
№ 755/4866/18
№ 3/755/2951/18
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 червня 2018 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В. розглянувши матеріали, які надійшли з Управління захисту економіки у місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаїв, громадянина України, українця, працюючого ФОП «ОСОБА_2», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 160 КУпАП,
В С Т А Н О В И В:
Як вбачається з даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії АА № 684970, ОСОБА_1, 17 березня 2018 року, о 12 годині 15 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, 1, здійснював продаж талонів на пальне з металевого боксу на території гаражного кооперативу «Дарничанка» в непреднезначеному для цього місці.
У судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та представник з'явилися, вину свою категорично заперечив та пояснив, що в протоколі вказано, що він здійснював продаж талонів на пальне з металевого боксу на території гаражного кооперативу «Дарничанка» за адресою по вул. Азербайджанська, 1, у м. Києві в «непредназначеному для цього місці. Так, для того, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Диспозиція частини першої статті 160 КУпАП передбачає торгівлю в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під'їздах, скверах та в інших невстановлених місцях, тобто об'єктивна сторона правопорушення виражається в торгівлі з рук у невстановлених місцях. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері торговельної діяльності.
Як вбачається із свідоцтва платника єдиного податку серії А № 252051, виданого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби України 27.04.2012 року, місцем провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 є, зокрема, АДРЕСА_2, вид діяльності «роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям».
Пунктом 26 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено, що торговельне приміщення - це майновий комплекс, який займає окрему споруду (офісне приміщення) або який розміщено у спеціально призначеній та обладнаній для торгівлі споруді, де суб'єкт господарювання здійснює діяльність з реалізації товару.
Згідно з п. 7 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833 в останній редакції від 10.03.2017 року, торговельними об'єктами є: 1) у сфері оптової торгівлі: склад товарний (універсальний, спеціалізований, змішаний); магазин-склад; 2) у сфері роздрібної торгівлі: магазин, який може бути продовольчим, непродовольчим, змішаним (за товарною спеціалізацією), ун6іверсальним, спеціалізованим, вузькоспеціалізованим, комбінованим, неспеціалізованим (за товарним асортиментом), з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговуванням, торгівлею за зразками, торгівлею за замовленням (за методом продажу товарів); павільйон; кіоск; ятка; палатка, намет; лоток, рундук; склад товарний; крамниця-склад, магазин склад.
Торгівля зі складів - це різновид роздрібної торгівлі поза магазинами, що здійснює торгівлю будівельними матеріалами, вугіллям, автомобілями, побутовою технікою тощо зі складу; має вузол розрахунку з покупцем і, як правило, не має торгової площі (пп. 3.3.6 Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно юртової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої наказом Держкомстату від 24.10.2005 року №327).
Тобто, належна ФОП ОСОБА_2 споруда (гараж) по АДРЕСА_2 є торгівельним об'єктом, в якому згідно з вказаним свідоцтвом ФОП ОСОБА_2, в тому числі через найманого працівника - ОСОБА_1, має право провадити господарську діяльність. Отже, всупереч вимозі ч. 1 ст. 9 у протоколі від 17.03.2018 року, у достатній мірі не зазначено дій, за які передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 160 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається вчинення ОСОБА_1 як самого факту торгівлі, так і здійснення підприємницької діяльності з рук у невстановлених місцях. Матеріали справи містять докази, які суперечать один одному, факт торгівлі не підтверджується поясненнями свідків, місце вчинення правопорушення однозначно не визначається наявними доказами, які спростовують місце, вказане в протоколі. Так, зі змісту протоколу вбачається, що свідками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однак, їх свідчення викликають обґрунтовані сумніви щодо достовірності, належності та допустимості як докази, оскільки належність доказів - це якість доказу, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. Належним є той доказ, який містить інформацію, що має значення для справи.
Допустимість доказів - означає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вказаних в протоколі, вбачається, що дані особи є свідками вилучення талонів на дизельне пальне, а не факту торгівлі.
Визначення терміну «торгівля» встановлено в Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Торгівля - це будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на товари. При цьому, свідок ОСОБА_3 не вказав, в якому саме гаражному боксі відбувалося вилучення талонів. Свідчення ОСОБА_4 виготовлені друкованим машинним способом за відсутності в описаному місці умов для друку. Отже, матеріалами справи місце вчинення правопорушення встановити не вбачається можливим. При цьому, ОСОБА_5, за заявою якого проводилась перевірка, відсутній серед свідків вчинення правопорушення, зафіксованого в протоколі від 17.03.2018 року, вчиненого в м. Києві по вул. Азербайджанська, 1.
