Рішення № 74632430, 29.05.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2018р. Справа №914/183/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

За позовом: Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк", м.Київ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Марунина Любомира Миколайовича, с.Дроговиж Миколаївського району Львівської області

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м.Львів

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, с.Дроговиж Миколаївського району Львівської області

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, с.Дроговиж Миколаївського району Львівської області

про стягнення кредитної заборгованості. Ціна позову: 658699,77 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

секретар судового засідання Зарицька О.Р.

Представники сторін:

від позивача: Антонюк О.О. - представник (довіреність від 22.02.2018р.);

від відповідача: Алєксєєва Г.І., - представник (довіреність від 16.06.2016р.);

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: Алєксєєва Г.І., - представник (довіреність від 27.01.2017р.);

від третьої особи-3: Алєксєєва Г.І., - представник (довіреність від 27.01.2017р.).

Суть спору: на розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк", м.Київ, до відповідача, Фізичної особи - підприємця Марунина Любомира Миколайовича, с.Дроговиж Миколаївського району Львівської області про стягнення 658699,77 грн. за Договором про надання траншу №303.44414/FW301.641 від 28.01.2014, який є невід'ємною частиною Рамкової угоди № FW301.641 від 31.10.2011, у розмірі 200854,83 грн., в тому числі: 74948,38 грн. капітал; 23547,76 грн. проценти; 36646,94 грн. проценти за неправомірне користування кредитом; 65711,75 грн. пеня; за Договором про надання траншу №303.44525/FW301.641 від 27.05.2014, який є невід'ємною частиною Рамкової угоди № FW301.641 від 31.10.2011, у розмірі 457844,94 грн., в тому числі: 169640,84 грн. капітал; 44349,97 грн. проценти; 91140,45 грн. проценти за неправомірне користування кредитом; 152713,68 грн. пеня.

Ухвалою суду від 05.02.2018р. за даним позовом відкрито провадження у справі №914/183/18, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначено на 05.03.2018р.

05.03.2018р. за вх.№610/18 в документообігу суду зареєстровано подану позивачем заяву про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з доказами його надіслання відповідачу та переліченим фізичним особам. Окрім цього, у вказаній заяві, позивач повідомляв про неможливість забезпечити явку повноважного представника в дане підготовче засідання. Документи, заяви, клопотання від позивача станом на 05.03.2018р. до суду не поступали.

05.03.2018р. за вх.№7991/18 в документообігу суду зареєстровано подану відповідачем заяву про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 05.03.2018р. до участі у справі на стороні відповідача в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору залучено: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та підготовче засідання відкладено на 28.03.2018р.

23.03.2018р. за вх.№10609/18 в документообігу суду зареєстровано подані представником третіх осіб-2,3 пояснення з долученими до них додатковими документами. У поданих поясненнях треті особи, серед іншого, просять суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №466/9978/15-ц. На підтвердження надіслання пояснень іншим часникам справи вказаних пояснень, долучено фіскальні чеки.

23.03.2018р. за вх.№10610/18 в документообігу суду зареєстровано подану представником відповідача заяву про застосування строку позовної давності. На підтвердження надіслання іншим учасникам справи зазначеної заяви, долучено фіскальні чеки.

26.03.2018р. на електронну поштову адресу суду надійшла заява від представника позивача Трофимець К.О. про проведення даного підготовчого засідання без участі представника.

27.03.2018р. за вх.№10947/18 в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем пояснення у якому відповідач зазначає, що не заперечує проти зупинення провадження у справі. На підтвердження надіслання таких пояснень іншим учасникам справи долучено фіскальні чеки.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 28.03.2018р. повернуто заяву відповідача від 23.03.2018р. (вх.№10610/18 від 23.03.2018р.) та пояснення третіх осіб від 23.03.2018р. (вх.№10609/18 від 23.03.2018р.), строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 26.04.2018р.

06.04.2018р. за вх.№12506/18 в документообігу суду зареєстровано поданий представником відповідача відзив на позовну заяву з додатковими доказами та доказами надіслання копії відзиву з додатками іншим учасникам справи. Серед іншого, відповідач у відзиві просить про застосування строку позовної давності до позовних вимог.

20.04.2018р. в документообігу суду зареєстровано подану позивачем відповідь на відзив та відповідь на пояснення третіх осіб з доказами скерування їх примірників іншим учасникам справи. На підтвердження надіслання таких пояснень іншим учасникам справи долучено фіскальні чеки.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 26.04.2018р. відмовлено третім особам - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у задоволенні клопотання, викладеного у п.1 прохальної частини пояснення від 06.04.2018р. (вх.№12505/18 від 06.04.2018р.) про зупинення провадження у справі №914/183/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №466/9978/15-ц, підготовче провадження у справі закрито і призначено справу до судового розгляду по суті на 15.05.2018р.

14.05.2018р. за вх.№16887/18 в документообігу суду зареєстровано надіслану на адресу суду позивачем заяву про відкладення судового засідання у зв'язку з технічною неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

14.05.2018р. за вх.№16941/18 в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 15.05.2018р. відкладено розгляд справи на 29.05.2018р.

25.05.2018р. за вх..№18924/18 відповідач подав клопотання про долучення документів.

Представник позивача в судове засідання 29.05.2018р. з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. Клопотання про зменшення розміру пені заперечив, щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, представник заперечує в її задоволенні, оскільки вважає, що строки позовної давності стосовно заявлених позовних вимог Банком не пропущено.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, підтримав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та про застосування строку позовної давності.

Представник третьої особи 2,3 в судове засідання з'явився.

Представник третьої особи 1 в судове засідання з'явився.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд встановив наступне.

31.10.2011 між ПАТ "ПроКредит Банк" (Кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Марунином Любомиром Миколайовичем (Позичальник) укладено Рамкову угоду №FW301.641 (далі - "Угода"), відповідно до якої Кредитор на підставі Угоди зобов'язується здійснювати кредитування Позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених Угодою та Кредитними договорами, а Позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені Угодою та Кредитними договорами (пункт 2.1 Угоди).

Згідно пункту 7.8. Угоди Сторони погодилися, що належним та достатнім доказом наявності, безспірності та розміру заборгованості Позичальника, наявності порушень Договорів є письмова довідка Кредитора.

У відповідності до пункту 9.2.2. Угоди щоразу у день настання строків погашення грошових зобов'язань забезпечувати належне їх погашення, здійснювати перевірку проведення погашення та його належності. У випадках настання обставин, що перешкоджають погашенню грошових зобов'язань Позичальник зобов'язаний невідкладно вживати належних та достатніх заходів для усунення цих обставин.

28.01.2014 між ПАТ "ПроКредит Банк" (Кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Марунином Любомиром Миколайовичем (Позичальник) укладено Договір про надання траншу №303.44414/FW301.641 (далі - "Договір") відповідно до якого Кредитор на підставі та умовах Рамкової Угоди № FW301.641 від 31.10.2011, а також цього Договору зобов'язується надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов'язань та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених Рамковою угодою та цим Договором.

Пунктом 2 Договору про надання траншу передбачені умови на яких видається кредит, а саме:

1. Розмір кредиту - 82 000,00 (вісімдесят дві тисячі доларів США 00 центів)

2. Строк користування - 60 (шістдесят) місяців, від дати видачі кредиту включно.

3. Проценти - 22,00 (двадцять два) % річних, виходячи з 360 календарних днів у році.

4. Цільове призначення кредиту - придбання основних засобів.

5. Комісія за видачу кредиту - 3,00 (три) % від розміру кредиту.

6. Комісія за дострокове погашення кредиту - 1,5 % від суми, що достроково погашається.

7. Спосіб видачі кредиту - зарахування коштів на рахунок позичальника НОМЕР_2 у кредитора.

У пункті 7 Договору зазначено, що даний Договір є невід'ємною частиною Рамкової угоди, умови якого, вважаються умовами цього Договору і регламентують усі відносини між Сторонами, що виникли на підставі Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання позичальником і двома уповноваженими особами кредитора і діє протягом усього строку користування кредитом до моменту повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань та реалізації прав за цим договором.

