Постанова № 74630492, 06.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року м. Київ

Справа №756/851/18-ц

Резолютивна частина постанови оголошена 06 червня 2018 року

Повний текст постанови складено 11 червня 2018 року

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Павлишина П.О.

учасники справи: ОСОБА_2

Управління житлово-комунального господартва Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації

Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації»

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання юридичних послуг в інтересах ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухваленого 05 березня 2018 року суддею Пересунько Я.В. в приміщенні Оболонського районного суду м. Києва, повний текст рішення складено 13 березня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи: управління житлово-комунального господарства Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації»про встановлення факту, що має юридичне значення, -

Справа №756/851/18-ц № апеляційногопровадження:22-ц-796/3906/2018 Головуючий у суді першої інстанції: Пересунько Я.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою, в якій просила встановити юридичний факт про те, що квартира АДРЕСА_1 належить співвласникам на праві спільної часткової власності.

Заяву обґрунтовано тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28 жовтня 1994 року квартира АДРЕСА_1 була приватизована на праві спільної власності громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

03 липня 2014 року ОСОБА_8, який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_6, подарував ОСОБА_9 1/2 частину вказаної квартири.

Маючи намір з'ясувати правовий статус квартири, ОСОБА_9 звернулась із запитом до органу приватизації - Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації і в усній відповіді їй було повідомлено, що квартира перебуває у спільній сумісній власності. Крім того, згідно даних КП «КМБТІ» Київської міської ради, станом на 31 грудня 2016 року право власності на цю квартиру було проведено за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в рівних частках на підставі свідоцтва про право приватної власності на житло, видане Фондом комунального майна Мінського району від 28 жовтня 1994 року на квартиру АДРЕСА_1.

Заявник має намір подарувати свою частку рідним, але оскільки форма власності на квартиру не визначена, то на думку заявника, в судовому порядку підлягає встановленню вказаний юридичний факт.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2, заінтересовані особи: управління житлово-комунального господарства Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про встановлення факту, що має юридичне значення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання юридичних послуг в інтересах ОСОБА_2, подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заяву задовольнити, посилаючись на те, що суд першої інстанції неправомірно та безпідставно відмовив в задоволенні заяви.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_10, підтримали доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданим 28 жовтня 1994 року Фондом комунального майна Мінського району, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в рівних долях.

27 березня 1998 року державним нотаріусом 11-ї київської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем належної померлій ОСОБА_5 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 є її дочка ОСОБА_11

Згідно з інформаційною довідкою КП «КМБТІ» від 26 червня 2014 року, за даними Бюро квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована на ім'я: 3/4 частини за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (в рівних долях) - на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 жовтня 1994 року, та 1/4 частина - за ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 березня 1998 року.

Відповідно до нотаріально посвідченого 3 липня 2014 року договору дарування 1/2 частки квартири, ОСОБА_8, який діє від свого імені та на підставі довіреності від імені ОСОБА_6, подарував та безоплатно передав у власність ОСОБА_9, а остання - прийняла як дарунок 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Як убачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належала її співвласникам, починаючи з жовтня 1994 року, на праві спільної сумісної власності в рівних долях (а.с.39).

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо відсутності підстав для відмови в задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання юридичних послуг в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М.Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І.Шкоріна