З рапорту старшого о/у ОВС УЗЕ у м. Києві ДЗЕ НП України майора поліції ОСОБА_6 вбачається, що протокол від 17.03.2018 року складений за результатами перевірки, яка в свою чергу була проведена за зверненням ОСОБА_5 Матеріали справи також містять пояснення ОСОБА_5, який по суті справи пояснив, що 17 березня 2018 року, приблизно о 12 год. 15 хв., він зайшов до гаражного боксу, розміщеного на території гаражного кооперативу за адресою: М. Київ, АДРЕСА_2, щоб придбати 400 літрів бензину марки А-95 за ціною 28 гривень 5 копійок за літр та коли купував талони, до приміщення зайшли працівники поліції, які пред'явили службові посвідчення. Тобто з пояснень. ОСОБА_7 вбачається, що місцем торгівлі - придбання ним талонів, був гаражний бокс по АДРЕСА_2, а не по АДРЕСА_2, як вказано в протоколі від 17.03.2018 року. З пояснень ОСОБА_5 достеменно вбачається, що саме в гаражному боксі в АДРЕСА_2 він придбав талони.
З метою дотримання законності при здійсненні провадження у справах про адміністративні правопорушення, МВС України Наказом від 06.11.2015 року за № 1376 затверджено «Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції». Так, протокол про адміністративне правопорушення складається на спеціальному бланку.
Згідно з п. 9 вказаної Інструкції у графі "дата, час, місце вчинення і суть вчиненого адміністративного правопорушення" вказується - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за-якою складено протокол).
У графі "до протоколу додається" - пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, викладені на окремому аркуші, рапорти посадових осіб органів поліції, довідки, акти тощо (у разі складення). Якщо внаслідок вчинення адміністративного правопорушення заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії АА № 684970 від 17.03.2018 року, діями ОСОБА_1 матеріальну шкоду не заподіяно.
Зокрема, відповідно до ст. 265 КУпАП речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів поліції. У протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання робиться відповідний запис про те, які саме речі, предмети, документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, вилучено у затриманого, зазначаються їх індивідуальні ознаки, номери, місце та обставини їх виявлення.
Однак, свідок ОСОБА_3 підтверджує виключно факт перебування талонів на паливо в одному з гаражів, а не у ОСОБА_1, а саме, як він зазначав, що в одному з гаражів працівники поліції виявили продаж талонів на бензинове паливо.
Крім того, вилучені талони взагалі не належать ОСОБА_1, а належать ОСОБА_2.
ОСОБА_8 працює офіційно у ФОП ОСОБА_2 на підставі Трудового договору між працівником і фізичною особою від 07.04.2009 року, зареєстрованого Дніпровським районним центром зайнятості 07.04.2009 року за № 20090407.
Так, у судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що він є власником ФОП, в якому працює ОСОБА_1 Він займається роздрібно-оптовою реалізацією запчастин і на час вчинення події перебував у відрядження на Західній Україні. Йому зателефонував ОСОБА_1 і повідомив, що він знаходиться в поліцейському відділку. Зокрема, пояснив, що в його кооперативі є 2 вантажних автомобілі і ще легкові авто, поруч біля робочих боксів є заправка, де він купує талони на пальне для власного використання для роботи. Коли від від'їжджав за межі Києва, то на той час на роботі залишилось приблизно 70 талонів на пальне, оскільки вони необхідні водіям для автомобілів, до прикладу для доставки товару. Він їх купує для роботи, оскільки автомобілі їздять на різну відстань, тому він веде їх облік, оскільки це витрати, записує хто скільки взяв, складає їх до пакету на роботі, це підприємницька діяльність і якщо не вести всьому контроль, то так не можливо. Зазначив, що він працює вже 20 років, проблем з поліцією в нього ніколи не було, діяльність ФОП є законною, ОСОБА_1 працює майже 8 років за Трудовим договором.
У судове засідання неодноразово викликався ОСОБА_5, однак до суду не з'явився.
Дослідивши всі наявні докази в їх сукупності, враховуючи викладене вище заслухавши ОСОБА_1, представника, свідка ОСОБА_2, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.
Так, відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак, в супереч вимогам ст. 251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 160 КУпАП.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Зокрема, згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 23, 24, 30, 33, 36, 130, 245, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 160 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя:
Судове рішення № 74628184, Дніпровський районний суд міста Києва було прийнято 04.06.2018. Форма судочинства - Про адмінправопорушення, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 755/4866/18. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: