 неустойка не нараховується, так як відстрочка виконання рішення у справі № 909/794/15 надана апелянту/відповідачу лише з метою демонтажу ним обладнання, і не звільняє відповідача від сплати неустойки за безпідставне користування.

Також третя особа зазначає, що ПП «Пріма-МЕД» листом від 05.02.2018 року № 01-12/30 звертався до Департаменту комунальних ресурсів та виконавчого комітету з проханням змінити призначення платежу у платіжних дорученнях на «оплату неустойки», чим визнав правомірність її нарахування і добровільно погодився сплатити її частину.

Слід зазначити, що Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради у своїх поясненнях вважає помилковим висновок Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі про те, що ПП «Пріма-Мед» безпідставно користувалося раніше орендованими приміщеннями з 22.06.2017 року, а не 01.06.2015 року, і, відповідно, необґрунтованою відмову у частині задоволення позовних вимог про стягнення 16358,81 грн. неустойки нарахованої з 01.06.2015 р. по 21.06.2015 р., оскільки, як стверджує третя особа, п. 2.4 спірного договору визначено термін звільнення об’єкта оренди, однак з моменту припинення договору оренди 31.05.2015 р., апелянт не звільнив впродовж 20-ти днів об’єкт оренди, а безпідставно ним користувався, тому, на думку третьої особи, період безпідставного користування приміщення почався саме з 01.06.2015 року, оскільки 20-ти денний термін в договорі передбачений для надання можливості орендарю добровільно звільнити приміщення, і у випадку не здійснення цього, не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати неустойки за вказаний період.

З урахуванням наведеного у поясненнях на апеляційну скаргу, Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, просить змінити рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2018 року у справі № 909/1032/17 в частині відмови в стягненні 16358,81 грн. та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову, в іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Пріма-Мед» без задоволення (том ІІ, а. с. 105-110).

Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради апеляційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2018 року у справі № 909/1032/17 в частині відмови у стягненні 16358,81 грн. – не подавав.

10 квітня 2018 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 909/1032/17 відкрито апеляційне провадження (том ІІ, а. с. 82); ухвалою суду від 23 квітня 2018 року справу № 909/1032/17 призначено до розгляду у судовому засіданні на 16 травня 2018 року (том ІІ, а. с. 104), про що учасники справи були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том ІІ, а. с. 101-103, 125-127).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2018 р. (том ІІ, а. с. 134-135) відмовлено у задоволенні клопотання Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради про розгляд даної справи в режимі відеоконференції.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 16 травня 2018 р. розгляд справи відкладено на 06.06.2018 р. та ухвалено провести це судове засідання в режимі відеоконференції, про що учасники справи були повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том ІІ, а. с. 150, 151, 169-171).

В судове засідання, яке відбулося 06.06.2018 р. в режимі відеоконференції, від апелянта/відповідача представник прибув, подав клопотання б/н від 06.06.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1693/18 від 06.06.2018 р.) про зупинення провадження у справі № 909/1032/17 до винесення Верховним Судом рішення у справі № 909/794/15 за заявою Приватного підприємства «Пріма-Мед» про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016 р. за нововиявленими обставинами.

Представник апелянта клопотання про зупинення провадження у даній справі підтримав, обґрунтовуючи тим, що підставою для звернення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з вказаним позовом є те, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016 р. у справі № 909/794/15 було зобов'язано ПП «Пріма Мед» звільнити нежитлові приміщення загальною площею 67,9 кв. м. по вул. Г. Мазепи, 114, в м. Івано-Франківську площею 67,9 кв. м. у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди № ДО-2976 від 24.01.2007 р., що, на даний час, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016 р. у справі № 909/794/15 переглядається за нововиявленими обставинами Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду, у разі його скасування, суд може прийти до висновку, що договір оренди № ДО-2976 від 24.01.2007 р. продовжив свою дію до 30.04.2018 p., оскільки обставини щодо продовження орендних відносин між ПП «Пріма-Мед» та Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради є предметом розгляду у справі № 909/794/15.

