Рішення № 74615680, 16.05.2018, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/3117/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"16" травня 2018 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі головуючої судді Карнасевич Г.І.,

з участю секретаря Страхоцької Т.А.,

представника позивача - відповідача ОСОБА_1,

відповідача - позивача ОСОБА_2,

представників відповідача - позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Самборі Львівської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

Позивач в особі ПАТ КБ «ПриватБанк» (надалі - Банк) звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В підтвердження заявлених позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 16.02.2011 року ОСОБА_2 (далі - Відповідач) отримав кредит у розмірі 14 000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року, та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www. privatbank. ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві, у відповідності до яких Відповідач дав згоду на встановлення кредитного ліміту та його зміни Банком.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховував відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www. Privatban». ua, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою», інформував Відповідача про розмір відсоткової ставки шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг.

Із - за порушення останнім строків платежів по грошовому зобов'язанні більше, ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач свої ж зобов'язання перед банком не виконує, як цього вимагає ст. 1054 ЦК України, у зв'язку з чим виникла заборгованість яка станом на 26.10.2016 року складає 27 954,63 грн,. що включає:

- 9 670.78 грн. - тіло кредиту;

- 4 570.15 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом;

- 10 856.34 грн. - нараховано пені за прострочене зобов'язання;

- 1 050.00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг;

- 500 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1 307.36 грн. - штраф (процентна складова).

Оскільки зобов'язання відповідачем в позасудовому порядку не виконуються, просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.

Представник позивача ОСОБА_1, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Відповідач ОСОБА_2, будучи незгідним з даним позовом, подав до суду зустрічний позов про визнання відсутньої в нього вищевказаної заборгованості. заборгованості за кредитним договором б/н від 16.02.2011 року в сумі 27 954,63 грн. Просить :

- зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на кредитному рахунку за кредитним договором б/н від 16.02.2011 року, до того стану, у якому він був перед 19 серпня 2015 року, зі зарахуванням до такого залишку коштів сплачені ним 26.05.2015 року в сумі

3 000 грн. і 22.10.2015 року в сумі 800 грн.;

- зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути на його рахунок за карткою НОМЕР_3 безпідставно списані банком кошт из урахуванням індексу інфляції за час з дня списання по день винесення рішення у справі, а також три проценти річних від такої суми за цей же період;

- вилучити з Бюро кредитних історій відомості про його заборгованість в сумі 27 954,63 грн. за кредитним договором б/н від 16.02.2011 року або про заборгованість в іншому розмірі, яка виникла за цим кредитним договором після 19 серпня 2015 року;

- стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

- у задоволенні всіх позовних вимог звернених ПАТ КБ «ПриватБанк» до нього за первісним пазовом відмовити повністю.

В підтвердження заявлених позовних вимог посилається на те, що дійсно певний час користувався кредитною карткою ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_4, зокрема, ним отримувалися в користування кредитні кошти, які в подальшому погашалися. Окрім того, Банком йому було оформлено також зарплатну картку НОМЕР_3, яка використовувалася для зарахування на його користь коштів заробітної плати та їх подальшого використання.

У 2015 році він, як міліціонер спеціального батальйону судової міліції «Грифон» РУМВС України у Львівській області, брав участь в антитерористичній операції, а саме, в період з

01 08.20.15 року по 29.08.2015 року на території Донецької та Луганської областей.

19 серпня 2015 року о 14 год., під час виконання ним завдань в рамках проведення АТО, невстановленими особами без його волі та відома було виготовлено ідентифікаційну телекомунікаційну картку (БІМ-картку) оператора ПрАТ «Київстар» за № 9 телефону НОМЕР_1, за якою йому надавалися послуги зв'язку знеособлено, після чого відповідна БІМ-картка, що знаходилася у нього, була заблокована, що дало можливість невстановленим особам отримати можливість керування доступом до його банківських карток, оскільки цей телефонний номер використовувався для ідентифікації клієнта банку.

Зловмисниками було ініційовано і здійснено ряд операцій щодо списання та переказу коштів з його банківських карток на визначені ними цілі поза його волею, про що йому не було відомо.

Вважає, що Банком повинні були вживатись заходи щодо упередження чи блокування такого роду операцій, ураховуючи сумнівний характер операцій по переказу коштів (неодноразове поповнення мобільного номера, на однакову суму в 203 грн., в т.ч. у незвичний час доби).

Запідозривши можливий намір зловмисників на викрадення коштів із банківських карток, він у максимально стислі строки (ураховуючи виконання завдань у зоні АТО та обмеженість у зовнішньому спілкуванні) 20 серпня 2015 року о 8:38 год. при першій можливості звернувся телефоном до оператора кол-центру ПАТКБ «ПриватБанк», якому повідомив інформацію, якою на той час володів (за час, який минув з моменту блокуванн його БІМ,- картки та виготовлення її дублікату, зловмисниками було проведено ряд банківських-операцій і списано кошти з банківської кредитної картки), наголосивши, що такі дії є шахрайськими та вказав на необхідність блокування усіх його банківських карток.

