Рішення № 74628046, 22.05.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5826/17

Провадження №: 2/755/927/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гончарука В.П.,

за участі секретарів Краснової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька та надання дозволу на виготовлення проїздного документа , суд, -

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_3

відповідач ОСОБА_2

представники відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представник третьої особи Органу опіки та піклування Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації Бурко Ж.М.

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та відповідно до позовних вимог просить визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним ( батьком) за адресою АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебував у шлюбі з відповідачкою по справі ОСОБА_2 з 21 травня 2005 року. В шлюбі сторони народили сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2.

У зв'язку з погіршенням стосунків з 2011 року позивач та відповідач стали проживати окремо та у них фактично були припинені сімейно - шлюбні стосунки.

Відповідач ОСОБА_2 звернулася з позовом про розірвання шлюбу та 20.02.2015 р. рішенням Дніпровського районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

З моменту припинення сімейно шлюбних відносин у сторін не виникало труднощів з вихованням та утримання сина, за домовленістю між сторонами син проживав разом з відповідачем по справі, позивач надав дозволи на виїзд сина на відпочинок за кордон, як відповідачу так і близьким родичам позивача та відповідача.

Після народження відповідачем другої дитини в 2015 р., позивач ОСОБА_1 став більше часу проводити зі своїм сином ОСОБА_7, але з 2016 р. відповідач без погодження з позивачем змінила місце навчання сина ОСОБА_7 та перевела його до гімназії №48.

Також влітку 2016 р. відповідач ОСОБА_2 звернулася до позивача з проханням про надання дозволу на виїзд їх спільного сина ОСОБА_7 терміном на 4 роки до Французької Республіки, мотивуючи це тим, що вона працевлаштувалася в посольстві України та бажає, щоб їх син проживав зазначений термін разом з нею та молодшим своїм братом в м.Париж на час її відрядження до Французької Республіки.

Але не отримавши повної відповіді від відповідача щодо умов проживання, навчання, виховання їх спільного сина на території Французької Республіки він відмовив відповідачу в задоволені її прохання.

Після цього відповідач ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про виїзд дитини за кордон до Французької Республіки без згоди батька.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 22.11.2016 р. в задоволенні позову було відмовлено .

В листопаді 2016 р. відповідач виїхала в довгострокове відрядження до Французької Республіки терміном на 4 роки.

Неповнолітній ОСОБА_7 став проживати разом з бабусею та дідусем зі сторони відповідача по справі.

З врахуванням того, що неповнолітній ОСОБА_7 позбавлений можливості батьківського піклування та турботи просить суд визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним ( батьком) за адресою АДРЕСА_1

В ході судового розгляду позивач та його представник наполягали на задоволені позову з обставин викладених в позовній заяві, вказуючи на те, що позивач проти того щоб його син виїхав на тимчасове проживання до Французької Республіки за місцем проживання матері, так -як в даному випадку саме позивач буде позбавлений можливості приймати участь у вихованні, спілкуванні свого сина, що призведе до негативних наслідків.

В ході судового розгляду було встановлено, що цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 20.11.2017 р. була залишена без розгляду, у відповідності до вимог п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України ( ред.2004 р.)

В ході судового розгляду в рамках даної справи представник ОСОБА_5 звернулася з зустрічним позовом в інтересах ОСОБА_2 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька та надання дозволу на виготовлення проїздного документа.

Вимоги за зустрічним позовом обгрунтовані тим, що зв'язку з довготривалим відрядженням ОСОБА_2 до Французької Республіки у зв»язку з працевлаштуванням до посольства України постала нагальна потреба в оформленні пакету документів для виїзду за кордон їхнього з відповідачем спільного сина ОСОБА_7.

Дана обставина викликана тим, що розрив сина ОСОБА_7 зі своєю матір»ю та його молодшим братом негативно впливає на психоемоційний стан ОСОБА_7, він тяжко переносить довготривалі розлучення зі своєю матір»ю та братом, крім того такі подорожі необхідні сину ОСОБА_7 для ознайомлення з культурою інших народів і стимулювання дитини до вивчення іноземних мов, також подорожі нададуть можливість оздоровити дитину в період відпочинку біля узбережжя Середземного моря, Альпійських горах та інших оздоровчих курортів, позивач за зустрічним позовом забезпечена відпорвідними належними житловими умовами в м.Париж, що дозволяють повноціно проживати як ОСОБА_2 так і її неповнолітнім синам разом з нею, крім того в разі переїзду ОСОБА_7 до м.Париж останнього буде зарахвано до Україської Паризької Школи де він зможе поноцінно проходити навчання.

Проте відповідач ігнорує всі прохання в оформленні необхідного пакету документів для виїзду за кордон дитини, а в особистих розмовах категоричний проти виїзду сина за кордон зі своєю матір»ю. Відповідачем залишені без задоволення та без відповіді направлені позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2на його адресу проживання та місця роботи листи-вимоги про оформлення згоди на виїзд за кордон сина.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представники категорично заперечували щодо задоволення первинного позову ОСОБА_1, вказуючи на те, що в разі задоволення первинного позову це буде суперечити інтересам дитини та негативно відобразиться на її розвитку та наполягали на задоволенні зустрічного позову з обставин викладених в зустрічній позовній заяві, стверджуючи те, що саме задоволення зустрічного позову та надання тимчасового дозволу на виїзд ОСОБА_7 до Французької Республіки на період довгострокового відрядження ОСОБА_2 ґрунтується на засадах законності, відповідає інтересам дитини та буде сприяти усесторонньому розвитку ОСОБА_7.

В судовому засіданні відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник заперечували щодо задоволення зустрічного позову з обставин, що викладені вище, але як було встановлено в ході судового розгляду та підтверджено учасниками справи, що відповідач ОСОБА_1 під час розгляду справи надав ОСОБА_2 відповідні нотаріально посвідченні документи щодо оформлення ОСОБА_7 документу, що надає право на виїзд за кордон ( закордонного паспорта), а також надав тимчасовий короткостроковий дозвіл на виїзд сина ОСОБА_7 за кордон.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації підтримала позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі , підтримала висновок, що було надано Органом опіки та піклування Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 29.11.2017 р. та зазначила, що вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 є такими, що грунтуються на вимогам чинного сімейного законодавства та відповідають інтересам дитини та повністю заперечувала щодо задоволення позовних вимог позивача за первинним позовом ОСОБА_1

Представник третьої особи Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в зал судового засідання не з'явився, сповіщався належним чином про день, місце та час розгляду справи в суді.

Заслухавши учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 21 травня 2005 року, який було розірвано рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 20 лютого 2015 р.

В шлюбі сторони народили сина ОСОБА_7ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до судового наказу виданого Дніпровським районним судом м.Києва від 5 грудня 2017 р. з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 в розмірі ? частини всіх доходів але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно до наказу МЗС України №2512-ос від 21.11.2016 р. ОСОБА_2 призначено з 25 листопада 2016 р. на посаду другого секретаря з консульських питань Посольства України у Французькій Республіці та відповідно до контракту ( строкового трудового договору) укладеного між МЗС України та ОСОБА_2 останню направлено в довгострокове відрядження до Французької Республіки в термін до 4 - х років.

Як убачається з матеріалів справи у відповідача за первинним позовом ОСОБА_2. народився син ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4, який на час довготривалого відрядження ОСОБА_2 також виїхав та проживає разом зі своєю матір'ю в м.Париж.

В судовому засіданні було встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами неповнолітній ОСОБА_7 проживав разом зі своєю матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 На час довготривалого відрядження ОСОБА_2 неповнолітній ОСОБА_7 став проживати у своїх дідуся та бабусі по лінії матері за адресою: АДРЕСА_4, які на час відрядження ОСОБА_2 займаються вихованням, опікою та утриманням ОСОБА_7.

Про довгострокове відрядження ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 знав заздалегідь але не ставив питання щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_7 за своїм місцем проживання .

Неповнолітній ОСОБА_7 на даний час навчається в гімназії №48 м. Києва, що розташована за адресою: м.Київ, вул.Прорізна,14 та його вихованням та опікою займаються безпосередньо дідусь та бабуся по лінії матері.

Статтею 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України слідує, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Як було встановлено судом в ході судового розгляду між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 виникли неприязні стосунки викликані ненаданням дозволу на виїзд неповнолітнього сина ОСОБА_7 до Французької Республіки на час довготривалого відрядження ОСОБА_2

Свою відмову в наданні відповідного дозволу ОСОБА_1 обґрунтовує побоюваннями, що у разі виїзду сина за кордон на час відрядження ОСОБА_2 він буде позбавлений можливості у спілкуванні, вихованні, побаченнях зі своїм сином ОСОБА_7.

Також свою позицію обгнрунтовує тим, що за місцем його проживання АДРЕСА_1, створені всі умови для проживання його сина ОСОБА_7, що підтверджується актом обстеження умов проживання.

В судовому засіданні було опитано малолітнього ОСОБА_7, якому на час розгляду справи виповнилося повних 12 років та який в судовому засіданні пояснив, що він мріє та бажає поїхати до Французької Республіки та проживати разом зі своєю матір'ю ОСОБА_2 та своїм рідним братом ОСОБА_13 яких він дуже любить та сумує за ними, також він бажає навчатися у школі м. Париж, для чого вивчає французьку мову та поїздка до Французької Республіки посприяє розширенню його світогляду та дасть йому більше знань.

З приводу проживання зі своїм батьком ОСОБА_1 ОСОБА_7 категорично заперечував, при цьому пояснив, що його батько фактично діє всупереч його інтересів, з батьком фактично він не спілкується, а підставою є те, що останній не дає йому дозволу на виїзд за кордон та перешкоджає проживати зі своєю матір'ю та братом з батьком фактично відбувся розрив стосунків.

Також ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що в разі виїзду до Французької Республіки він буде спілкуватися та підтримувати стосунки зі своїм батьком за допомогою соціальних мереж, буде телефонувати, а коли буде приїздити до м. Києва на канікули буде зустрічатися з батьком.

З приводу обставин, що склалися у зв'язку з ненаданням дозволу на його виїзд від дуже сильно переживає.

Вказані обставини також підтверджуються висновком психологічного обстеження ОСОБА_7 ( а.с.176-189 т.1)

Як вбачається з акту обстеження умов проживання за місцем проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 ) в орендованій МЗС квартирі створені всі умови для проживання неповнолітнього сина ОСОБА_7 ( а.с.34 т.2).

Також відповідно до довідки виданої директором Української Паризької Школи отримано підтвердження, що у разі приживання ОСОБА_7 в м. Париж останнього буде зараховано до Української Паризької Школи на 2018-2019 рік.

Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації надано висновок в якому підтримали позовну заяву ОСОБА_2 та визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_7 разом з матір'ю ОСОБА_2 та надати йому дозвіл на виїзд за кордон без згоди та супроводу батька. ( а.с.9-12 т.2).

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов'язані поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Крім того ст..151 даного Кодексу передбачено,що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства

Ч.2 статті 12 Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадянина України» передбачено, що оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років).

За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Конвенцією ООН «Про права дитини» визначено, що вусіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина має право вільно висловлювати власні погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага.

Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї будь-якого роду.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Також статтями 80,81 даного Кодексу визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З врахування викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 знайшли своє обгрунтування в ході судового розгляду та з врахуванням інтересів дитини підлягають задоволенню, а в задоволені позову ОСОБА_14 слід відмовити.

Як було встановлено, що під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 надав відповідачу ОСОБА_2 нотаріально засвідчену заяву для виготовлення закордонного паспорта для ОСОБА_15, а також надав дозвіл на виїзд до Французької Республіки, в зв»язку з чим позовна вимога за зустрічним позовом щодо надання дозволу на виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон задоволенню не підлягає .

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до Глави 8 ЦПК України та вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_1 на корсить ОСОБА_2 1280 грн. витрат пов»язаних з оплатою судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.150-151, 160,161 СК України, ст.ст. 76,89,49,141, 258,263,265,268,273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька та надання дозволу на виготовлення проїздного документа - задовольнити частково.

Визачити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_7 16.10.2005 року нарордження разом з матір»ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6.

Надати дозвіл неповнолітньому ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 на тимчасовий виїзд за кордон до Французької республіки без супроводу та згоди батька на період до 1 листопада 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на корсить ОСОБА_2 1280 грн. витрат пов»язаних з оплатою судового збору.

В іншій частині задоволення позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складено до 1 червня 2018 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач -ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 тел. НОМЕР_3

Відповідач -ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 адреса реєстраціїї: АДРЕСА_2 тел. НОМЕР_4

Треті особи:

Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації ЄДРПОУ 37397237 м.Київ, вул.Краківська 20;

Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації ЄДРПОУ 37405111, м. Київ, б - р Т. Шевченко, буд.26/4

Суддя