Враховуючи наведене у клопотанні про зупинення провадження, апелянт вважає, що такі обставини будуть мати вирішальне значення для вирішення даної справи, оскільки підставою для стягнення неустойки згідно із ст. 785 ЦК України є неповернення речі переданої у найм після закінчення дії договору оренди, а так як з приводу строку дії договору оренди № ДО-2976 від 24.01.2007 р., на даний час, існує спір, який буде остаточно вирішено після винесення Верховним Судом рішення у справі № 909/794/15 за заявою ПП «Пріма-Мед» про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016 р. за нововиявленими обставинами, просить подане клопотання задоволити, провадження у даній справі зупинити до розгляду Верховним Судом справи № 909/794/15.

Представник апелянта, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, надав усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05 березня 2018 року у справі № 909/1032/17 в частині стягнення з Приватного підприємства «Пріма-Мед» (АДРЕСА_1, код 23924882) на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код 04054346) 640118,34 грн. неустойки та закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення 72800,00 грн. і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Від позивача в судове засідання представник прибув, проти клопотання апелянта про зупинення провадження у даній справі до винесення Верховним Судом рішення у справі № 909/794/15 за заявою ПП «Пріма-Мед» про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016 р. за нововиявленими обставинами, заперечив, зазначивши, що предметом спору у справі № 909/794/15 є звільнення займаних нежитлових приміщень, які не є предметом спору в частині продовження дії строку договору оренди, відтак клопотання скаржника про зупинення провадження у даній справі вважає неправомірним та просить у його задоволенні відмовити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Господарського Івано-Франківської області від 05.03.2018 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання - прибув, проти клопотання апелянта про зупинення провадження у даній справі заперечив, зазначив, що предметом спору у справі № 909/794/15 є звільнення займаних нежитлових приміщень, відтак зупинення провадження у даній справі є неправомірним та просить у його задоволенні відмовити. Щодо апеляційної скарги представник третьої особи заперечив, надав пояснення аналогічні викладеному у поясненнях на апеляційну скаргу, просить рішення Господарського Івано-Франківської області від 05.03.2018 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія Львівського апеляційного господарського суду, обговорила доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, пояснення третьої особи та клопотання про зупинення провадження у даній справі, заслухала пояснення учасників справи, які прибули в дане судове засідання, здійснила аналіз наявних у справі письмових доказів, прийшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи.

Колегія суддів, також розглянула та дослідила клопотання апелянта/відповідача б/н від 06.06.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1693/18 від 06.06.2018 р.) про зупинення провадження у справі № 909/1032/17 до винесення Верховним Судом рішення у справі № 909/794/15 за заявою Приватного підприємства «Пріма-Мед» про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016 р. за нововиявленими обставинами, яке було подано суду апеляційної інстанції в процесі розгляду даної справи, прийшла до висновку, у його задоволенні відмовити, виходячи з наступного.

З поданого представником апелянта клопотання б/н від 06.06.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1693/18 від 06.06.2018 р.) про зупинення провадження у справі № 909/1032/17 до винесення Верховним Судом рішення у справі № 909/794/15 за заявою Приватного підприємства «Пріма-Мед» про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016 р. за нововиявленими обставинами, вбачається, що останній просить зупинити провадження у справі № 909/1032/17 відповідно до п. 5, ч. 1, ст. 227 ГПК України.

В обґрунтування вищезазначеного клопотання, апелянт стверджує, що підставою для звернення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з вказаним позовом є те, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016 р. у справі № 909/794/15 було зобов'язано ПП «Пріма-Мед» звільнити нежитлові приміщення загальною площею 67,9 кв. м. по вул. Г. Мазепи, 114, в м. Івано-Франківську площею 67,9 кв. м. у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди № ДО-2976 від 24.01.2007 р., а на даний час рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016 р. у справі № 909/794/15 переглядається за нововиявленими обставинами Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду, що підтверджує ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 909/794/15, яка долучена ним до вищезазначеного клопотання.

Так, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у разі скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016 р. у справі № 909/794/15, суд може прийти до висновку, що договір оренди № ДО-2976 від 24.01.2007 р. продовжив свою дію до 30.04.2018 p., оскільки обставини щодо продовження орендних відносин між ПП «Пріма-Мед» та Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради є предметом розгляду у справі № 909/794/15. Відтак, вищезгадані обставини будуть мати вирішальне значення для вирішення даної справи, оскільки підставою для стягнення неустойки згідно із ст. 785 ЦК України є неповернення речі переданої у найм після закінчення дії договору оренди, однак з приводу строку дії договору оренди № ДО-2976 від 24.01.2007 р. на даний час існує спір, який буде остаточно вирішено після винесення рішення у справі № 909/794/15 за заявою ПП «Пріма Мед» про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016 р. за нововиявленими обставинами.