20 серпня 2015 року в 11 год. він особисто з'явився до відділення ПАТКБ «ПриватБанк» у м. Краматорську, де з'ясував обставини зняття коштів з його банківських карток та повторно повідомив працівницю банку про те, що такі дії є шахрайськими та про необхідність блокування усіх його банківських карток. При цьому, працівниця відділення Банку підтвердила блокування його карток.

Цього ж дня о 12 год. він звернувся до відділення ПрАТ «Київстар» і відновив свій номер як знеособлений абонент у зв'язку з відсутністю паспорта при відрядженні в зону АТО, а о 17:18 год. в черговий раз звернувся до оператора кол-центру ПАТКБ «ПриватБанк» та наголосив на подальшому блокуванні всіх його банківських карток і повідомив про можливість їх розблокування лише при його особистому зверненні до відділення банку, що буде після 01.09.2015 року (після повернення зі зони АТО). Оператор знову підтвердила блокування його карток.

Також невідкладно звернувся до Краматорського відділу поліції із заявою про скоєний злочин.

25.08.2015 року о 13 год. його БІМ-картка була заблокована вдруге. Окремо до Банку з приводу блокування карток він не звертався, оскільки представниками ПАТКБ «ПриватБанк» було неодноразово засвідчено блокування його банківських карток такі дії були ускладнені перебуванням у зоні АТО та виконанням службових завдань.

30 серпня 2015 року (неділя) він повернувся із зони АТО до м. Львова та невідкладно, першого ж робочого дня, 31.08.2015 року, звернувся до відділення ПрАТ «Київстар», де відновив свій номер і де йому було повідомлено про зняття з його банківських карток всіх коштів - заробітної плата в сумі 2 487,00 грн. (нарахована 20.08.2015 року) і кредитних коштів в сумі близько 10 620,00 грн., що зумовило його звернутися до правоохоронних органів з повідомленням про злочин, досудове розслідування якого триває по цей час, тоді як Банком не вживається жодних дій щодо сприяння такому розслідуванню та виявленню злочинців, а, навпаки, всіляко гальмується процес слідства, на неодноразові його звернення (усні та письмові) з приводу зняття коштів після його вимоги про блокування банківських карто

Банком не надано жодної відповіді по суті звернень, не з'ясовано підстав незабезпечення блокування карток клієнта та причин для таких банківських операцій, які не повинні проводитися в зв'язку з забороною клієнта.

Оскільки всі операції з його банківськими картками після 14 год. 19 серпня 2015 року ініціювалися невстановленими зловмисниками, а кошти, які списувалися з його рахунків, ним не отримувалися, а надходили шахраям, вважає, що вся заборгованість, яку ПАТКБ «ПриватБанк» вимагає з нього стягнути за цим позовом, виникла не з його волі та не з його вини, адже жодних кредитних коштів від ПАТКБ «ПриватБанк» після 19.08.2015 року він не отримував, не користувався ними, невідкладно повідомив банк про свої підозри щодо наміру шахраїв викрасти його кошти і саме діями/бездіяльністю зі сторони ПАТКБ «ПриватБанк» за кредитним договором, не було вжито всіх залежних від нього дій щодо уникнення таких негативних наслідків, про що наголошено у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у, постанові від 13.05.2015 року в справі №6-71цс15, в якій зазначено, що «...банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню, персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні, операції...». А згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 14.1112012 року у справі № 6-122цс12, наявність вини позичальника, який одержав кредитні кошти за договором овердрафту та не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів: щодо належного виконання зобов'язань за цим договором згідно зі ст. 614 ЦК України, є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань.

Відтак вважає безпідставним покладення на нього обов'язку з повернення коштів, яких він не отримував, та покладення на нього відповідальності за несвоєчасне їх повернення, позаяк такі кошти були отримані не ним як клієнтом банку, а зловмисниками, а він вчинив усе можливе для упередження виникнення заборгованості та невідкладно повідомив банк про шахрайські дії зі сторони невстановлених осіб, який у той же час жодним належним чином не відреагував на повідомлені обставини.

Окрім того, вважає, що до моменту шахрайського списання коштів по кредитній картці була заборгованість по кредиту в сумі 3 600 грн., яку він визнає, оскільки ці кошти отримувалися ним особисто.

Зважаючи на таку заборгованість, він 26. 09. та 22. 10. 2015 року вніс кошти на кредитну картку в сумі відповідно 3000 грн. та 800 грн. з урахуванням відсотків, проте ці кошти не були використані банком на погашення заборгованості, яка виникла до 19. 08. 2015 року, а були зараховані ПАТКБ «ПриватБанк» у погашення фіктивної заборгованості, яка виникла внаслідок дій зловмисників та внаслідок бездіяльності банку, а тому при відновленні залишку коштів на його кредитному рахунку слід урахувати погашення заборгованості на такому рахунку в сумі 3 000 грн. 26. 09. 2015 року та 800 грн. 19. 08. 2015 року.

З цих же підстав вважає неправомірним здійснення самовільного списання коштів Банком з його зарплатної картки на погашення нібито існуючого боргу, оскільки такі кошти були зняті шахраями, а тому він не повинен нести відповідальності за таку заборгованість, а примусове стягнення банком коштів з його карткових рахунків є безпідставним і неправомірним, а відтак

ПАТКБ «ПриватБанк» повинен повернути безпідставно списані кошти із зарплатної картки, а також стягнути на його користь нарахування індексу інфляції за час безпідставного стягнення коштів і їх неповернення та три проценти річних від такої суми.

У зв'язку з бездіяльністю ПАТ КБ «ПриватБанк», яка призвела до шахрайського списання коштів ПАТ КБ «ПриватБанк» з його заробітної плати в погашення фіктивної заборгованості за кредитним договором, необґрунтованим повідомленням Бюро кредитних історій про фіктивну заборгованість, йому було завдано моральної шкоди, розмір якої він оцінює в 30 000 грн., яку просить стягнути з Банку в його користь.

Тому просить задовільнити позов у повному обсязі.

В процесі розгляду даної справи в порядку ст. 31 ЦПК України в редакції 2004 року змінив свої позовні вимоги. Просив постановити рішення, яким:

- визнати відсутньою його заборгованість в сумі 27 954,63 грн. за кредитним договором б/н від 16.02.2011 року;

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок коштів на кредитному рахунку ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 16.02.2011 року, до того стану, у якому він був перед 19 серпня 2015 року, із зарахуванням сплачених ОСОБА_2 26.09.2015 року 3 000 грн. і 22.10.2015 року 800 грн., до такого залишку коштів на кредитному рахунку;

- стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на його користь пеню в сумі 8 985,26 грн. та інфляційні нарахування в сумі 2 854,91 грн., 3% річних в сумі 738,51 грн., інфляційні нарахування в сумі 31,25 грн., 3% річних в сумі 7,53 грн.;

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» повернути на його рахунок за карткою N94405 8823 1223 5512 безпідставно списані Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» кошти в сумі 199,67 грн.;

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк«ПриватБанк» вилучити з Бюро кредитних історій всі відомості про заборгованість ОСОБА_2 за договором SАMDN55000040331224;

- стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

- у задоволенні всіх позовних вимог, заявлених Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» до ОСОБА_2 за первісним позовом, відмовити повністю.

В підтвердження заявлених позовних вимог посилається на обставини, викладені у первісній позовній заяві. Крім того, зазначив, що розпорядження коштами на банківських рахунках є компетенцією клієнта і здійснення банком операцій з переказу коштів може мати місце лише за бажанням та волею клієнта. В іншому випадку такий переказ є неналежним.Він належно виконував свої обов'язки в складній обстановці, проте його номер телефону без його волі був викрадений зловмисниками, про що зразу повідомив Банк. Проте усупереч п. 7 розд. 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління НБУ від 05. 11. 2014 року № 705не ідентифікував користувача і не зафіксував обставин, часу його звернення в порядку, встановленому договором, не зупинив здійснення операцій з використанням цього засобу, не заблокував його банківської картки, не відслідкував шахрайських операцій. Маючи усі можливості, не зупинив здійснення таких операцій, , чим не виконав свого обовязку по контролю за його коштами, оскільки несе відповідальність за такі операції, а протиправно залишок коштів на його рахунках до того стану, який був перед виконанням шахрайських операцій, не здійснив відповідне повернення коштів, тому вважає, що повинен сплатити йому пеню в розмірі 0,1 % від суми протиправного списання коштів за кожен день від дня списання коштів по сьогоднішній день, інфляційні нарахування та вилучити з Бюро кредитних історій кредитну історію за вищевказаним договором.

Пред'явленого до нього позову про стягнення заборгованості за кредитним договором не визнав з підстав, викладених у його зустрічному позові.

Під час судового розгляду в порядку ст. 31 КПК України зменшив свої позовні вимоги, відмовився від позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом, він же представник відповідача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, вважаючи правомірність та підставність розміру заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, який виник у зв'язку з неналежним виконанням ним договірних зобовязань.