В забезпечення виконання зобов'язань ФОП Марунина Л.М. за укладеною Рамковою угодою №FW301.641 із АТ «ПроКредит Банк» було укладено Договір поруки №230929-ДП1 від 31.10.2011р. між ПАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_2.

В забезпечення виконання зобов'язань ФОП Марунина Л.М. за укладеною Рамковою угодою №FW301.641 із АТ «ПроКредит Банк» було укладено Договір поруки №230933-ДП1 від 01.11.2011р. між ПАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_3.

В забезпечення виконання зобов'язань ФОП Марунина Л.М. за укладеною Рамковою угодою №FW301.641 із АТ «ПроКредит Банк» було укладено Договір поруки №230937-ДП1 від 31.10.2011р. між ПАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_4.

19.11.2015 за вих.№700/15 позивачем надіслано відповідачу та поручителям вимогу про повне дострокове погашення кредиту за договором про надання траншу №303.44414/FW301/641 від 28.01.2014р., яку залишено без відповіді і задоволення..

27.05.2014 між ПАТ "ПроКредит Банк" (Кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Марунином Любомиром Миколайовичем (Позичальник) укладено Договір про надання траншу №303.44525/FW301.641 (далі - "Договір") відповідно до якого Кредитор на підставі та умовах Рамкової Угоди № FW301.641 від 31.10.2011, а також цього Договору зобов'язується надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов'язань та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених Рамковою угодою та цим Договором.

Пунктом 2 Договору про надання траншу передбачені умови на яких видається кредит, а саме:

1. Розмір кредиту - 180000,00 (сто вісімдесят тисяч доларів США 00 центів)

2. Строк користування - 36 (тридцять шість) місяців, від дати видачі кредиту включно.

3. Проценти - 24,00 (двадцять чотири) % річних, виходячи з 360 календарних днів у році.

4. Цільове призначення кредиту - придбання основних засобів.

5. Комісія за видачу кредиту - 3,00 (три) % від розміру кредиту.

6. Комісія за дострокове погашення кредиту - 1,5 % від суми, що достроково погашається.

7. Спосіб видачі кредиту - зарахування коштів на рахунок позичальника НОМЕР_2 у кредитора.

У пункті 7 Договору зазначено, що даний Договір є невід'ємною частиною Рамкової угоди, умови якого, вважаються умовами цього Договору і регламентують усі відносини між Сторонами, що виникли на підставі Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання позичальником і двома уповноваженими особами кредитора і діє протягом усього строку користування кредитом до моменту повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань та реалізації прав за цим договором.

В забезпечення виконання зобов'язань ФОП Марунина Л.М. за укладеною Рамковою угодою №FW301.641 із АТ «ПроКредит Банк» було укладено Договір поруки №230929-ДП1 від 31.10.2011р. між ПАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_2.

В забезпечення виконання зобов'язань ФОП Марунина Л.М. за укладеною Рамковою угодою №FW301.641 із АТ «ПроКредит Банк» було укладено Договір поруки №230933-ДП1 від 01.11.2011р. між ПАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_3.

В забезпечення виконання зобов'язань ФОП Марунина Л.М. за укладеною Рамковою угодою №FW301.641 із АТ «ПроКредит Банк» було укладено Договір поруки №230937-ДП1 від 31.10.2011р. між ПАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_4.

19.11.2015 за вих.№701/15 позивачем надіслано відповідачу вимогу про повне дострокове погашення кредиту за договором про надання траншу №303.44525/FW301/641 від 27.05.2014р., яку залишено без відповіді і задоволення.

При зверненні з позовом до суду позивач станом позивач визначив заборгованість відповідача

- за Договором про надання траншу №303.44414/FW301.641 від 28.01.2014, який є невід'ємною частиною Рамкової угоди № FW301.641 від 31.10.2011, у розмірі 200854,83 грн., в тому числі: 74948,38 грн. капітал; 23547,76 грн. проценти; 36646,94 грн. проценти за неправомірне користування кредитом; 65711,75 грн. пеня.

- за Договором про надання траншу №303.44525/FW301.641 від 27.05.2014, який є невід'ємною частиною Рамкової угоди № FW301.641 від 31.10.2011, у розмірі 457844,94 грн., в тому числі: 169640,84 грн. капітал; 44349,97 грн. проценти; 91140,45 грн. проценти за неправомірне користування кредитом; 152713,68 грн. пеня.

У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за договорами про надання траншу від №303.44414/FW301.641 від 28.01.2014 та №303.44525/FW301.641 від 27.05.2014 відповідачем, фізичною особою-підприємцем Марунином Л.М.., позивач, публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк", був змушений звернутись з позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів, огбрунтовуючи свої вимоги посиланням на положення ст.ст. 11, 14 ,15, 16, 525, 526, 554, 589, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до частин 1,3 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням) , то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання.

Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту прав і інтересів особи як присудження до виконання обов'язку в натурі.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд прийшов до таких висновків.

Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі Рамкової угоди №FW301.641 від 31.10.2011р. та Договорів про надання траншів №303.44414/FW301.641 від 28.01.2014р. та №303.44525/FW301.641 від 27.05.2014р.. Свої зобов'язання за цими договорами позивач виконав належним чином.

Невиконання відповідачем належним чином своїх зобов'язань щодо повернення позивачу коштів є порушенням прав позивача на своєчасне і повне повернення сум кредиту. Відтак, позивач в порядку захисту своїх порушених прав відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України вправі вимагати від відповідача примусового виконання ним своїх зобов'язань в натурі шляхом стягнення з нього боргів у вигляді суми неповернутого кредиту.

Доказів погашення заборгованості відповідач не подав. Розрахунки позивача по заявлених до стягнення сумах заборгованості не спростував. Погодився з доводами позивача про порушення зобов'язань за договорами стосовно повернення отриманого кредиту.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення капіталу підлягають до задоволення, а саме до стягнення з відповідача належить за договором про надання траншу №303.44414/FW301.641 від 28.01.2014р. 74948,38 грн. капіталу та за договором про надання траншу №303.44525/FW301.641 від 27.05.2014р.. 169640,84 грн. капіталу.

Стосовно застосування відповідальності за порушення виконання грошових зобов'язань, суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виконання грошових зобов'язань з повернення кредитних коштів та процентів за користування ними.

Відповідно до пункту 4.4. Рамкової угоди у випадку прострочення погашення кредиту позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними Кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом "факт/360" від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення.

Пунктом 4.1. Рамкової угоди передбачено, що за користування кредитом Позичальник сплачує позивачу проценти, розмір яких було зазначено вище.

Згідно частини 1 статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов"язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розрахунок процентів за неправомірне користування кредитом позивачем зроблено вірно.

Згідно пункту 10.2. Рамкової угоди передбачено, що у випадку прострочення встановлених Договорами строків погашення грошових зобов'язань Позичальник сплачує Кредитору штрафну пеню у розмірі 0,5 відсотків від суми непогашеної заборгованості, але не менше 15 гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості.

Відповідно до п.10.4 Рамкової угоди нарахування та сплата пені проводиться за весь час існування заборгованості, без застосування, встановлених законодавством обмежувальних строків та припиняється у день повного погашення заборгованості. Понесені збитки відшкодовуються винною Стороною у повному розмірі понад неустойку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розрахунок пені, процентів, та процентів за не правомірне користування кредитом судом перевірено, він зроблений вірно.

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення за договором про надання траншу №303.44414/FW301.641 від 28.01.2014р. 23547,76 грн. процентів; 36646,94 грн. процентів за неправомірне користування кредитом; 65711,75 грн. пені; за договором про надання траншу №303.44525/FW301.641 від 27.05.2014р. 44349,97 грн. процентів; 91140,45 грн. процентів за неправомірне користування кредитом; 152713,68 грн. договором про надання траншу підлягають до задоволення.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) від 14.05.2018р. (вх..№16941/18 від 14.05.2018р.) суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За своєю правовою природою пеня, як один із видів штрафних санкцій, виконує стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.

