Постанова № 74633045, 12.06.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

12.06.2018 справа №905/2779/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (судді-доповідача): суддів справу розглянуто в порядку письмового провадження без виклику учасників справи при секретарі судового засідання: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Керуюча компанія "Західна", м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької областівід 15.01.2018 (повний текст складено та підписано 22.01.2018) у справі № 905/2779/17 (суддя Фурсова С.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МАРГАЗ", м. Маріуполь, Донецька область до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Керуюча компанія "Західна", м. Маріуполь, Донецька область простягнення 85 410,47 грн.В С Т А Н О В И В:

До господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРГАЗ", м. Маріуполь, Донецька область (Позивач) із позовом до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Керуюча компанія "Західна", м. Маріуполь, Донецька область (Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 85 410,47 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.01.2018 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість в розмірі 69 526,80 грн., пеню в розмірі 9 173,64грн., 3% річних в розмірі 1 034,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 4 857,87 грн. та судовий збір в розмірі 1 584,67 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесено при неповному з’ясуванні обставин справи, а також є незаконним та необґрунтованим.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не враховано передбачену п.п. 3.4, 3.5 Договору умову щодо відстрочення розрахунку за виконані Позивачем роботи у випадку затримки з боку Маріупольської міської ради бюджетного фінансування відповідно до Плану фінансування.

Вважає, що оскільки бюджетне фінансування відсутнє, строк виконання Відповідачем обов’язку щодо оплати виконаних Позивачем робіт не сплинув.

Під час підготовки справи до розгляду на адресу Донецького апеляційного господарського суду від Позивача у справі надійшов відзив, згідно якого останній проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, у зв’язку з чи просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Позивач вважає, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою до звільнення від відповідальності.

Ухвалою судової колегії від 16.05.2018 розгляд апеляційної скарги визначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, оскільки ціна позову в даній справі менша 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Інших клопотань від учасників справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені наступні обставини:

- укладення договору будівельного підряду № 245/2016-СР/139 від 12.12.2016 (далі – Договір), за умовами п. 1.1. якого Позивач приймає на себе зобов'язання виконати за завданням Відповідача з використанням власних матеріалів, механізмів, обладнання та транспорту, а Відповідач – прийняти та оплатити роботи з капітального ремонту житлового будинку за адресою: б-р Шевченка, 301, м. Маріуполь, оснащення інженерного відводу житлового будинку приладом обліку теплової енергії (1 черга) (код ДК 0196:2010-50700000-2 "Послуги з ремонту і технічного обслуговування будівельних конструкцій", код ДК 021:2015 – "Будування житлових будівель (нове будівництво, реконструкція капітальний і поточні ремонти" 2013;

- виконання Позивачем робіт за Договором на суму 69 526,80 грн. та прийняття їх Відповідачем;

- невиконання Відповідачем грошового зобов’язання щодо оплати за виконані роботи в сумі 69 526,80 грн.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилався на те, що обумовлені Договором роботи ним були виконані в повному обсязі, що сторонами було зафіксовано у довідці про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за грудень 2016 року від 30.12.2016 та акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року від 30.12.2016, проте Відповідачем, в порушення умов п.п. 3.1, 3.4 Договору, виконані Позивачем роботи оплачені не були. Позивач 13.09.2017, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до Відповідача з претензією від 08.09.2017 № 391, з вимогою оплати останнім заборгованості в розмірі 69 526,80 грн., але вона залишена Відповідачем без відповіді та виконання, через що Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 69 526,80 грн., пені в розмірі 9 173,64грн., 3% річних в розмірі 1 034,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 857,87 грн.

Нормативно обґрунтовує позовні вимоги нормами ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 610, 629, 625 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Донецької області від 04.12.2017 позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, явку представників сторін визнано обов’язковою, Відповідача зобов’язано у строк до дня судового засідання – 18.12.2017 надати суду відзив на позовну заяву з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті позовних вимог. Вказана ухвала була отримана Відповідачем 05.01.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 76).

Будь-яких клопотань, заяв, письмових пояснень, тощо з приводу неможливості надання відзиву на позовну заяву та письмових доказів Відповідачем не надано, в судове засідання явку свого представника Відповідач також не забезпечив.

У зв’язку з набранням чинності з 15.12.2018 нової редакції Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 18.12.2017 господарським судом справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження, розгляд справи було відкладено, Відповідача зобов’язано в строк до 11.01.2018 надати відзив з письмовими доказами. Вказана ухвала отримана Відповідачем 06.01.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 75, т. 1).

Проте, у встановлений судом строк ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких пояснень, клопотань або заперечень Відповідачем також надано не було, як не було й забезпечено явку свого представника в судове засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідачем доказів неможливості надання заперечень проти вимог позовної заяви з підстав, що не залежали від нього, суду апеляційної інстанції – не надано.

Разом з тим, колегія суддів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів, дотримання принципу рівності усіх учасників судового процесу, вважає за необхідне дослідити наведені Відповідачем в апеляційній скарзі обставини, проти яких він не заперечував під час розгляду справи в суді першої інстанції.

За змістом апеляційної скарги, Відповідач заперечує проти факту порушення зі свого боку зобов’язань за Договором, оскільки станом на 06.03.2018 Відповідач не отримав від Марупольської міської ради бюджетне фінансування відповідно до Плану фінансування (додаток № 2 до Договору), що затверджений директором департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради.

Згідно п. 3.4 Договору, оплату за Договором Відповідач здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача протягом 20-ти днів після підписання акта виконаних робіт. Але, у випадку затримки бюджетного фінансування, розрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником грошових коштів на реєстраційний рахунок.

Отже з урахуванням п.п 3.4, 3.5 Договору, з огляду на відсутність бюджетного фінансування Відповідач вважає, що строк виконання обов’язку по оплаті виконаних Позивачем робіт не настав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі Договору та регулюються нормами ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 610, 625, 837 Цивільного кодексу України, матеріалами справи підтверджується, що грошове зобов’язання в сумі 269 526,80 грн. є простроченим.

Судова колегія не приймає до уваги доводи Відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування як підстави звільнення від зобов’язання, з огляду на наступне.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч. 1 ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність Відповідача, як контрагента за Договором і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Одночасно, приписи ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

В суді першої інстанції Відповідач на такі обставини не посилався, проти позовних вимог не заперечував, доказів фактичного існування такої обставини, з настанням якої пов’язана така відкладальна умова як відстрочення розрахунку за виконані роботи, матеріали справи не містять, Відповідачем не надано.

Отже судова колегія вважає таким, що порушене право Позивача на отримання оплати за виконані роботи на підставі вищезазначеного Договору, а отже погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача суми заборгованості в розмірі 269 526,80 грн., пені в розмірі 9 173,64грн., 3% річних в розмірі 1 034,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 857,87 грн.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2018 у справі № 905/2779/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Керуюча компанія "Західна", м. Маріуполь, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2018 у справі № 905/2779/17 – залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції – покласти на Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Керуюча компанія "Західна", м. Маріуполь, Донецька область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 12.06.2018.

Головуючий (суддя-доповідач) О.В. Стойка

Судді Д.О. Попков

ОСОБА_3