Пред'явленого до нього зустрічного позову не визнав, подав до суду письмове заперечення, на яке посилався в судовому засіданні та в якому зазначив, що ОСОБА_2 як повнолітня дієздатна особа у відповідності до підписаної ним заяви б/н від 16.02.2011 року отримав кредит у розмірі 14000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку та приєднавшись підписанням заяви до таких Умов та Тарифів. Однак покладених на нього зобов'язань не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Вважає безпідставним посилання позивача - відповідача як на підставу задоволення його позовних вимог на відсутність його вини у виникненні такої заборгованості, оскільки такі кошти були зняті шахрайським шляхом, оскільки це суперечить ст. 21 ЗУ « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», згідно якого ініціатором переказу коштів є Власник карткового рахунку. Переказ ініційовано з використанням держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг. Даний платіж Клієнтом шляхом надіслання смс на відповідний номер із запитом про поповнення мобільного рахунку.

Запити про поповнення мобільного рахунку були ініційовані за допомогою мобільного номеру телефона Клієнта, який зареєстрований ним в банківській системі.

Банк перевіряє номер мобільного телефону клієнта, а саме: чи зареєстрований він в системі Приват 24 і/або Mobile Banking. Якщо номер мобільного телефону зареєстрований і збігається з номером телефону клієнта, вважається, що Клієнт прийняв умови публічного договору, розміщеного у відповідному розділі Умов та правил, згідно з яким клієнту надаватимуться затребувані ним послуги.

А відтак вважає, що Відповідач особисто здійснював поповнення мобільного рахунку, про що засвідчують витяги з програмного комплексу про запити на поповнення мобільного рахунку.

Зазначив, що згідно ст. 33 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі учаснику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації та

внаслідок недотримання вимог щодо захисту інформації і проведенням незаконних операцій з компонентами платіжних систем (платіжні інструменти, обладнання, програмне забезпечення тощо), а Банк звільняється від відповідальності перед платником за проведення переказу.

З тих підстав що посилання Відповідача ОСОБА_2 на те, що коштами заволоділи шахраї, є необгрунтованим, оскільки кожна операція ініційована за допомогою фінансового мобільного номеру телефона Відповідача, який доступний тільки йому.

Стосовно блокування кредитної картки зазначив, що в силу до п. 2.1.1.7.4.Умов та Правил надання банківських послуг держатель Картки несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на карті даних, до моменту звернення Власника Карти в Банк та блокування Карти і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в СТОПЛИСТ платіжної системи, а п.п. 2.1.1.7.3. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі якщо Держатель дає згоду на проведення операцій з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесеними на карті даними.

Оскільки держатель платіжної картки зобов'язаний зберігати платіжну картку та інформацію, яка дає змогу користуватися нею (у тому числі ПІН), контролювати рух коштів за своїм картрахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися держателем, негайно повідомити банк про втрату платіжної картки в порядку, передбаченому договором, вважає, що емітент не несе відповідальності за переказ коштів, ініційований за допомогою цієї платіжної картки, до отримання такого повідомлення, до повідомлення банку про постановку карти в СТОПЛИСТ платіжної системи, способом, обумовленим договором, відповідальність за операції, ініційовані за допомогою платіжної картки, несе її держатель.

Далі зазначив, що Відповідач 20.08.2015 року дійсно звертався до Банку з метою блокування картки у зв"язку з її втратою.

Але в подальшому, 26.08.2015 року, картку було розблоковано. про що Відповідач отримав відповідне смс-повідомлення, що підтверджується витягом з програмного комплексу, а відтак Відповідач знав про розблокування карти.

Вважає, що в силу ст. 60 ЦПК України в редакції 2004 року Відповідачем суду не надано доказів того, що його мобільним номером заволоділи інші особи, що також підтверджує лист із ПАТ «Київстар», а тому такі його твердження не можуть бути прийняті судом до уваги.

Також вважає, що жодних доказів щодо неодноразового відвідування Відповідачем Банку та жодних заяв про зміну фінансового номеру ним не надано, а відтак зазначає, що він вводить суд в оману стосовно заволодіння його мобільним номером невідомими особами, так як не вчинив жодних дій з метою запобігання проведення з його кредитною картою шахрайських дій.

Стосовно договірного списання зазначив, що за даним кредитним договором ОСОБА_2 має прострочену заборгованість.

Постановою НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2004 року (п.1.4) передбачено Договірне списання Банком з рахунку Клієнта коштів без надання Клієнтом платіжного доручення, яке може здійснюватися Банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і Клієнтом.

П. 6.1 вищевказаної Постанови встановлено, що Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Якщо кредитором за договором є Банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію необхідну банку для списання ним коштів з рахунків платника (п.6.5).

Оскільки при оформленні кредиту заяву на його отримання, підписано повнолітнім, дієздатним особою, який ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, підтвердив свою згоду на те, що заява, умови надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою та тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а позовні вимоги Банку підлягають задоволенні в повному обсязі..

