Рішення № 74612582, 01.06.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року справа № 823/1281/18

10 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представника позивача - ОСОБА_2 (за ордером),

представника відповідача - Желізняк Ю.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними і скасування актів та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2018 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління національної поліції в Черкаській області (далі-відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати акт відповідача від 09.02.2018 за формою Н-5* розслідування нещасного випадку (у т.ч. поранення), що стався 07.09.2017 з позивачем, за висновком якого нещасний випадок стався у період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків;

- визнати протиправним та скасувати акт відповідача від 09.02.2018 №51 за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався з позивачем, за висновком якого нещасний випадок стався у період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків;

- зобов'язати відповідача за фактом нещасного випадку, внаслідок якого позивач отримав тілесні ушкодження скласти акт за формою Н-1*, за висновками якого нещасний випадок трапився в період проходження служби і пов'язаний з виконанням службових обов'язків та взяти означений випадок на облік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані акти відповідача є протиправними, оскільки нещасний випадок трапився саме при виконанні ним у період проходження служби в робочий час за вказівкою керівника службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю у боротьбі зі злочинністю. Тобто не з'ясовуючи обставин і причин отримання позивачем тілесних ушкоджень, формально склали оскаржувані акти.

Позивач та його представник у судовому засіданні адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що комісією з розслідування нещасного випадку визнано, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов'язаний із виконанням службових обов'язків, оскільки відсутній раптовий вплив на позивача небезпечного виробничого фактора чи середовища, що стався у зв'язку з виконанням службових обов'язків, внаслідок якого заподіяно шкоду здоров'ю. Отже, нещасний випадок стався за обставин, що не підпадають під дію п. п. 3.9, 3.10, 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС, затвердженого наказом МВС України № 1346 від 27.02.2002, а тому позов є необґрунтованим, в задоволенні якого слід відмовити.

В судовому засіданні представник ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області проти позову заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Наказом Головного управління національної поліції в Черкаській області від 01.11.2015 №27 о/с позивача призначено заступником начальника Головного управління національної поліції в Черкаській області з присвоєнням спеціального звання полковник поліції.

07.09.2017 близько 09 год. 00 хв. позивачу зателефонував старший інспектор з ОД чергової частини УОАЗОР ГУНП в Черкаській області майор поліції ОСОБА_5 та повідомив про мінування Черкаської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів №8.

Вказане повідомлення зареєстроване в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення правопорушення та інші події за №48223.

У зв'язку з цим близько 09 год. 20 хв. 07.09.2017 позивач на службовому автомобілі Volkswagen Passat спільно з поліцейським водієм старшим сержантом поліції ОСОБА_6 виїхав на вищевказане місце події до Черкаської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів №8, де помітив підозрілого громадянина, який побачивши поліцейських почав тікати.

Враховуючи такі дії невідомого позивач разом зі старшим сержантом поліції ОСОБА_6 та водієм сектору транспортного забезпечення ОСОБА_7 почали його наздоганяти.

Під час бігу за невідомим, позивач підвернув правий гомілково-ступеневий суглоб, у зв'язку з чим, звернувся за медичною допомогою до ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Черкаській області», де йому встановлений діагноз: розтяг зв'язок правого гомілково-ступеневого суглобу та пошкодження внутрішнього меніска правого колінного суглоба, що підтверджується сигнальним листком наведеного закладу охорони здоров'я від 07.09.2017 №26. Крім того, видана довідка про тимчасову непрацездатність відповідно до якої позивача звільнено від служби у період з 07.09.2017 до 12.09.2017.

За рапортом позивача відповідачем було проведено службове розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень під час затримання злочинця.

06 жовтня 2017 року начальником ГУНП в Черкаській області Лютим В.В. затверджено висновок службового розслідування, в якому зафіксовано вищевикладені обставини отримання тілесних ушкоджень позивачем.

У висновку службового розслідування було вирішено:

- службове розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень позивачем закінчити;

- інформація, що стала підставою для проведення службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень позивачем підтвердилась;

- за порушення вимог ст. 14 Закону України «Про охорону праці», що виразилось у недбалому відношенні до особистої безпеки та здоров'я, що призвело до травмування та порушення вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» обмежитись усним попередженням щодо необхідності суворого дотримання службової дисципліни.

- тілесні ушкодження у вигляді розтягнення зв'язок правого гомілково-ступеневого суглобу та пошкодження внутрішнього меніска правого колінного суглоба, отримані позивачем в період проходження служби не при виконанні службових обов'язків.

09.02.2018 за результатами розслідування комісією з розслідування нещасного випадку ГУНП в Черкаській області складено акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 07.09.2017 близько 09 год. 30 хв., в якому зазначено, що комісія з розслідування визнає, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків за обставин, які не підпадають під дію п. п. 3.9, 3.10 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346.

При цьому в акті розслідування зазначено про необхідність складення акту форми НТ*.

Також, у зазначеному акті вказано, що позивач порушив ст.14 Закону України «Про охорону праці», де сказано: «працівник зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я в процесі виконання будь-яких робіт. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог».

09.02.2018 складено акт форм НТ* №51 про нещасний випадок невиробничого характеру, відповідно до якого комісія з розслідування визнає, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

З метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ від 27.12.2002 № 1346 (далі - Порядок № 1346).

Відповідно до п. 2.1. Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

Згідно з п. 2.2. Порядку № 1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Відповідно до п. 2.4. Порядку № 1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

Пункт 3.1. Порядку № 1346 визначає, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Згідно з п. 3.2. Порядку №1346 керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов'язаний: терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків.

Якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався з працівником підрозділу прямого підпорядкування МВС України, розташованого в межах Автономної Республіки Крим, області, м.Севастополя, керівник зобов'язаний повідомити про це відповідну службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС (п. 3.3. Порядку № 1346).

Відповідно до п. 3.4. Порядку № 1346 лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою (додаток 3).

Керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС (п. 3.5. Порядку № 1346).

Згідно з п. 3.8. Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

На підставі п. 3.12. Порядку № 1346 до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров'я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Згідно з п. 3.14. Порядку № 1346 керівник підрозділу повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів.

Пунктом 3.19. Порядку № 1346 передбачено, що нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.9. Порядку № 1346 комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби під час, зокрема: перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - роботи) протягом робочого часу або, за дорученням керівника, в неробочий час; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий.

Згідно з п. 3.11. Порядку № 1346 комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю», якщо він трапився в період проходження служби, зокрема: унаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо).

Комісія визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10, 3.11; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Суд встановив, що позивач в період проходження служби отримав травму, а саме «розтяг зв'язок правого гомілково-ступеневого суглобу та пошкодження внутрішнього меніска правого колінного суглоба».

Однак, у акті розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 09.02.2018 комісія дійшла висновку про порушення позивачем вимог ст.14 Закону України «Про охорону праці», що виразилось у недбалому відношенні до особистої безпеки та здоров'я, а відтак тілесні ушкодження позивач отримав в період проходження служби, проте вказаний нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, за обставин, які не підпадають під дію п. п. 3.9, 3.10 Порядку №1346.

Перевіряючи доводи відповідача щодо порушення позивачем статті 14 Закону України «Про охорону праці», а також перевіряючи твердження відповідача, що нещасний випадок стався з вини позивача, суд врахував таке.

У відповідності до статті 14 Закону України «Про охорону праці» працівник зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

В розумінні положень статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

З аналізу наведених положень законів випливає, що нещасний випадок вважається таким, що стався з вини працівника поліції, якщо останній міг та зобов'язаний був передбачити можливість настання нещасного випадку і при цьому не вжив необхідних заходів для його уникнення.

В той же час, як свідчать матеріали службового розслідування, за під час виконання службових обов'язків, вчиняючи дії щодо затримання правопорушника, наздоганяючи порушника, позивач спіткнувся, внаслідок чого отримав травму.

При цьому, суд приймає до уваги, що позивач прибув до місця, де трапився нещасний випадок для виконання службових обов'язків, що обґрунтовується таким.

Суд враховує, що наказом ГУНП в Черкаській області від 25.01.2017 «Про розподіл функціональних обов'язків керівництва ГУНП в Черкаській області» за позивачем визначено посадові обов'язки заступника начальника ГУНП (за напрямком превентивної діяльності), згідно з функціональними обов'язками якого позивач, зокрема зобов'язаний:

- організовує превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушення;

- уживає заходів з виявлення причин та умов, що сприяють правопорушень, уживає заходів щодо їх усунення;

- уживає заходів із забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, інших публічних місцях;

- організовує заходи щодо рятування людей, забезпечення їх безпеки;

- визначає пріоритетні напрямки роботи структурних підрозділів ГУНП, діяльність яких координує і контролює особисто їх роль і форми участі у виконанні покладених на поліцію завдань і функцій.

Крім того, суд встановив, що під час отримання травми позивачем було затримано особу ОСОБА_9, який згідно з ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.02.2018 у справі №712/15328/17 повідомив чергову частину про замінування Черкаської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів №8, яке зареєстроване в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення правопорушення та інші події за №48223, та стало причиною виїзду позивача на місце події для виконання службових обов'язків.

Отже, позивач 07.09.2014, в робочий час, під час припинення кримінального правопорушення та затримки особи, яка його вчинила, отримав вищезазначені тілесні ушкодження, а тому вказане свідчить про їх отримання саме при виконанні службових обов'язків.

Крім того, допитаний у судовому засідання в якості свідка старший інспектор чергової частини УОАЗОР ГУНП в Черкаській області майор поліції ОСОБА_5 повідомив суд, що після отримання виклику про замінування Черкаської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів №8 поставив до відома про цей факт керівництво ГУНП в Черкаській області, у т.ч. позивача.

Крім того, ОСОБА_5 вказав, що позивач відповідно до своїх функціональних обов'язків зобов'язаний вживати заходів із забезпечення публічної безпеки і порядку, у зв'язку з чим виїхав на місце події за усною вказівкою начальника ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8

З урахуванням викладеного, суд не враховує, як обґрунтовані доводи представника відповідача, стосовно того, що у позивача були відсутні правові підстави перебувати на місці вищевказаної події, оскільки згідно з графіком не був черговим-відповідальним по ГУНП в Черкаській області.

Отже, відповідач всупереч приписам Порядку № 1346 протиправно склав та затвердив оскаржувані акти із зазначенням того, що тілесні ушкодження отримані позивачем в період проходження служби і не пов'язані з виконанням службових обов'язків.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних актів.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження).

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 року у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 року у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року справі №816/303/16.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що відповідно до ст.13 Європейської конвенції з прав людини кожен, чиї права, свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Враховуючи, що під час розгляду цієї справи встановлено, що позивачем тілесні ушкодження отримані в період проходження служби і пов'язані з виконанням службових обов'язків, беручи до уваги положення п. 2.2. Порядку № 1346, яким передбачено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, суд дійшов висновку зобов'язати відповідача провести розслідування нещасного випадку, що стався 07.09.2017 із заступником начальника ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1, та скласти за його результатами акти, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а саме: за формою Н-5* та Н-1*, за висновком яких вказати, що нещасний випадок трапився в період проходження служби і пов'язаний із виконанням службових обов'язків та взяти зазначений випадок на облік.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати акт Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 09.02.2018 за формою Н-5* розслідування нещасного випадку (у т.ч. поранення), що стався 07.09.2017 з ОСОБА_1, за висновком якого нещасний випадок стався у період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

Визнати протиправним та скасувати акт Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 09.02.2018 №51 за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався з ОСОБА_1, за висновком якого нещасний випадок стався у період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області провести розслідування нещасного випадку, що стався 07.09.2017 із заступником начальника ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1, та скласти за його результатами акти, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а саме: за формою Н-5* та Н-1*, за висновком яких нещасний випадок трапився в період проходження служби і пов'язаний із виконанням службових обов'язків.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Рідзель

Рішення складене у повному обсязі 11.06.2018.