Постанова № 74616359, 11.06.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 282/839/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"11" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Круглій В.В.,

сторін та їх представників: від позивача ОСОБА_2; від відповідача- Ільчик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Любарського районного суду Житомирської області від "15" січня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа- Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії щодо призначення одноразової грошової допомоги , -

суддя в 1-й інстанції - Вальчук В.В.,

час ухвалення постанови - не зазначено,

місце ухвалення постанови - смт. Любар,

дата складання повного тексту постанови не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, в якому просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови йому у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 30.05.2015 року та зобов'язати відповідача розглянути питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Постановою Любарського районного суду Житомирської області від 15 січня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 30 травня 2015 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлені у листі Департаменту фінансів Міністерства Оборони України від 13.05.2017 року № 248/3/6/1656.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання про призначення та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, на дату встановлення інвалідності, а саме 30.05.2015 року, відповідно до порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, з урахуванням того, що ОСОБА_3 подано до заяви до Любарського РВК від 20.09.2016 року повний перелік документів передбачений законодавством, що підтверджують його право на отримання одноразової грошової допомоги та свідчать про причину та обставини отриманих ним поранення (контузія) та захворювань.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване змінити на нове рішення.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 13.05.2017р. №248/3/6/1656, який адресовано військовому комісару Житомирського обласного військового комісаріату, не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав та обов'язків для позивача, тому його зміст не може бути предметом спору.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що в період з 01.08.1986 року по 28.07.1988 року ОСОБА_3 проходив військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь у бойових діях.

З архівної довідки Військово-Медичного музею Міністерства Оборони Російської Федерації № 6/3/1-632 від 14 травня 2007 року вбачається, що ОСОБА_3 отримав поранення та контузію пов'язані з виконанням військової служби (а.с.19).

З витягу з протоколу засідання Центральної військової лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 3069 від 18.08.2015 року вбачається, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови та кінцівок (контузія головного мозку 1987 р.) колишнього військовослужбовця ОСОБА_3, наслідком яких стали множинні рубці в анатомічних ділянках, зазначених у висновку спеціаліста з питань СМЕ Київського міського клінічного бюро СМЕ № 1649/ж від 14.08.2015 року, що в подальшому призвело до розвитку захворювань, як наслідку перенесеної контузії: «Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді після травматичної, дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст., прогресуючий кризовий перебіг, з вираженим церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, частинами (1-2 на тиждень) судинними кризами змішаного характеру (лікворно-гіпертензивними, вертебро-базилярні), емоційно-вольовою нестійкістю, мне стичними зниженнями. Післятравматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворно-гіпертензивним синдромом, вестибулярним-атактичним синдромом-центральною вестибулярною дисфункцією ІІ ст., стійко вираженим цефалічним синдромом ІХС, стенокардія напруги обох очей. Розповсюджений остеохондроз хребта», що підтверджується медичними документами поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 20).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10 ААА № 732447 від 08 червня 2011 року ОСОБА_3 встановлено ІІІ групу інвалідності з 27.05.2011 року, причина: поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії (а.с. 23).

Відповідно до посвідчення серії Є № 053804 виданого 14 червня 2016 року Любарським УПСЗН Житомирської області ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи як ветеран війни інвалід війни (а.с.24).

20 вересня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Любарського РВК з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.

Однак, листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/1656 від 13.05.2017р. повідомлено, що до Департаменту фінансів надійшли документи ОСОБА_3, у поданих документах не усунуті недоліки, зазначені в попередньому рішенні комісії.

Листом військового комісара Житомирського обласного військового комісаріату № 2774 від 22 травня 2017 року ОСОБА_3 було повернуто надані ним документи.

Не погоджуючись з такими діями, позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено частково, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України №2011-XII).

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Пунктом 4 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Враховуючи приписи зазначених норм Закону, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Отже, виходячи з буквального тлумачення ст.16 Закону №2011-ХІІ право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження, оскільки застосування зазначеної статті пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Таку позицію висловив і Верховний Суд, зокрема у постанові від 22.03.2018р., справа №288/349/17.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Частиною 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.6 Порядку № 975, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (пп.4 п.2 ст.16 цього Закону).

Матеріалами справи підтверджено, що поранення та захворювання позивача пов'язані із виконанням ним обов'язків військової служби.

Відтак, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону №2011-XII.

Пунктом 11 Порядку №975 визначено перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу.

Відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п.10, 11 Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Порядком №975 не передбачено прийняття розпорядником бюджетних коштів такого рішення як повернення документів, а тому суд вважає, що відповідач в особі Департаменту Фінансів МО України, приймаючи рішення про повернення документів позивачу, діяв не у порядку та у спосіб передбачений законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що матеріали відносно позивача не розглянуті відповідною Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, і, що зазначені матеріали, не відповідач, а Департамент Фінансів Міністерства оборони України листом повернув Житомирському обласному військкомату з проханням надіслати копії документів, що підтверджують настання інвалідності під час проходження військової служби, тому лист не є тим рішенням саме відповідача, дії (бездіяльність) якого оскаржуються, то колегія суддів зазначає, що Департамент Фінансів Міністерства оборони України є структурним підрозділом Міністерства оборони України. Відповідальність за дії структурного підрозділу щодо не забезпечення належного розгляду у встановлені строки документів позивача та їх безпідставного повернення несе Міністерство оборони України. Відтак, дії структурного підрозділу відповідача викладені у листі про повернення матеріалів є по суті відмовою відповідача в прийнятті позитивного рішення.

Щодо можливого втручання суду, через постановлення рішення, у дискреційні повноваження органу державної влади, на що в апеляційній скарзі звертається увага, то колегія суддів зазначає, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тож, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, суд має повне право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.

При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції не є привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки, суд не вирішує в цьому разі питання про надання певного статусу, не призначає допомогу у певному розмірі, а лише зобов'язує державний орган вчинити дії у спосіб, на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством.

Крім того, відповідно до абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003№3 рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Стаття 13 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, що дають найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Любарського районного суду Житомирської області від "15" січня 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "12" червня 2018 р.