Згідно виписки по рахунку Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про обізнаність ним про умови кредитування та визнання своїх зобов'язань за Договором, в силу ст. 526 ЦК України належним чином свої зобов'язання за Кредитним Договором не виконав, а тому просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову та задовольнити позовні вимоги Банка в повному обсязі.

Крім того, пояснив, що Відповідачем ОСОБА_2 обрано невірний спосіб захисту своїх порушених, як він вважає, прав . Жодної видаткової операції Банку він не оскаржив, а відтак всі операції по його (ОСОБА_2) картковому рахунку є законними та дійсними. Винна особа не встановлена. У кримінальному провадженні ОСОБА_2 визнаний лише потерпілим. Банк не залучений до цього кримінального провадження. А відтак правових підстав припиняти дію договору немає. Тому Банк проводить подальші нарахування. Окрім того, Банк не наділений повноваженнями вилучати з бюро кредитних історій всі відомості про заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором.

З тих підстав просить повністю відмовити у задоволенні зустрічного позову та задовільнити первісний позов.

Заслухавши пояснення представника позивача - відповідача, позивача - відповідача ОСОБА_2, його представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено, що сторони уклали договір кредитування, відповідно до умов якого 16.01.2011 року відповідач - позивач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 14 000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки та підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www. privatbank. ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої

договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www. privatbank. ua, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 "Правил користування платіжною карткою".

Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору, тобто, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 1.1.2.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш, ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі

500 грн. + 5% від суми позову.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Оскільки, на думку Банку, Відповідач - позивач ОСОБА_2 свої зобов'язання перед банком не виконує відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг ( як позичальник не погашає заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також не оплачує комісію на умовах, передбачених цим Договором) у нього перед Банком виникла заборгованість, яка станом на 26.10.2016 року складає 27 954 (двадцять сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири ) грн., 63 (шістдесят три ) коп. що включає:

- 9 670.78 грн. - тіло кредиту;

- 4 570.15 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом;

- 10 856.34 грн. - нараховано пені за прострочене зобов'язання;

- 1 050.00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг;

- 500 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1 307.36 грн. - штраф (процентна складова), яку просить стягнути в Відповідача за первісним позовом в його користь.

Як було встановлено в судовому засіданні, відповідач - позивач ОСОБА_2 дійсно певний час користувався кредитною карткою ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_4, зокрема, ним отримувалися в користування кредитні кошти, які в подальшому погашалися. Окрім того, Банком йому було оформлено також зарплатну картку НОМЕР_3, яка використовувалася для зарахування на його користь коштів заробітної плати та їх подальшого використання.

У 2015 році він, як міліціонер спеціального батальйону судової міліції «Грифон» РУМВС України у Львівській області, брав участь в антитерористичній операції, а саме, в період з

01 08.20.15 року по 29.08.2015 року на території Донецької та Луганської областей.

19 серпня 2015 року о 14 год., під час виконання ним завдань в рамках проведення АТО, невстановленими особами без його волі та відома було виготовлено ідентифікаційну телекомунікаційну картку (БІМ-картку) оператора ПрАТ «Київстар» за № 9 телефону НОМЕР_1, за якою йому надавалися послуги зв'язку знеособлено, після чого відповідна БІМ-картка, що знаходилася у нього, була заблокована, що дало можливість невстановленим особам отримати можливість керування доступом до його банківських карток, оскільки цей телефонний номер використовувався для ідентифікації клієнта банку.

Цими особами було здійснено ряд операцій щодо списання та переказу коштів з його банківських карток на визначені ними цілі поза волею ОСОБА_2, про що йому не було відомо.

Операції по переказу коштів носили сумнівний характер (неодноразове поповнення мобільного номера на однакову суму в 203 грн., в т.ч. у незвичний час доби).

Запідозривши можливий намір зловмисників на викрадення коштів з банківських карток, відповідач - позивач ОСОБА_2 у максимально стислі строки (ураховуючи виконання завдань у зоні АТО та обмеженість у зовнішньому спілкуванні) 20 серпня 2015 року о 8:38 год. звернувся телефоном до оператора кол-центру ПАТКБ «ПриватБанк», якому повідомив інформацію, якою на той час володів ( за час, який минув з моменту блокування.його БІМ,- картки та виготовлення її дублікату, зловмисниками було проведено ряд банківських-операцій і списано кошти з банківської кредитної картки), наголосивши, що такі дії є шахрайськими та вказав на необхідність блокування усіх його банківських карток.

20 серпня 2015 року в 11 год. він особисто з'явився до відділення ПАТКБ «ПриватБанк» у м. Краматорську, де з'ясував обставини зняття коштів з його банківських карток та повторно повідомив працівницю банку про те, що такі дії є шахрайськими та про необхідність блокування усіх його банківських карток. При цьому, працівниця відділення Банку підтвердила блокування його карток.