Матеріали даної справи не містять належного обґрунтування та належних доказів того, що відповідач перебуває в скрутному матеріальному становищі, а так само доказів того, що прострочення виконання зобов'язань відбулося не з вини відповідача, як на цьому наполягає останній.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що відповідачем заборгованість погашалась останній раз 16.09.2014р. і після цього платежу жодних поступлень в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами від відповідача не було.

З огляду на зазначені обставини, документи справи, суд приходить до висновку про те, що зменшення розміру пені з ініціативи суду в даному випадку буде суперечити майновим правам та інтересам позивача у даній справі.

Крім того, як свідчать матеріали справи позивач добросовісно та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за Рамковою угодою №FW301.641 від 31.10.2011р. та Договорів про надання траншів №303.44414/FW301.641 від 28.01.2014р. та №303.44525/FW301.641 від 27.05.2014р.., та як наслідок, також вправі вимагати від відповідача належного виконання своїх зобов'язань за зазначеним вище договором, а у випадку їх порушення, вимагати сплати штрафних санкцій.

З приводу заяви відповідача про застосування позовної давності до заявлених вимог, то виходячи з умов кредитних договорів, фактичних обставин справи (у тому числі розрахунків позивача, які не спростовані відповідачем), суд приходить до висновку, що строки позовної давності стосовно заявлених вимог Банком не пропущено, відповідно, заява до задоволення не підлягає.

Стосовно усного клопотання представника відповідача в судовому засіданні 29.05.2018р. про нікчемність пункту 10.4 Рамкової угоди №FW301.641 від 31.10.2011р., то таке клопотання не підлягає розгляду, оскільки є необгрунтованим та заявленим в судовому засіданні без обґрунтування та без доведення поважності причин його незаявлення в підготовчому засіданні.

Відповідно до ст.207 ГПК України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, врахувавши всі фактичні дані, інтереси сторін, інші обставини, які заслуговують на увагу, приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідач у справі - фізична особа підприємець Марунин Любомир Миколайович в процесі розгляду справи припинив свою діяльність 13.03.2018р., про що до реєстру внесено відповідний запис.

Відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Якщо діяльність фізичної особи - підприємця припинено після порушення справи у господарському суді, то провадження у такій справі не припиняється, а борг стягується з фізичної особи за правилами господарського судочинства.

Аналогічної позиції притримується і Верховний суд України, про що зазначав у постанові від 09.08.17р. у справі № 3-788гс17.

Відповідно до вимог ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному порядку встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань по оплаті за Договорами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача Марунина Любомира Миколайовича за договором про надання траншу №303.44414/FW301.641 від 28.01.2014р. 74948,38 грн. капіталу, 23547,76 грн. процентів; 36646,94 грн. процентів за неправомірне користування кредитом; 65711,75 грн. пені; за договором про надання траншу №303.44525/FW301.641 від 27.05.2014р. 169640,84 грн. капіталу, 44349,97 грн. процентів; 91140,45 грн. процентів за неправомірне користування кредитом; 152713,68 грн. договором про надання траншу. 169640,84 грн. пені - підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача відповідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 123, 129, 207, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Марунина Любомира Миколайовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м.Київ, пр..Перемоги, 107 "А"; ідентифікаційний код 21677333) за договором про надання траншу №303.44414/FW301.641 від 28.01.2014р., який є невід'ємною частиною Рамкової угоди № FW301.641 від 31.10.2011р. 74948,38 грн. капіталу, 23547,76 грн. процентів; 36646,94 грн. процентів за неправомірне користування кредитом; 65711,75 грн. пені.

3. Стягнути з Марунина Любомира Миколайовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м.Київ, пр..Перемоги, 107 "А"; ідентифікаційний код 21677333) за договором про надання траншу №303.44525/FW301.641 від 27.05.2014р. 169640,84 грн. капіталу, 44349,97 грн. процентів; 91140,45 грн. процентів за неправомірне користування кредитом; 152713,68 грн. договором про надання траншу; 169640,84 грн. пені

3. Стягнути з Марунина Любомира Миколайовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м.Київ, пр..Перемоги, 107 "А"; ідентифікаційний код 21677333) 9880,50 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст.327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 08.06.2018р.

Суддя Кітаєва С.Б.