Постанова № 74633047, 13.06.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2018 справа № 913/126/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр “Теплоантикорзахист”, м.Рубіжне Луганської областіна рішення господарського суду Луганської областівід16.04.2018р. (повний текст підписано 18.04.2018р.)у справі№913/126/18 (суддя Яресько Б.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр “Теплоантикорзахист”, м.Рубіжне Луганської областідо Публічного акціонерного товариства “Рубіжанський картонно - тарний комбінат”, м.Рубіжне Луганської областіпростягнення 31729,39грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр “Теплоантикорзахист”, м.Рубіжне Луганської області, позивач, звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства “Рубіжанський картонно - тарний комбінат”, м.Рубіжне Луганської області про стягнення 31729,39грн., які складаються з 30000,00грн. основного боргу, 1262,46грн. пені, 348,58грн. інфляційних, 118,35грн. 3% річних. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору №32 від 01.01.2016р. в частині оплати вартості послуг з перевезення.

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.04.2018р. (повний текст підписано 18.04.2018р.) у справі №913/126/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на те, що позивачем не доведено виникнення у відповідача зобов’язань з оплати послуг відповідно до умов п.3.4 договору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр “Теплоантикорзахист” звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставами для скасування рішення апелянт зазначає неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Так, за твердженнями позивача, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з огляду на сукупність наступних обставин:

- місцевим господарським судом не враховано, що відповідач не заперечив факт надання послуг та не спростував їх вартість;

- судом безпідставно не прийнято як докази надання позивачем послуг міжнародні товарно-транспортні документи через визначення в них у якості перевізника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, оскільки таке визначення пов’язане з тим, що за умовами договору №32 від 01.01.2016р. на позивача покладено обов’язок саме з організації перевезень, а не обов’язок з їх безпосереднього здійснення;

- висновок суду про відсутність підпису відповідача в графі “Від Замовника” та в графі “Затверджую” суперечить змісту фактично наданих документів;

- надані до матеріалів справи податкові накладні підтверджують надання позивачем спірних послуг.

У відповідності до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за протоколом автоматизованого розподілу від 29.05.2018р. сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

Ухвалою від 29.05.2018р. вказана колегія суддів відкрила апеляційне провадження у справі №913/126/18 та зобов’язала відповідача до 06.06.2018р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику.

Вимог зазначеної ухвали відповідачем не виконано, відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2018р. після проведення підготовчих дій судова колегія призначила розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр “Теплоантикорзахист” в порядку письмового провадження в світлі приписів ч.10 ст.270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи відсутність відповідного клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, тоді як судова колегія з власною ініціативи не вбачає необхідності розгляду зазначеної апеляційної скарги з повідомленням учасників справи. Учасники справи були повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження належним чином.

Згідно із вимогами ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як було встановлено господарським судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 01.01.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр “Теплоантикорзахист” (далі – виконавець) та Приватним акціонерним товариством “ Рубіжанський картонно - тарний комбінат ” (далі –замовник) був укладений договір №32 (далі – договір), за умовами п.1.1 якого виконавець приймає на себе зобов’язання з організації та надання автотранспорту для доставки переданого замовником вантажу в строки та в пункт, визначені замовником, та передачі його особі, яка має право на отримання вантажу, а замовник зобов’язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату в порядку та в розмірі, передбаченому даним договором.

Судовою колегією встановлено, що матеріали справи містять копії заявок на транспортування вантажу автомобільним транспортом до рахунку №494 від 26.12.2017р. та до рахунку №495 від 26.12.2017р., які підписані з обох сторін та скріплені печатками підприємств, а також відповідні рахунки на оплату, виставлені Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр “Теплоантикорзахист”.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр “Теплоантикорзахист” були організовані перевезення, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CRM серії А №167063 та CMR серії А №167075 з відмітками відповідача про отримання ТМЦ, а також підписаними сторонами 26.12.2017р. актами надання послуг №472 та №473. Неналежне виконання замовником зобов’язань з оплати наданих послуг стало підставою звернення виконавця з позовом до суду за захистом порушеного права.

Предметом розгляду справи є стягнення з Публічного акціонерного товариства “Рубіжанський картонно - тарний комбінат” 30000,00грн. основного боргу, 1262,46грн. пені, 348,58грн. інфляційних, 118,35грн. 3% річних.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Покладений у підставу позову правочин №32 від 01.01.2016р. за своїм змістом та правовою природою є договором транспортного експедирування.

За приписами ст.929 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі – ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.1 ст.73, ч.1 ст.74, ч.1 ст.77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами пункту 3.4 договору №32 від 01.01.2016р. замовник здійснює оплату за виконані перевезення по узгодженим тарифам шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з моменту отримання рахунків-фактур, зареєстрованих у ЄРПН та погоджених з замовником податкових накладних, товарно-транспортних накладних або накладних CMR з позначкою одержувача про доставку вантажу та підписання сторонами актів виконаних робіт.

Таким чином, сторони погодили, що оплата замовником виконаних перевезень здійснюється за сукупності наступних умов: отримання документів (рахунків-фактур; податкових накладних; товарно-транспортних накладних або накладних CMR) та підписання сторонами актів виконаних робіт.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що у наданих позивачем міжнародних товарно-транспортних накладних CRM серії А №167063 та CMR серії А №167075 перевізником визначена Фізична особа-підприємець ОСОБА_5. При цьому, судова колегія приймає до уваги твердження апелянта про те, що таке визначення перевізника пов’язане з тим, що за умовами договору №32 від 01.01.2016р. на позивача покладено обов’язок саме з організації перевезень, а не обов’язок з їх безпосереднього здійснення. Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр “Теплоантикорзахист” не доведено належними та допустимими доказами факт організації спірних перевезень та не обґрунтовано підстав врахування зазначених міжнародних товарно-транспортних накладних як доказів виконання позивачем договору №32 від 01.01.2016р.

Крім того, як вірно зазначено господарським судом Луганської області, наявні в матеріалах справи копії актів надання послуг №472 та №473 від 26.12.2017р. не містять підпису представника замовника в графі “Від Замовника” та в графі “Затверджую”, що безпосередньо спростовує посилання апелянта на наявність такого підпису.

До апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр “Теплоантикорзахист” додані оригінали актів надання послуг від 26.12.2017р. №472 та №473.

Як зазначалося раніше, за приписами статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр “Теплоантикорзахист” не наведено жодних доказів неможливості подання до суду першої інстанції оригіналів актів надання послуг від 26.12.2017р. №472 та №473, або належним чином оформлених копій названих документів, які б містили підпис представника замовника в графі “Від Замовника” та в графі “Затверджую”, з причин, що об'єктивно не залежали від позивача. При цьому, судова колегія враховує, що позивач, повідомлений належним чином про час та місце судових засідань (10.04.208р. о 15:00год.; 16.04.2018р. о 14:50год.), явку повноважного представника в судові засідання господарського суду Луганської області не забезпечив. У зв’язку з наведеним, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду не приймає до уваги додані позивачем до апеляційної скарги оригінали актів надання послуг від 26.12.2017р. №472 та №473.

Судом апеляційної інстанції враховуються посилання скаржника на те, що надані до матеріалів справи податкові накладні підтверджують факт надання позивачем спірних послуг, проте самі лише податкові накладні, з огляду на умови договору, зокрема п.3.4, та викладені вище висновки судів першої та апеляційної інстанції, не є підставою для виникнення у відповідача зобов’язань з оплати послуг.

З огляду на недоведеність порушення відповідачем умов договору №32 від 01.01.2016р. відсутні підстави для нарахування пені, інфляційних та 3% річних.

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) в даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр “Теплоантикорзахист” підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр “Теплоантикорзахист”, м.Рубіжне Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 16.04.2018р. (повний текст підписано 18.04.2018р.) у справі №913/126/18 – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 16.04.2018р. (повний текст підписано 18.04.2018р.) у справі №913/126/18 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 13.06.2018р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 6 примірників: 2 – позивачу; 1– відповідачу; 1 – до справи; 1 – ДАГС; 1 – ГСЛО