Цього ж дня о 12 год. він звернувся до відділення ПрАТ «Київстар» і відновив свій номер як знеособлений абонент у зв'язку з відсутністю паспорта при відрядженні в зону АТО, а о 17:18 год. в черговий раз звернувся до оператора кол-центру ПАТКБ «ПриватБанк» та наголосив на подальшому блокуванні всіх його банківських карток і повідомив про можливість їх розблокування лише при його особистому зверненні до відділення банку, що буде після 01.09.2015 року (після повернення зі зони АТО). Оператор знову підтвердила блокування його карток.

Також невідкладно звернувся до Краматорського відділу поліції зі заявою про скоєний злочин.

25.08.2015 року о 13 год. його БІМ-картка була заблокована вдруге. Окремо до Банку з приводу блокування карток він не звертався, оскільки представниками ПАТКБ «ПриватБанк» було неодноразово засвідчено блокування його банківських карток. Такі дії були ускладнені перебуванням у зоні АТО та виконанням службових завдань.

30 серпня 2015 року (неділя) він повернувся із зони АТО до м. Львова та невідкладно, першого ж робочого дня, 31.08.2015 року, звернувся до відділення ПрАТ «Київстар», де відновив свій номер і де йому було повідомлено про зняття з його банківських карток всіх коштів - заробітної плата в сумі 2 487,00 грн. (нарахована 20.08.2015 року) і кредитних коштів в сумі близько 10 620,00 грн., що зумовило його звернутися до правоохоронних органів з повідомленням про злочин, досудове розслідування якого триває по цей час.

Дана обставина підтверджується показаннями у якості свідка самого ОСОБА_2, даними ними під присягою, який пояснив, що Банком не вживається жодних дій щодо сприяння такому розслідуванню та виявленню злочинців, а, навпаки, всіляко гальмується процес слідства, на неодноразові його звернення (усні та письмові) з приводу зняття коштів після його вимоги про блокування банківських карток, Банком не надано жодної відповіді по суті звернень, не з'ясовано підстав незабезпечення блокування карток клієнта та причин для таких банківських операцій, які не повинні проводитися в зв'язку з забороною клієнта.

Цим показанням суд надає віри, оскільки вони відповідають показанням свідка ОСОБА_7 , який підтвердив факт заволодіння шахрайським способом грошовими коштами ОСОБА_2 під час його перебування в зоні АТО, наявним у справі письмовим доказам:даними щодо вхідних та вихідних викликів, здійснених за номером телефону НОМЕР_1 (таблиця 1), довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, рішенням комісії МВ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, даними щодо проведення банківських операцій про зняття грошових коштів ОСОБА_2, листами - відповідями «Київстару», адресованими ОСОБА_2 з приводу зняття його талоном - повідомленням та повідомленням ОСОБА_2 про злочин, заявами ОСОБА_2 в органи поліції, Банк з приводу шахрайського заволодіння його грошовими коштами, матеріалами кримінального провадження, таблицею про рух коштів ОСОБА_2, компакт диском з даними оператора Пр АТ «Київстар» про з'єднання, ком пакт диск із записом розмови ОСОБА_2 з оператором ПАТ «Приватбанк» з приводу зняття його коштів, наявних в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні, оскільки такі такі докази в силу

ст.ст. 76 - 80 ЦПК України вважає належними, допустими, достовірними та достатніми.

Оскільки всі операції з банківськими картками ОСОБА_2 після 14 год. 19 серпня 2015 року ініціювалися невстановленими особами, а кошти, які списувалися з його рахунків, ним не отримувалися, а надходили їм, суд вважає, що вся заборгованість, яку ПАТКБ «ПриватБанк» вимагає з нього стягнути за цим позовом, виникла не з його волі та не з його вини, адже жодних кредитних коштів від ПАТКБ «ПриватБанк» після 19.08.2015 року він не отримував, не користувався ними, невідкладно повідомив банк про свої підозри щодо наміру шахраїв викрасти його кошти і саме діями/бездіяльністю зі сторони ПАТКБ «ПриватБанк» за кредитним договором, не було вжито всіх залежних від нього дій щодо уникнення таких негативних наслідків, про наголошено у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.05.2015 року в справі №6-71цс15, в якій зазначено, що «...банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню, персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні, операції...». А згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 14.1112012 року у справі № 6-122цс12, наявність вини позичальника, який одержав кредитні кошти за договором овердрафту та не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів: щодо належного виконання зобов'язань за цим договором згідно зі ст. 614 ЦК України, є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань.

