Постанова № 74614653, 12.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у.№ 333/2881/17 Головуючий у 1-й інстанції: Герасименко С.Г.

Провадження № 22-ц/78/939/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Полякова О.З.

ОСОБА_2

ОСОБА_3

при секретарі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства охорони здоров’я України, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що вона з 26.05.1986 року по 16.06.1986 року була командирована в санепідемстанцію Поліського району, де приймала участь в проведенні робіт по ліквідації наслідків аварії в 30-кілометровій зоні небезпеки, в зоні підвищеної радіоактивності.

Під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС вона отримала високу дозу радіоактивного опромінення, що стало наслідком ушкодження її здоров’я та отримання чисельних захворювань: саркоми матки І ст. ІІ гр., раку правого яєчника І-а ст. ІІ-а гр., хронічного холециститу з гіпоматорною дискинезією желчного міхура, хронічного панкреатиту, НЦД по змішаному типу, гіпербілірубіномію, діоциркуляторну енцефалопатію ІІ ст., вертеброгенну цервикаргію, лімбальгію. Вказані хвороби пов’язані з виконанням робіт по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та були приводом для неодноразових звернень до лікарні для проходження стаціонарного лікування, перебування на якому призводило до нетривалого покращення. Позивача щоденно турбують головні болі, часто виникає запаморочення, підвищення артеріального тиску, тяжкість в правому підребер’ї, болі в серці не пов’язані з фізичними навантаженнями, тахікардія, відчуття приливу, жару в тілі, болі в епігарстії натощак і після їжі, онімія, болі в ПОП, поганий сон, нестійкий настрій, виражена слабкість, пониження зору. В 2012 році їй безстроково було встановлено інвалідність ІІІ групи інвалідності зі стійкою 50% втратою працездатності. Вважає, що у зв'язку з отриманими захворюваннями, які пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 240 000 грн., яку просила суд стягнути з Міністерства охорони здоров’я України.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження завдання їй моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та отриманою шкодою.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дана правильна оцінка.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у період з 01.08.1985 року по 11.08.1987 року ОСОБА_4 працювала в районній санітарно-епідеомілогічній станції.(а.с.11)

У період з 26.05.1986 року по 16.06.1986 року вона на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я Української ССР по Запорізькій області санепідемстанції від 26.05.1986 року № 265 була командирована в санепідемстанцію Полісського району, де приймала участь в проведенні робіт по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і по роду своєї діяльності працювала в 30-кілометровій зоні небезпеки, в зоні підвищеної радіоактивності.(а.с.17-19)

Згідно експертного висновку Дніпропетровської регіональної міжвідомчої комісії Головного управління охорони здоров’я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12.12.2006 року № 10296 ОСОБА_4 має наступні захворювання: саркому матки ст. І гр. ІІ, рак правого яєчника ст. Іа гр. ОСОБА_5, яке пов’язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.(а.с.22)

В 2007 році ОСОБА_4 первинно встановлено інвалідність IІІ групи до 01.02.2010 року та встановлено втрату працездатності на 50%.(а.с. 23-24)

В січні 2012 року ОСОБА_4 безстроково встановлено інвалідність III групи та встановлено втрату працездатності на 50%.(а.с. 27)

З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 дійсно є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має захворювання пов’язані з виконанням робіт по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, що в свою чергу дає останній право на соціальний захист, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч. 1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальностіобов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

У відповідності до ст. 12,13 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення вказаних норм процесуального законодавства позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту протиправних дій або бездіяльності Міністерства охорони здоров’я України, чи наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправним діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні.

Окрім того, слід зауважити, що порядок відшкодування моральної шкоди, визначений ст. 1167 ЦК України, передбачений для деліктної відповідальності та на спірні правовідносини не поширюється, оскільки питання відшкодування шкоди, заподіяної особам внаслідок участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, регулюються Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», цей закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

Доводи апеляційної скарги про те, що шкоду здоров'ю позивача завдано джерелом підвищеної небезпеки, а тому відповідач повинен відшкодувати її незалежно від вини, є неспроможними.

Так, особливості відшкодування ядерної шкоди встановлюються ст.1189 ЦК України, спеціальним законами, в тому числі Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У відповідності до положень ст. 17 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" КабінетМіністрів України, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сферах охорони здоров'я, соціального захисту населення, освіти і науки, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації організують щорічне медичне обстеження (диспансеризацію), санаторно-курортне лікування всіх осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, запроваджують систему радіаційно-екологічного, медико-генетичного, медико-демографічного моніторингу на території України. Цими органами у регіонах найбільшого зосередження осіб, які постраждали, створюються спеціалізовані центри, в тому числі дитячі, для обстеження, лікування, соціально-психологічної реабілітації та профорієнтації потерпілих осіб.

Розділом ІV вказаного Закону передбачені компенсації та пільги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено чинним законодавством у формі надання потерпілим особам передбачених Законом компенсацій та пільг, проте аж ніяк не шляхом відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням наведеного, колегія вважає, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції повноі всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2017 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 12.06.2018 року.

Головуючий:

Судді: