Ухвала суду № 7461701, 15.01.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач Білак С.В.

Головуючий у 1 інстанції Смагар С.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

15 січня 2010 року справа № 2а-9159/09/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Білак С.В. Суддів

при секретарі

з участю:

представника позивача

представника відповідача Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г.

Васильєві Є.С.

Кащеєва Л.І.

Пишневської Н.І. розглянувши

апеляційну скаргу у відкритому судовому засіданні

державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року по справі № 2а-9159 /09/0570 за позовом Маріупольського міжрайонного управління водного господарства до державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області про визнання не дійсним податкових повідомлень-рішень та частково недійсним рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Маріупольське міжрайонне управління водного господарства звернувся в суд з позовом до д ержавної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області про визнання не дійсним податкових повідомлень-рішень та частково недійсним рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій, а саме податкового повідомлення-рішення від 05.05.2009р. № 0000102340/0, № 0000112340/0 в сумі 322727 грн. та частково недійсним рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій від 05.05.2009р. № 0000322352 в сумі 760 грн. 50 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року позов було задоволено. Визнано не дійсним податкове повідомлення-рішення д ержавної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області від 05.05.2009р. № 0000102340/0, яким визначено податкове зобов»язання з податку на прибуток у загальній сумі 316007 грн., з яких за основним платежем 219685 грн., за штрафними /фінансовими/ санкціями 96322 грн. Визнано не дійсним податкове повідомлення-рішення д ержавної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області від 05.05.2009р. № 0000112340/0, яким визначено податкове зобов»язання з податку на додану вартість у загальній сумі 6720 грн., з яких за основним платежем 4480 грн., за штрафними /фінансовими/ санкціями 2240 грн. Визнано частково недійсним рішення д ержавної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області від 05.05.2009р. № 0000322352 в частині застосування штрафних /фінансових/ санкцій у розмірі 760 грн. 50 коп.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, державною податковою інспекцією у Першотравневому районі Донецької області подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати частково постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу частково у задоволенні позовних вимог .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги представника відповідача, заперечення представника позивача проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 20 січня по 2 лютого 2009 року відповідачем була здійснена виїзна планова перевірка Маріупольського міжрайонного управління водного господарства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2008 року за результатами якої складено акт від 14 квітня 2009 року № 271/23/01034544.

За висновками акту перевірки 5 травня 2009 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102340/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 316007 гри., з яких за основним платежем 219685 гри., за штрафними (фінансовими) санкціями 96322 грн. і відповідачем у рішенні визначені норми підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4. підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5. пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і це рішення відповідачем не оспорюється.

Прийнятим спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000112340/0, визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 6720 грн., з яких за основним платежем 4480 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2240 грн. Правовою підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначено норми пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначений підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Встановлені порушення відповідачем визначені в пункті 3.2 акту перевірки, відповідно до якого позивачем занижений податок на додану вартість в сумі 4480 грн. за період з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2008 року внаслідок не віднесення до складу податкових зобов'язань операцій з поставки електроенергії особам, які мешкають у відомчому будинку, що знаходиться на балансі позивача; операції з поставки путівок на санаторно-курортне лікування та послуги зв'язку працівникам позивача. В акті перевірки визначені тільки операції з поставки електроенергії та путівок на санаторно-курортне лікування. Стосовно послуг зв'язку суд першої інстанції не надавав правову оцінку даному порушенню, оскільки воно не визначено актом перевірки, а тому не є носієм доказової інформації.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права па патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що операції з поставки електроенергії особам, які мешкають у відомчому будинку, що знаходиться на балансі позивача; операції з поставки путівок на санаторно-курортне лікування та послуги зв'язку працівникам позивача, не є операціями цивільно-правового характеру в розумінні пункту 14 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Прийняте спірне податкове рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 5 травня 2009 року № 0000322352 у розмірі 56115 грн. 80 коп. відповідно до п. 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадською харчування та послуг», оскаржується позивачем в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 760 грн. 50 коп. з урахуванням часткового скасування даного рішення податковим органом в порядку адміністративного оскарження. Правовою підставою для прийняття спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначені норми пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення: незастосування реєстратора розрахункових операцій при здійсненні таких господарських операцій як відшкодування працівником коштів по акту ревізії, відшкодування коштів за виданий спецодяг та оплата трудової книжки.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пункт 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачає застосування фінансових санкцій за порушення вимог зазначеного Закону у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що для наявності складу правопорушення у даному випадку необхідна наявність зареєстрованою, опломбованого реєстратора розрахункових операцій та факт його незастосування. Як встановлено в акті перевірки у позивача відсутній реєстратор розрахункових операцій, що унеможливлює його як застосування, так і не застосування.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області - залишити без задоволення .

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року у справі № 2а-9159/ 09/0570 за позовом Маріупольського міжрайонного управління водного господарства до д ержавної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області про визнання не дійсним податкових повідомлень-рішень та частково недійсним рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 15 січня 2010 року, в повному обсязі складена 20 січня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді Т.Г.Гаврищук

М.Г.Сухарьок