У пункті 5 частини 1 статті 227 ГПК України визначено, що суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадках: об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі – це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об’єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Частина 1 зазначеної статті визначає вичерпний перелік підстав для цієї процесуальної дії суду.

Колегія суддів, дослідивши додану до клопотання про зупинення провадження у даній справі копію ухвали Верховного Суду від 02.05.2018 року по справі № 909/794/15 встановила, до розгляду якої просить апелянт зупинити провадження у справі № 909/1032/17, що предметом спору у справі № 909/794/15 є зобов’язання відповідача звільнити займані нежитлові приміщення.

Предметом спору у справі № 909/1032/17 є стягнення неустойки в сумі 729277,15 грн. (з урахуванням заяви позивача № 80/11.1-05/14в від 31.01.2018р. (вх. № 1456/18 від 31.01.2018р.), за користування річчю, розрахованої відповідно до ст. 785 ЦК України.

Відтак, предмети та підстави позовних вимог у справі № 909/1032/17 та справі № 909/794/15, яка переглядається за нововиявленими обставинами Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду, є різними, відтак відсутня об’єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається Верховним Судом в порядку господарського судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, а зібрані у справі № 909/1032/17 докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі, відтак у суду апеляційної інстанції відсутній обов’язок зупиняти провадження у даній справі до розгляду іншої справи.

Як зазначено вище у цій постанові, частиною 1 статті 227 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для зупинення провадження. Згідно з п. 5 ч. 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017) підставою для зупинення провадження є наявність об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, при цьому, суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Іншою є така справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для такого господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Апелянтом у клопотанні про зупинення провадження не обґрунтовано, яким чином розгляд справи № 909/794/15 унеможливить розгляд апеляційної скарги у справі № 909/1032/17, не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні цієї справи та яким чином встановлені в іншій господарській (цивільній) справі обставини вплинуть на оцінку доказів, що ними сторони обґрунтовують свої доводи у цій справі, виходячи з предмета, підстав спору та з урахуванням висновків Верховного Суду викладених у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 909/343/17, якою рішення місцевого суду від 14.06.2017 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 р. про відмову у задоволенні позову Приватного підприємства «Пріма-Мед» до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа: Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним рішення Комісії від 27.02.2015 p., оформленого протоколом № 4/15, визнання незаконною відмови у продовженні договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2976 та визнання вказаного договору продовженим – залишено без змін.

Сам по собі розгляд Верховним Судом справи № 909/794/15 ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду цивільної справи, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства «Пріма-Мед» у справі № 909/1032/17.

Отже, звернувши увагу на наведені обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі.

Крім того, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Колегія суддів врахувавши наведене вважає, що зупинивши провадження в цій справі за наведених Приватним підприємством «Пріма-Мед» у клопотанні обставин, суд порушить право сторін на розгляд справи упродовж розумного строку.

Слід також зазначити, що у випадку задоволення заяви ПП «Пріма-Мед» про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року за нововиявленими обставинами у справі № 909/794/15, не позбавляє останнього звернутись із відповідною заявою, щодо перегляду справи № 909/1032/17 за нововиявленими обставинами.

Таким чином, колегія суду апеляційної інстанції приходить до висновку у задоволенні клопотання б/н від 06.06.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1693/18 від 06.06.2018 р.) про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи № 909/794/15 - відмовити.

Щодо суті заявленого в позовній заяві та апеляційній скарзі, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 24.01.2007 року між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (орендодавець – у справі, позивач - у справі ) та Приватним підприємством «Пріма-Мед» (орендар – за договором, відповідач - у справі) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № ДО-2976 з додатком «Розрахунок місячного розміру орендної плати за оренду нежитлових приміщень в будинку на вул. Г.Мазепи, 114, у м. Івано-Франківську»(далі - договір) (том І, а. с. 9-15, 16-17).

Колегією суддів встановлено, що вказаний вище договір укладено сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними особами сторін за цим Договором, їх підписи посвідчено печатками сторін, що не суперечить приписам ст. 181 ГК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України.

За своїми основними та другорядними ознаками, зазначений вище правочин є договором найму (оренди).

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов вищезазначеного договору (п. 1.1.), орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення площею 55,3 кв. м. розташований на першому поверсі в будівлі центральної міської клінічної лікарні за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Г.Мазепи, 114, яка перебуває на балансі центральної міської клінічної лікарні.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що після закінчення дії цього договору, орендар повертає орендодавцеві приміщення у погоджений сторонами термін, але не пізніше як протягом 20-ти календарних днів із дня припинення дії договору, в тому числі, у разі недосягнення між сторонами цього договору угоди щодо строків повернення приміщень. Передача приміщень від орендаря до орендодавця після припинення дії цього договору здійснюється за актом приймання-передачі приміщень, що підписується повноважними представниками орендаря та орендодавця. Якщо орендар не виконує обов’язку щодо повернення приміщень, він сплачує орендодавцю неустойку, нараховану згідно п.5.1.3 цього договору.

Крім того, відповідно до п.4.3.12 договору, орендар зобов’язався у випадку, передбаченому п. 2.4 цього договору, повернути орендодавцеві приміщення у стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду з врахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до пункту 5.1.3 договору, у випадку не виконання орендарем обов’язку щодо повернення орендодавцеві приміщень відповідно до вимог п.2.4 цього договору, він сплачує орендодавцеві неустойку в розмірі подвійного розміру орендної плати, встановленої і нарахованої згідно із цим договором з врахуванням суми ПДВ, за період безпідставного користування приміщенням.

Також судом встановлено, що сторонами за договором було укладено та підписано ряд угод, а саме: Угоду № УО-2976-1 від 16.10.2007 року про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2976 від 24.01.2007 року; Угоду № УО-2976-2 від 17.03.2009 року про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2976 від 24.01.2007 року; Угоду № УО-2976-3 від 21.07.2010 року про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2976 від 24.01.2007 року та Угоду № УО-2976-4 від 09.07.2012 року про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2976 від 24.01.2007 року (том І, а. с. 19, 22, 23-24, 25).

Колегією суддів встановлено, що вищезазначені угоди про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2976 від 24.01.2007 року сторонами укладено у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними особами сторін за цим Договором, їх підписи посвідчено печатками сторін, що не суперечить приписам ст. 181 ГК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України.

Так, угодою № ДО-2976-1 від 16.10.2007 про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2976 від 24.01.2007 сторони збільшили площу орендованих приміщень до 67,9 кв. м., що розташовані на першому поверсі в будівлі центральної міської клінічної лікарні за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 114, яка перебуває на балансі центральної міської клінічної лікарні для надання лікувально-діагностичних послуг.

Крім того, угодою № УО-2976-4 від 09.07.2012 року про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2976 від 24.01.2007 року, сторони продовжили строк дії договору до 31.05.2015 року.

27.02.2015 року позивач надіслав відповідачу повідомлення № 255/01-15/18-в на адресу: м. Івано-Франківськ, вул. Г.Мазепи, 114, в якому повідомив про розгляд клопотання про продовження дії договору оренди та його відхилення у зв'язку з необхідністю використання орендованих нежитлових приміщень для потреб територіальної громади міста. Також повідомив, що договір оренди припиняє дію 31.05.2015 р. та просив не пізніше 01.06.2015 р. повернути орендовані приміщення. Це повідомлення відповідач отримав 02.03.2015 р., що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком (том І, а. с. 28-29, 30, 31).

Однак, в супереч умовам спірного договору, відповідачем не було повернуто позивачу спірного нежитлового приміщення, про що останній 17.06.2015 р. на адресу відповідача надіслав повторне повідомлення від 12.06.2015 р. про припинення договору оренди нежитлових приміщень та вимагав не пізніше 30.06.2015 звільнити та повернути орендовані приміщення, передавши їх за актом орендодавцеві. Дане повідомлення направлено на адресу відповідача 25.06.2015 р., однак повернуто поштовим відділенням зв’язку з відміткою: «За закінченням терміну зберігання» (а. с. 34, 35, 36).

Вищенаведені обставини встановлені рішенням Господарського суду Івано-Франківської області по справі № 909/794/15 від 19.10.2016 року, яке набрало законної сили 07.12.2016 року та в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доведення знову при розгляді даної справи.

Слід зазначити, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2017 року, позов заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Приватного підприємства «Пріма-Мед» про зобов'язання звільнити займані нежитлові приміщення задоволено.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2017 року, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2017 року відстрочено виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області по справі № 909/794/15 до 30.06.2017 року.

Враховуючи вищенаведене, позивач у зв’язку із невиконанням відповідачем обов’язку щодо звільнення приміщення, було нараховано останньому неустойку в сумі 572545,39 грн. за період з 01.06.2015 по 31.05.2017 року.

10.07.2017 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 845/01-15/18в від 07.07.2017 року з вимогою оплатити неустойку не пізніше як до 30.07.2017 року (том І, а. с. 37-38).

Дана претензія отримана відповідачем, що підтверджується відповіддю відповідача на претензію № 01-12/306, де вказано що між сторонами існує спір з приводу продовження строку дії договору оренди нежитлових приміщень, а тому дані вимоги будуть розглянуті лише після розгляду справи № 909/343/17 (том І, а. с. 41).

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем не виконано обов’язку щодо повернення нежитлових приміщень власнику по закінченню договору оренди та несплата неустойки, що завдає збитки територіальній громаді міста, а тому він звернувся за захистом свого порушеного права до господарського суду із вимогою про стягнення нарахованої відповідно до договору та ч.2 ст.785 ЦК України неустойки в розмірі 729277,15 грн. за період з 01.06.2015 року по 30.11.2017 року.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться і у ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічні визначення містить норма ст.759 Цивільного кодексу України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є вимога Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (позивач у даній справі) до Приватного підприємства «Пріма-МЕД» (відповідач у даній справі) про стягнення неустойки у сумі 729277,15 грн. за період з 01.06.2015 року по 30.11.2017 року.

Підставою позову є невиконання ПП «Пріма-Мед» умов договору щодо звільнення нежитлових приміщень загальною площею 67,9 кв. м., що розташовані на першому поверсі в будівлі Центральної міської клінічної лікарні по вул. Г.Мазепи,114, у м. Івано-Франківську.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли з договору оренди комунального майна.

Спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з орендною комунального майна, є Закон України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна" (із наступними змінами).

У частині 1 статті 27 даного Закону визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, виходячи з положень п. 2.4 договору, враховуючи те, що договір оренди припинив свою дію 31.05.2015 року, орендоване приміщення відповідач мав повернути позивачеві за актом здачі-приймання до 22.06.2015 р. (оскільки 20.06.2015 р. та 21.06.2015 р. вихідні дні). Проте, свої зобов'язання за договором відповідач не виконав.

Частиною 1 ст.785 ЦК України встановлено обов'язок наймача щодо повернення наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі у разі припинення договору найму.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, факт припинення договору оренди нежитлових приміщень №ДО-2976 від 24.01.2007 року встановлений рішенням Господарського суду Івано-Франківської області по справі № 909/794/15 від 19.10.2016 року, яке набуло чинності 07.12.2016 року, проте, доказів повернення майна відповідачем станом на день винесення судом рішення не подано, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до приписів ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно п.2.4. та п.4.3.11 Договору визначено, що у випадку закінчення терміну дії Договору, Орендодавець зобов'язується повернути Орендодавцеві приміщення за актом приймання передачі, погоджений сторонами термін, але не пізніше як протягом 20-ти календарних днів дня припинення дії Договору.

Також, відповідно до умов Договору, сторони дійшли згоди, стосовно того, що орендар сплачує орендодавцю неустойку, нараховану згідно п. 5.1.3 цього Договору у разі невиконання обов'язку щодо повернення приміщень (п.2.4. Договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та даним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Крім того, сторонами за договором погоджено, а саме п. 5.1.3 договору, що у випадку невиконання орендарем обов'язку щодо повернення орендодавцеві приміщення, відповідно до вимог п. 2. 4 цього договору , орендар сплачує орендодавцеві неустойку в розмірі подвійного розміру орендної плати, встановленої та нарахованої згідно із цим договором з врахуванням суми ПДВ за період безпідставного користування приміщенням.

З огляду на те, що у визначені договором строки орендоване приміщення не було повернуто орендодавцю позивач, виходячи з вищенаведених норм права та пункту договору, нарахував відповідачу неустойку за період безпідставного користування майном орендодавця (з 01.06.2015 р. по 30.11.2017 р.), яка відповідно до поданої позивачем картки розрахунку становить 729277,15 грн.

Зазначення місцевим господарським судом в мотивувальній частині рішення у справі № 909/1032/17 в дужках дати « 01.06.2018» /рядок 2-й зверху на сторінці дев’ятій тексту судового рішення (том ІІ, а. с. 73), колегія суддів вважає опискою, яка спростовується матеріалами даної справи та наступними висновками місцевого суду викладеними у цьому рішенні, відтак не може слугувати самостійною підставою для скасування лише з цих підстав судового рішення у даній справі.

З наявної в матеріалах справи долученої відповідачем заяви від 05.02.2018 р. № 01-12/30 про зміну призначення платежів (том ІІ, а. с. 57), вбачається, що останній просить Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради зарахувати орендну плату в розмірі 72800,00 грн., як неустойку за період з 01.07.2017 року по 30.11.2017 року, дане зарахування не заперечується позивачем та третьою особою, про що свідчить заява останнього.

За таких обставин, колегія суддів погоджується яз висновком місцевого господарського суду, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення неустойки в сумі 72800,00 грн. підлягає закриттю відповідно до п. 2 ст. 231 ГПК України, у зв’язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Є правомірним висновок місцевого суду першої інстанції, що посилання відповідача на те, що суду при винесенні рішення необхідно врахувати суму сплаченої орендної плати за період з 01.06.2015 р. по 31.12.2017 р. згідно бухгалтерської довідки № 1-01/2018 від 10.01.2018 р. (том І, а. с. 230-233) є безпідставним, оскільки зазначені кошти були сплачені відповідачем як орендна плата за користування майном, а сплата неустойки є мірою цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов'язань, яка полягає в покладенні на боржника додаткового зобов'язання за невиконання основного обов'язку, внаслідок чого боржник несе невигідні майнові наслідки за порушення зобов'язання. Докази зміни призначення платежу орендної плати в розмірі 287109,72 грн. на неустойку в матеріалах справи відсутні.

Отже, перевіривши розрахунок неустойки, проведений позивачем та третьою особою, колегія суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ними невірно визначений період її нарахування, оскільки відповідно до п. 2.4 договору, після закінчення дії цього договору, орендар повертає орендодавцеві приміщення у погоджений сторонами термін, але не пізніше як протягом 20-ти календарних днів із дня припинення дії договору, в тому числі, у разі недосягнення між сторонами цього договору угоди щодо строків повернення приміщень, а тому вимога про стягнення неустойки в сумі 16 358,81 грн. за період з 01.06.2015 по 21.06.2015 є безпідставною та правомірно не могла бути задоволена судом першої інстанції.

Як зазначено вище у цій постанові, вбачається з матеріалів даної справи, третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, апеляційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2018 р. у справі № 909/1032/17 в частині відмови у стягненні 16358,81 грн., в порядку та у формі, передбаченому Розділом ІV ГПК України – не подавалася; зазначена третя особа, в порядку та у спосіб визначений ст. 265 ГПК України до апеляційної скарги відповідача: ПП «Пріма-Мед» не приєднувалася, такі докази у даній справі відсутні.

З огляду на вищенаведене, клопотання третьої особи, яке останній заявив у поясненні на апеляційну скаргу, в частині щодо зміни рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2018 р. у справі № 909/1032/17 в частині відмови у стягненні 16358,81 грн. та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову (том ІІ, а. с. 105-110), колегія суддів вважає безпідставним та таким, що не відповідає приписам ГПК України, тому в цій частині зазначене клопотання належить відхилити.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів звільнення приміщення в строк встановлений договором та сплати неустойки суду не надав.

Щодо тверджень апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, щодо легітимних сподівань на подальше підставне користування орендованим майном, що в свою чергу спростовують наявність вини відповідача, як особи, що порушила виконання зобов’язання, колегією суду відхиляються оскільки, позивачем повністю дотримано процедуру припинення договору оренди, зокрема завчасно повідомлено про припинення дії договору та необхідність використання орендованого майна для потреб власника, а тому починаючи з 27.02.2015 р. орендар зобов’язаний був вчиняти дії, спрямовані на підготовку приміщень для звільнення у встановлений договором строк.

Стосовно доводів відповідача щодо розгляду Верховним Судом справи № 909/343/17, то колегія суду зазначає, що рішення про відмову у позові Приватного підприємства «Пріма МЕД» до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним пункту 1.8.1 та пункту 1.8.2 рішення комісії міськвиконкому з питань надання в оренду нежитлових приміщень та приватизації об'єктів комунальної власності міста, оформлене протоколом № 4/15 від 27.02.2015 р., визнання незаконною дії щодо відмови у продовженні терміну дії договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2976 від 21.01.2007, та зміни господарських правовідносин між Приватним підприємством «Пріма-МЕД» та Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, шляхом визнання продовженим строку дії договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2976 від 21.01.2007р. на 2 (два) роки і 11 (одинадцять) місяців набрало законної сили 14.09.2017, а тому на час прийняття рішення у справі № 909/1032/17 у місцевого господарського суду були відсутні підстави для висновку, щодо продовження строку дії договору оренди та законного користування приміщенням.

Заперечення відповідача з приводу правової невизначеності щодо дії договору оренди від 24.01.2007 р. є необгрунтованим, оскільки предметом розгляду справи № 909/794/15 є примусове звільнення приміщень, так як добровільно відповідач його не звільняв, а не питання продовження чи не продовження терміну дії договору. Рішення по даній справі набрало законної сили та є обов’язковим до виконання.

Щодо відстрочки виконання рішення по справі № 909/794/15 суд зазначає, що ухвалою суду від 30.03.2017 р. відстрочено звільнення приміщень для надання можливості відповідачу демонтувати обладнання, а не звільнення відповідача від сплати неустойки за безпідставне користування.

Також не заслуговують на увагу колегії суду твердження апелянта в тій частині, що в період дії відстрочки виконання рішення у справі № 909/794/15 ПП «Пріма-Мед» неодноразово зверталося до ТОВ «Медкосвісс» із заявами про необхідність демонтажу обладнання, що знаходиться в орендованих ПП «Пріма Мед» приміщеннях (звернення від 24.04.2017 p., від 08.05.2017 p., від 02.06.2017 p.), що вкотре підтверджує вчинення відповідачем усіх можливих дій спрямованих на виконання судового рішення у справі № 909/794/15 в частині звільнення орендованих ПП «Пріма Мед» приміщень, однак, суд першої інстанції, порушуючи норми процесуального права, не надав оцінки наведеним вище доводам відповідача, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, виходячи з наступного.

Як уже було вищезазанчено у цій постанові, спірний договір оренди припинив свою дію 31.05.2015 року, позивач завчасно попередив апелянта/відповідача про намір не продовжувати договір оренди, так як нежитлові приміщення будуть використовуватись для потреб громади міста Івано-Франківськ.

Крім того, вищенаведені обставини були встановлені рішенням Господарського суду Івано-Франківської області по справі № 909/794/15 від 19.10.2016 року, яке набрало законної сили 07.12.2016 року та в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній на час прийняття судового рішення) не потребують доведення знову при розгляді даної справи.

Отже, відповідачем з моменту припинення дії договору 31.05.2015 року спірні приміщення повернуто не було, а з відповідними заявами про необхідність демонтажу обладнання, останній звернувся лише 24.04.2017 p., 08.05.2017 p. та 02.06.2017 p.

Також не заслуговують на увагу суду твердження апелянта в тій частині, що у ПП «Пріма-Мед» були легітимні сподівання на подальше підставне використання орендованих приміщень, що також виключає наявність вини щодо неповернення орендованих приміщень у визначеному порядку та встановлений строк.

В спростування вказаних доводів, слід звернути увагу на те, що відносини з приводу оренди комунального майна, окрім загальних норм Цивільного та Господарського кодексів, врегульовані і спеціальними нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

В силу укладання Договору та на підставі ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Угодою №УО-2976-4 про внесення змін до «Договору оренди нежитлових приміщень №ДО-2976 від 24 січня 2007р.» від 09.07.2012 р. сторони погодили, що Договір продовжено на період до 31.05.2015 року.