Суд не приймає до уваги посилань сторони позивача - відповідача на ту обставину, що спірні операції щодо зняття коштів з рахунків ОСОБА_2 відбувалися з використанням електронних платіжних засобів, оскільки у даному випадку слід керуватися відповідними положеннями Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закону), постанови Правління НБ України від 05.11.2014 року №705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» та затвердженим нею Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, згідно п. 14.12,п.14. 16 якого (Закону) користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень, а після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором, а до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк, оскільки ОСОБА_2, перебуваючи в зоні АТО, негайно повідомив Банк про незаконні дії з його карткою, що ним не виконувалися як користувачем, тобто діяв правомірно відповідно до п. 1 розд. VI, п. 5 розділ VI, п. б розд. VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБ України від 05.11.2014 року №705.

З тих підстав суд вважає, що ОСОБА_2 сумлінно виконував свої обов'язки як клієнт банку та користувач електронних платіжних засобів, оскільки діяв у відповідності до Підпункту 1.1.2.1.13 Умов та Правил надання банківських послуг ПАТКБ «ПриватБанк» (в редакції, чинній станом на серпень 2015 року) - інформував Банк, а також правоохоронні органи про факти втрати картки, зважаючи на складну обстановку, в якій він перебував, за наявної об'єктивної можливості для цього невідкладно звернувся до ПАТКБ «ПриватБанк» з приводу блокування його номера мобільного телефону, звернувся з телефону НОМЕР_2 до ПАТКБ «ПриватБанк» та зв'язався таким чином з оператором відповідного дзвінкового центру, внаслідок чого дізнався про банківські операції, які мали місце поза його волею впродовж минулої доби, а відтак вказав операторові на безпідставність таких операцій і на необхідність блокування належних йому банківських карток, в той же день біля 11:00 год. з цього ж приводу (викрадення номера, шахрайські дії з картками) звернувся особисто у відділення ПАТКБ «ПриватБанк» у м. Краматорськ, де повторно повідомив про неправомірне списання коштів і необхідність блокування карток, після відновлення власного номера телефону НОМЕР_1 20.08.2015 року о 17:16:58 зателефонував на номер ПАТКБ «ПриватБанк» 3700, після чого, відповідно до встановленої в банку процедури, йому 20.08.2015 року о 17:17:14 було здійснено зворотній дзвінок від ПАТКБ «ПриватБанк» (з номера 567369129) і під час розмови з оператором банку він в черговий раз повідомив про те, що останні платежі з його карток були шахрайськими й картки слід заблокувати.

Особисто він не вчиняв дій, які призвели до блокування та викрадення його телефонного номера, який використовувався при ідентифікації як клієнта банку, позаяк, такі дії були вчинені невстановленими особами, що підтверджується, зокрема, тим, що в час блокування свого телефонного номера ОСОБА_2 перебував у Донецькій області. Так, 19.08.2015 року по 14:02:58 год. його номер був зареєстрований у мережі оператора ПрАТ «Київстар» в LAC (в регіоні телекомунікаційної мережі) 60138, 60139, що відповідно до даних оператора відповідає Донецькій області (таблиці 1, 3), а 19.08.2015 року о 14:19:18 год. (тобто через 17 хвилин) цей номер уже був зареєстрований у мережі оператора в LAC 20204 на території Хмельницької області.

Аналогічно відбулося й 25.08.2015 року, коли по 17:53:11 год. номер ОСОБА_2 був зареєстрований у мережі оператора на території Донецької області, а 18:12:45 год. уже на території Дніпропетровської області (LAC 47406).

При повторному блокуванні телефонного номера (25.08.2015 року) потреба в наступному зверненні до банку відпала, оскільки 20.08.2015 року ОСОБА_8 як клієнт банку вже тричі звертався до ПАТКБ «ПриватБанк» з відповідними повідомленнями та вимогою заблокувати банківські картки, на що представниками банку йому було надано відповідні гарантії, а перебування його у серпні 2015 року ОСОБА_2 в зоні проведення АТО унеможливлювало з об'єктивних причин повторне вчинення такого роду дій.

З тих підстав суд погоджується з твердженням сторони відповідача - позивача про те, що номер телефону ОСОБА_2 НОМЕР_1 був викрадений без його волі та бажання третіми особами і використаний ними для шахрайського заволодіння його коштами з банківських карток ПАТКБ «ПриватБанк».

Натомість, Банк усупереч п. 7 розд. VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених постановою Правління НБ України від 05.11.2014 року №705, отримавши від ОСОБА_2 повідомлення про втрату електронного платіжного засобу та про платіжні операції, які ним не виконувалися, не ідентифікували користувача і не зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини такого звернення на умовах і в порядку, установлених договором, негайно не зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу, незаблокували його банківські картки 20.08.2015 року, не відслідкувати та не кваліфікувати як шахрайські операції з переказу коштів, які відбувалися, починаючи з 19.08.2015 року, оскільки для цього були всі об'єктивні причини. У відповідності до п. 12 розд. VI Положення, маючи право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, не виконав свого обов'язку та не зупинив здійснення операцій з використанням банківських карток ОСОБА_2 після повідомлення останнього про викрадення його номера та про шахрайське списання коштів. Маючи усі можливості для блокування банківських карток ОСОБА_2 у зв'язку з рядом нетипових операцій з переказу коштів (подібні суми, в короткі проміжки часу, вночі тощо), не попередив протиправне списання коштів ОСОБА_2

У відповідності до п. 9 розд. VI цього Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Таким чином, ОСОБА_2 не повинен відповідати за списання з його карткових рахунків грошових коштів, оскільки таке мало місце внаслідок неналежного виконання своїх обов язків зі сторони банку, а будь-якої вини ОСОБА_2 в цьому не доведено.

Зокрема, ОСОБА_2 невідкладно звернувся до правоохоронних органів із заявами про вчинення злочину, постійно здійснює контроль за досудовим розслідуванням у таких провадженнях, звертається з запитами та клопотаннями до органів поліції, прокуратури, судів тощо, з метою дійсного вирішення проблемної ситуації та встановлення істини в справі, що підтверджується письмовими його зверненнями, дослідженими в судовому засіданні.

Пунктом 8, 10 розд. VI Положення зазначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».

Строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу визначені пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Обов'язок Банку розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про[ хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченої законом для розгляду звернень скарг громадян закріплені у п. 14.17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача - відповідача ПАТКБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.

Суд вважає, що також не підлягають задоволенню позовні вимоги відповідача - позивача про визнання відсутньою заборгованості, оскільки відмова суду у задоволенні позовних вимог позивача - відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором свідчить про відсутність будь - якої заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором.

Також суд вважає, що з вищенаведених підстав в позові відповідача - позивача

ОСОБА_2 про зобов'язання позивача - відповідача відновити залишок коштів на його кредитному рахунку до того стану, який був перед 19 серпня 2015 року із зарахуванням сплачених ОСОБА_2 відповідно 3 000 грн. та 800 грн., до такого залишку коштів на кредитному рахунку, оскільки суд прийшов до переконання про відсутність будь - якої заборгованості у відповідача - позивача ОСОБА_2 перед позивачем - відповідачем за кредитним договором немає, з вимогою про проведення перерахунку коштів до позивача - відповідача він не звертався.

Вілповідач - позивач ОСОБА_2 просить стягнути суму інфляційних нарахувань, яка складає 2 854,91 грн., суму трьох процентів річних, яка складає 738,51 грн., суд вважає, що в частині задоволення цих позовних вимог також слід відмовити, оскільки в силу ним невірно обрано спосіб захисту.Такі правовідносини виникають на підставі договірних зобов'язань і не передбачають стягнення сум інфляційних витрат.

З тих же підстав не підлягають до задоволення позовні вимоги відповідача - позивача про повернення на його рахунок безпідставно списані кошти в сумі 199, 676 грн., стягнення інфляційних нарахувань в сумі 31,25 грн, та 3% річних - 7,53 грн.

Суд вважає, що в силу своїх повноважень не вправі зобов'язувати Банк вилучати з Бюро кредитних історійвсю заборгованість в Бюро кредитних історій, що стосується особи ОСОБА_2, відтак позовні вимоги в частині вилучення такої інформаціїі теж задоволенню не підлягають, беручи до уваги ту обставину, що будь - яка заборгованість відповідача - позивача перед позивачем - відповідачем відсутня відсутність.

Приймаючи до уваги, що судом повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача - відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором і ця обставина повністю виключає позовну вимогу відповідача - позивача про відмову у задоволенні первісного позову, суд вважає про відсутність правової необхідності дублювати ці позовні вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.02.2011 року в сумі 27 954,63 грн. та відшкодування понесених судових витрат відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про:

- визнання відсутньою заборгованість ОСОБА_2 в сумі 27 954,63 грн. за кредитним договором б/н від 16.02.2011 року;

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок коштів на кредитному рахунку ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 16.02.2011 року, до того стану, у якому він був перед 19 серпня 2015 року, зі зарахуванням, сплачених ОСОБА_2 26.09.2015 року 3 000 грн. і 22.10.2015 року 800 грн.;

- стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 пені в сумі 8 985, 26 грн., та інфляційних нарахувань в сумі 2 854, 91 грн. та річних в сумі 738,51 грн.;

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» повернути на рахунок ОСОБА_2 за карткою НОМЕР_3 безпідставно списані Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» кошти в сімі 199,67 грн.;

- стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 інфляційних нарахувань в сумі 31,25 грн., 3% річних в сумі 7,53 грн.;

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства вилучити з Бюро кредитних історій всі відомості про заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором SАМDN 55000040331224 та про відмову у задоволенні первісного позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя