Ухвала суду № 74615806, 01.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/1484/17 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 11-кп/783/411/18 Доповідач: Гуцал І. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого-судді Гуцала І.П.,

суддів Березюка О.Г., Галапаца І.І.,

з участю секретаря Стойка Р.З.,

розглянувши матеріали кримінального провадження про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

за ч.1 ст. 286 КК України,

з участю прокурора Гуменної І.Р.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3,

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 березня 2018 року,

в с т а н о в и л а :

вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 березня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн., в дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу ОСОБА_1 не обирався.

Вирішено питання з речовими доказами та процесуальними витратами.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 15 травня 2016 року, близько 12 год., керуючи автомобілем марки «Ауді-80», реєстраційний номер НОМЕР_1, на автодорозі «Київ-Чоп» (542 км.+ 190 м.), поблизу с. Чишки, Пустомитівського району, Львівської області, порушив чинні вимоги ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року із змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 136 від 06.03.2013 року, а саме: п.п. 1.5; 1.10 (в частині небезпека для руху), 2.3 (б.д); 10.1; 16.11, тобто проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідно не реагував на її зміну, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, перед зміною напрямку руху, виконуючи маневр повороту ліворуч, тобто здійснюючи виїзд із другорядної дороги, що в с. Чишки, Пустомитівського району, Львівської області, на автодорогу «Київ-Чоп», в напрямку до м. Львова, не надав перевагу в русі велосипеду марки «Pinarello Surprise Road Bike», яким керував велосипедист ОСОБА_2, який рухався по головній дорозі в напрямку до м. Винники, в результаті чого здійснив зіткнення із вказаним велосипедом, внаслідок якого ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, а саме: травма тіла у вигляді струсу головного мозку, закритого перелому зовнішньої кісточки правої гомілки з розривом зчленування між кістками гомілки в гомілково-ступневому суглобі, синців та саден на обидвох ногах. Вказані ушкодження заподіяні тупими предметами, утворилися 15 травня 2016 року в момент дорожньо-транспортної пригоди та відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості, за ознакою тривалого розладу функції правої ноги.

Обвинувачений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій, просить вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 березня 2018 року змінити в частині призначення йому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 1 рік, остаточно визнавши його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначивши йому покарання у виді штрафу в розмірі 3400 грн. в дохід держави. У решті вирок суду просить залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Зазначає, що при призначенні покарання не враховані дані про особу винного, зокрема те, що він не судимий, на обліку у психіатра і нарколога не перебуває, на його утриманні є пристаріла мати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка постійно хворіє і потребує доставки у медичний заклад, який знаходиться на відстані більше 30 км. від місця проживання. Крім того, на його утриманні перебуває донька ОСОБА_5, 1998 року, яка є студентом вищого навчального закладу, та таку потрібно щодня доставляти з місця проживання до навчального закладу. Також зазначає, що характер виконуваної ним роботи вимагає постійного використання транспортного засобу. Вважає, що позбавлення його права керування поставить його та його сім’ю у важке становище.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, виступ прокурора Свореня І.В., пояснення представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого в апеляційній скарзі не оспорюється.

Щодо покарання, з яким обвинувачений не погоджуються, то воно призначене судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину (згідно з ч.2 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України, є злочином невеликої тяжкості); обране з врахуванням обставин злочину, його наслідків – заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження; особи обвинуваченого, який несудимий, позитивно характеризується по місцю проживання та праці, вину у вчиненні злочину визнав повністю, активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілому, що суд першої інстанції вважав обставинами, які пом’якшують покарання; призначене в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Суд правильно дійшов висновку про необхідність обрання ОСОБА_1 покарання саме у виді штрафу з позбавленням права керувати тарнспортними засобами на строк один рік та своє рішення мотивував у вироку.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14 при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

З огляду на викладене, суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч.1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами, яке, на думку колегії суддів, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Ті обставини, на які в апеляційній скарзі покликається обвинувачений, як на підставу скасування вироку, повністю враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, яке є справедливим і за своїм видом, і за розміром.

Крім того санкція ч.1 ст. 286 КК України передбачає альтернативні види основного покарання з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Суд першої інстанції вказав у мотивувальній частині вироку на всі зазначені в ст. 65 КК України обставини, які враховуються при призначенні покарання.

Саме з врахуванням цих обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доцільність застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Обране судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого. Судове рішення є мотивованим.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання призначеного ОСОБА_1 покарання явно несправедливим внаслідок суворості, а також для висновку про неправильне застосування кримінального закону чи порушення процесуального закону.

Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Вирок суду першої інстанції постановлений з дотриманням вимог КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8