Відповідно до змісту п. 6.4. Договору та ч.2 ст. 26 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», договір припиняється у випадку закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

В даному випадку, як зазначалося вище у цій постанові, позивачем у встановленому законом порядку, листом від 27.02.2015 р. № 255/01-15/18-в (більш ніж за три місяці до закінчення терміну дії договору), було повідомлено Орендаря про те, що термін дії Договору буде припинено 31.05.2015 р. і на новий строк продовжуватися не буде у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, та необхідністю використання зазначених нежитлових приміщень для потреб центральної міської клінічної лікарні, що встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами даної справи.

На новий термін договір оренди не продовжувався, а тому, він вважається припиненим з 31.05.2015 року, про що заздалегідь було відомо орендареві нежитлових приміщень.

Факт належного повідомлення ПП «Пріма-Мед» про закінчення договору оренди приміщень та необхідність повернення їх в термін, визначений Договором, був встановлений у процесі розгляду справи № 909/794/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

В свою чергу, згідно п.2.4. та п.4.3.12 Договору сторонами було визначено, що у випадку закінчення терміну дії Договору, Орендодавець зобов'язується повернути Орендодавцеві приміщення за актом приймання передачі у погоджений сторонами термін, але не пізніше як протягом 20-ти календарних днів із дня припинення дії Договору.

Натомість, після закінчення терміну дії договору ПП «Пріма-Мед» не вчинило жодних дій, які б свідчили про намір виконання обов'язку щодо звільнення займаних приміщень.

В спростування тверджень про наявність легітимних сподівань на подальше підставне використання орендованого майна по закінченню договору оренди слід зазначити, що законодавством, яке регулює відносини оренди комунального майна, встановлено процедуру припинення договору оренди у випадку необхідності використання орендованого майна для потреб власника, яку Виконавчим комітету Івано-Франківської міської ради було повністю дотримано, а тому, в результаті отримання повідомлення про припинення договору оренди, у ПП «Пріма-Мед» не було жодних правових підстав вважати, що договір оренди є продовженим по закінченню терміну його дії.

Також не заслуговують на увагу колегії суду, посилання апелянта на рішення Господарського суду Івано-Франківської міської ради від 01.10.2016 року у справі № 909/794/15, в результаті якого у ПП «Пріма-Мед» виникли правомірні очікування щодо продовження договору оренди, оскільки висновки суду ґрунтувались на обставинах та фактах, які не відповідають дійсності, про що обґрунтовано дійшли суди в процесі подальшого розгляду цієї справи скасовуючи вказане рішення та приймаючи нове рішення про задоволення позову.

Остаточним рішенням Вищого господарського суду України, а саме постановою від 25.01.2017 р., зобов'язано приватне підприємство «Пріма-Мед» звільнити безпідставно займані нежитлові приміщення загальною площею 67,9 кв. м. по вул. Г.Мазепи, 114, у місті Івано-Франківську, у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди та необхідністю використання приміщень для потреб власника - територіальної громади міста Івано-Франківськ.

Постановляючи вказане рішення суд прийшов до наступного висновку: «Аналіз встановлених судами обставин справи, норм Закону та приписів Положення свідчить, що позивач своєчасно та в належний спосіб повідомив відповідача про намір використовувати зазначене майно для власних потреб, у зв'язку з чим договір оренди на новий строк укладатись не буде. Відповідно, позовні вимоги про зобов'язання звільнити займані нежитлові приміщення є правомірними та обґрунтованими».

Тобто дійсні обставини справи № 909/794/15, які мають преюдиційне значення, свідчать про те, що у ПП «Пріма-МЕД» був обов'язок звільнити нежитлові приміщення після закінчення договору оренди, при цьому, жодних правових підстав на подальше їх використання у орендаря не було.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач безпідставно користувався приміщеннями в період з 22.06.2015 р. по 30.11.2017 р. та в добровільному порядку не повернув, а тому до стягнення підлягає неустойка в сумі 640118,34 грн.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, дослідивши наявні в справі матеріали, враховуючи всі викладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05 березня 2018 року у справі № 909/1032/17 – залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено та підписано 12.06.2018 року.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин